Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №240/4281/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/4281/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо не проведення нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі – Постанова №168), за період перебування на лікуванні після поранення з розрахунку 100000,00 грн пропорцій за період з 07 по 21 лютого 2025 року та зобов`язання нарахувати і виплатити таку винагороду.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог пункту 1 Постанови № 168 йому невиплачена додаткова винагорода з розрахунку 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після тяжкого поранення.

Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та матеріалів, що були, або які мали бути взяті до уваги при допущенні бездіяльності, з приводу якої подано позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 вимоги ухвали суду не виконав та не подав витребувані документи.

09 квітня 2026 року судом постановлено ухвалу, якою зобов`язано відповідача-1 надати суду докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 у період з 07 по 21 лютого 2025 року не перебував у списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , зупинено провадження у справі до моменту отримання судом витребуваних документів.

28 квітня 2026 року до суду надійшли документи, подані відповідачем-1, а 06 травня 2026 року – відзив на позов, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 просить у задоволенні позову відмовити. Зауважує, що є відокремленим підрозділом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки області, який здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім цього наголошує, що для виплати додаткової винагороди необхідно встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення. Причинно-наслідковий зв`язок з травмою або пораненням установлюється постановою ВЛК. Оскільки позивачем не надано а ні до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ні до суду відповідної постанови ВЛК про встановлення причинного зв`язку такого поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою № 168, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки саме постанова ВЛК є належним та допустимим доказом встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що позивачем не доведено. Додана до позовної заяви довідка командира Військової частини НОМЕР_1 не є постановою ВЛК та не визначає причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року поновлено провадження у справі, запропоновано позивачу залучити до участі у справі співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 та зупинено провадження у справі до дати отримання інформації про прийняте позивачем рішення.

26 травня 2026 року до суду надійшла заява позивача про залучення до участі у справі другого відповідача та уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 07 по 21 лютого 2025 року, зобов`язати вчинити такі дії та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 таку винагороду.

Того ж дня до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позову. На підтвердження причинного зв`язку наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва) долучив довідку ВЛК від 30 травня 2023 року №582, в якій зазначено, що поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про обставини поранення виданою командиром Військової частини НОМЕР_2 №126 від 17 січня 2023 року).

26 травня 2026 року судом постановлені ухвали, якими поновлено провадження у справі, залучено до участі у справі співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі – відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та надано йому час для подання відзиву.

12 червня 2026 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить у задоволенні позову відмовити. Зауважує, що фінансово-економічна служба саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому позивач проходив військову службу, проводить нарахування усіх видів виплат, після чого передає відповідні документи до ІНФОРМАЦІЯ_4 для здійснення подальшої проплати. ІНФОРМАЦІЯ_3 не здійснює нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військовий частин та установ, такі нарахування проводяться фінансово-економічною службою військових частин та установ, які перебувають на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У період з 06 по 27 липня 2026 року головуюча суддя перебувала у відпустці, а з 29 по 31 липня 2026 року – у відрядженні.

12 серпня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача-1, в яких такий наголошує, що позивач проходив у нього військову службу з 06 жовтня 2023 року по 26 лютого 2025 року, а тому довідка ВЛК від 30 травня 2023 року в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент звернення позивача з відповідним рапортом була відсутня.

Суд установив, що ОСОБА_1 з 06 жовтня 2023 року по 26 лютого 2025 року проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17 січня 2023 року №126 сержант ОСОБА_1 31 травня 2022 року отримав: закриту черепно-мозкову травму, акуботравму за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок мінометного обстрілу. Травма не пов`язана з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час травмування перебував в засобах індивідуального захисту (кевларовий шолом, бронежилет).

Зазначена довідка видана на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 31 травня 2022 року №188.

Довідкою військово-лікарської комісії від 30 травня 2023 року №582 підтверджується, що наслідки закритої черепно-мозкової травми (31 травня 2022 року) у вигляді цефалічного церебростенічного синдрому; акуботравми у вигляді хронічного двобічного кохлеарного невриту зі стійким зниженням слуху на обидва вуха при прийнятті шепітної мови 2,5 м на праве вухо, 3,5 м на ліве вухо. За наказом МОЗ від 04 липня 2007 року №370 – травма важкого ступеню. Поранення, Так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07 лютого 2025 року позивач з 07 лютого 2025 року вважається таким, що вибув на лікування у КНП «Любарська лікарня».

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №583 від 21 лютого 2025 року підтверджується, що у період з 07 по 21 лютого 2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: наслідки мінно-вибухової травми (31 травня 2022 року), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, акуботравми, у вигляді енцефалопатії змішаного генезу І ст. з цефалгічним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами з незначним порушенням функції.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22 лютого 2025 року №56 позивач прибув з лікування з 22 лютого 2025 року.

22 серпня 2025 року адвокат в інтересах позивача подав заяву до відповідача з приводу нарахування та виплати додаткової винагороди за період перебування на лікуванні.

Листом від 01 вересня 2025 року №1940/11/99 відповідач-1 повідомив, що ОСОБА_1 не звертався із рапортом про здійснення відповідних виплат з наданням підтверджуючих документів.

Адвокат від імені позивача подав рапорт про проведення нарахування та виплати додаткової винагороди, до якого долучив копії довідки про обставини травми від 17 січня 2023 року №126 та виписки №583.

Листом від 05 листопада 2025 року №1940/11/271 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що на момент розгляду звернення позивач не перебуває в списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому немає підстав для включення до наказу на виплату додаткової винагороди.

Уважаючи таку бездіяльність протиправною, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон України №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон України № 2011-XII).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (пункт 4 статті 9 цього Закону).

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

01 квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» №400 внесено зміни до вказаної вище постанови, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Отже, виходячи зі змісту наведених постанов Уряду додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн на місяць виплачується, зокрема, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, у період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), та за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (за висновком ВЛК).

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з наслідками МВТ з 07 по 21 лютого 20225 року. Виписка епікриз із медичної карти стаціонарного хворого та довідка про обставини травми були надані відповідачу-1, що останній не заперечує.

Надаючи правову оцінку доводу ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що за відсутності у нього довідки ВЛК, яка б підтверджувала зв`язок отримання поранення із захистом Батьківщини, суд зауважує на таке.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що положення Постанови №168 не обмежують виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі кількістю раз або часом перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці після тяжкого поранення.

Тим часом правовою нормою Постанови №168 передбачено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) мають бути пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до приписів Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 21 Постанови №168 установлено, що та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства визначають, зокрема, порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункту 1 цієї постанови.

Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовані розділом ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №260).

Пунктом 11 цього розділу закріплено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно пункту 12 названого розділу підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Відповідно до пункту 13 розділу ХХХІV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведених положень спростовує твердження відповідача-1 про те, що для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я необхідно надати саме довідку ВЛК.

На переконання суду достатнім є надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та медичних документів, зокрема, виписки із медичної карти стаціонарного хворого, яка містить інформацію про перебування на стаціонарному лікуванні наслідків мінно-вибухової травми.

Додатково суд зауважує, що підставою відмови в задоволенні рапорту позивача відповідач-1 зазначив відсутність позивача в особовому складі ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент його подання. Про відсутність в розпорядженні відповідача-1 довідки ВЛК, яка підтверджує зв`язок поранення із захистом Батьківщини інформація в листі від 05 листопада 2025 року №1940/11/271 відсутня.

Також суд не приймає до уваги аргумент відповідача про те, що відсутність позивача в списках особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент розгляду звернення виключає правові підстави для включення такого до наказу на виплату.

Як було зазначено вище додаткова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Виключення військовослужбовця зі складу військової частини чи установи та переведення такого для проходження служби в іншу частину чи установу, не припиняє період проходження служби.

Аналогічна позиція викладена у ряді постанов Верховного Суду.

Окрім того, навіть припинення проходження військової служби не звільняє військову частину чи установу від обов`язку провести повний розрахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовцю, право на яке він отримав у період проходження служби.

З огляду на наведене, з урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 07 по 21 лютого 2025 року та зобов`язання вчинити такі дії.

Окрім цього, суд указує, що механізм фінансового забезпечення, зокрема, військових частин Збройних Сил України, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначається правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280, у редакції наказу від 14 лютого 2020 року №44 (далі – Правила).

Пунктом 1.5 розділу 1 цих Правил закріплено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини – розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив.

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини – розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Зазначений пункт Правил містить положення, згідно яких первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та ніші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Абзацом 5 пункту 8 розділу І Порядку №260 закріплено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Відповідно до вимог підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Положення про спільне фінансове господарство, затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 квітня 2022 року №151 (далі – Положення №151), фінансово-економічні служби військових частин (установ) здійснюють нарахування особовому складу із числа військовослужбовців таких військових частин (установ), зокрема, винагороди, передбаченої Постановою №168.

Згідно пункту 3.3 Положення №151, з метою реалізації повноважень, передбачених пунктом 3.2.1. Положення, фінансово-економічні служби військових частин (установ), на підставі отриманих первинних документів, складають розрахунково-платіжні відомості виплати грошового забезпечення, в тому числі одноразових та додаткових видів грошового забезпечення, допомог та усіх інших належних особовому складу із числа військовослужбовців виплат, та разом із виправдальними документами передають такі відомості до Бухгалтерської служби для оплати. До розрахунково-платіжних відомостей додаються реєстри зарахування коштів на карткові рахунки відкриті в установах банку. Розрахунково-платіжні відомості підписуються виконавцем, начальником кадрового органу, начальником фінансово-економічної служби та командиром відповідної військової частини, керівником Бухгалтерської служби та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реєстри зарахування коштів на карткові рахунки підписуються командиром відповідної військової частини та скріплюються відтиском печатки, а також на кожній сторінці підписуються начальником кадрового органу та начальником фінансово-економічної служби такої військової частини. Належним чином оформлені розрахунково-платіжні відомості на виплату щомісячного грошового забезпечення разом із реєстрами зарахування коштів на карткові рахунки та виправдальними документами, що слугували підставою для нарахування грошового забезпечення (витяги із наказів, грошові атестати, виконавчі листи, довідки-розрахунки, рапорти, тощо), надаються для оплати до Бухгалтерської служби щомісячно до 05 числа поточного місяця для виплати грошового забезпечення за попередній місяць. Належним чином оформлені розрахунково-платіжні відомості на виплату одноразових та додаткових видів грошового забезпечення та інших передбачених чинним законодавством виплат разом із реєстрами зарахування коштів на карткові рахунки та виправдальними документами, що слугували підставою для нарахування таких виплат (витяги із наказів, грошові атестати, виконавчі листи, довідки-розрахунки, рапорти, тощо), надаються для оплати до Бухгалтерської служби не пізніше наступного робочого дня після підписання командиром відповідної військової частини, але не пізніше 25 числа поточного місяця.

Аналіз наведених положень, дає підстави для висновку, що обов`язком відповідача-1 є підготовка та організація оформлення документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення його особового складу, у тому числі в частині нарахування та виплати додаткової винагороди, а обов`язком відповідача-2 – забезпечення виплати відповідної суми.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 07 по 21 лютого 2025 року та зобов`язання вчинити такі дії, а відповідача-2 виплатити додаткову винагороду.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 07 по 21 лютого 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 невключити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 07 по 21 лютого 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні з 07 по 21 лютого 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

12.08.26