Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №160/36802/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокуСправа №160/36802/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття позивача на військовий облік ігноруючи факт виключення його з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент його виключення 29.06.2017 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних з 29.06.2017 року на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» даних про порушення позивачем правил військового обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» дані про порушення позивачем правил військового обліку з відповідним зверненням про це до органів Національної поліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.06.2017 позивача виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як особу, раніше засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, про що зроблено відповідні записи у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного (замість військового квитка) № 6510. Позивач вважає, що з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку, не є військовозобов`язаним, не може перебувати на військовому обліку та бути призваним на військову службу під час мобілізації, а тому дії відповідача щодо поновлення його на військовому обліку 07.09.2022 після проходження військово-лікарської комісії є протиправними. Позивач також зазначає, що у застосунку «Резерв+» щодо нього відображено відомості про порушення правил військового обліку та відмітку про розшук територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 24.06.2025, тоді як до адміністративної відповідальності за ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення він не притягувався, протокол щодо нього не складався, повісток він не отримував, у зв`язку з чим відповідні відомості внесено до Реєстру безпідставно, з посиланням також на строки, встановлені ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно із записами у графах 13 та 14 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного (замість військового квитка) № 6510 позивача знято з військового обліку військовозобов`язаних та в той же день виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як особу, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Позивач зазначає датою свого виключення з військового обліку 29.06.2017.

07.09.2022 позивач пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої його визнано обмежено придатним до військової служби, після чого позивача поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У застосунку «Резерв+» щодо позивача відображено відомості про виявлені порушення правил військового обліку, а також відмітку «Вас розшукує ТЦК» від 24.06.2025.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання роз`яснень щодо нормативних та фактичних підстав внесення таких відомостей. У відповіді від 01.10.2025 № 7517 відповідач повідомив, що за місцем проживання позивача було скеровано повістку №3801838 з датою явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 19.06.2025 о 09:00 год. для проходження медичного огляду, а згідно з відповіддю голови Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області на розпорядження начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 4/4908 позивача «повідомлено особисто».

За наслідками звернення позивача до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області листом від 13.10.2025 № 2622/0/2-25 позивачу повідомлено, що на запит відповідача сільською радою надано відповідь від 18.06.2025 №1574/0/2-25, згідно з якою позивача 08.07.2024 знято з реєстраційного обліку місця проживання (перебування) за заявою власника.

Матеріали справи не містять ані повістки № 3801838, ані доказів її вручення позивачу, ані протоколу про адміністративне правопорушення чи постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 210 або ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 5 ст. 1 Закону № 2232-XII встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Статтею 37 Закону № 2232-XII врегульовано підстави взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зняття з військового обліку (частини перша - п`ята) та виключення з військового обліку (частина шоста).

Частиною 6 ст. 37 Закону № 2232-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення спору (стаття 37 викладена в редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, з доповненнями, внесеними Законом України від 16.07.2025 № 4539-IX), визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Таким чином, чинна редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження особи в минулому до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Підставу, на яку посилається позивач (п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII у попередній редакції), виключено із Закону № 2232-XII з 18.05.2024.

За таких обставин суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі норми, яка на час вирішення спору втратила чинність. Покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку вчинити дію на підставі норми, що не є чинною, суперечило б ч. 2 ст. 19 Конституції України, за якою такий суб`єкт зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) ведення Реєстру включає внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних існуючим обліковим даним. Отже, законодавство прямо допускає відновлення особи на військовому обліку, а виключення з військового обліку не створює для особи безстрокового звільнення від виконання військового обов`язку.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24, згідно з якою зміна законодавчих критеріїв військового обліку поширюється на всіх осіб, які відповідають новим критеріям, незалежно від факту їх попереднього виключення з військового обліку, а саме по собі виключення з військового обліку не є остаточним і не унеможливлює повторного взяття особи на військовий облік.

Суд також враховує, що виключення з військового обліку за п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII у попередній редакції здійснювалося за критерієм наявності в особи судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і не було рішенням про визнання особи непридатною до військової служби, оскільки така підстава була передбачена окремим п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII («визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку»). Тому доводи позивача про те, що внаслідок виключення з військового обліку він був звільнений від виконання військового обов`язку як непридатний до військової служби, не ґрунтуються на законі. Навпаки, за наслідками проходження військово-лікарської комісії 07.09.2022 позивача визнано обмежено придатним до військової служби.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік та про зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних з 29.06.2017 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та про його розшук і про зобов`язання виключити такі відомості суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами частин восьмої та дев`ятої ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки; органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 є органом ведення Реєстру.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону № 1951-VIII персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису - сукупності всіх даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.

Пунктом 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Отже, законодавець визначив зміст відомостей, які вносяться до Реєстру у зв`язку з порушенням особою правил військового обліку: це відомості саме про притягнення особи до адміністративної відповідальності, які підлягають внесенню з обов`язковим зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення. Наявність складеного протоколу та/або винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення є необхідною передумовою внесення таких відомостей до Реєстру.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Наведений конституційний принцип презумпції невинуватості поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, а тому висновок про вчинення особою правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях та має бути підтверджений у визначеному законом порядку.

Відповідно до абзацу п`ятого п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори та забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Пунктом 79 Порядку № 1487 також передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.

Згідно з абзацом третім п. 56 Порядку № 1487 Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що і внесення до Реєстру відомостей про порушення особою правил військового обліку, і звернення до Національної поліції з приводу доставлення такої особи ґрунтуються на встановленому в передбаченому законом порядку факті вчинення особою адміністративного правопорушення, який підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та/або постановою у справі про адміністративне правопорушення.

У цій справі протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 210 або ст. 210-1 КУпАП не виносилася, доказів протилежного матеріали справи не містять. За відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності відомості, передбачені п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII, не могли бути внесені до Реєстру.

Крім того, обставиною, з якою відповідач пов`язує висновок про порушення позивачем правил військового обліку, є неприбуття позивача за повісткою № 3801838 з датою явки 19.06.2025. Проте, доказів вручення позивачу зазначеної повістки у спосіб, передбачений абзацом п`ятим п. 79 Порядку № 1487, суду не надано. Наведене у відповіді відповідача від 01.10.2025 № 7517 посилання на відповідь голови Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про те, що позивача «повідомлено особисто», спростовується листом цієї ж сільської ради від 13.10.2025 № 2622/0/2-25, згідно з яким на запит відповідача сільською радою листом від 18.06.2025 № 1574/0/2-25 повідомлено лише про зняття позивача 08.07.2024 з реєстраційного обліку місця проживання (перебування) за заявою власника.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону № 1951-VIII за внесення завідомо недостовірної інформації про призовників, військовозобов`язаних та резервістів органи ведення Реєстру несуть відповідальність відповідно до законодавства, а згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 цього Закону призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відомості про порушення позивачем правил військового обліку та про його розшук внесено відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за відсутності визначених законом підстав, а отже відповідні дії відповідача є протиправними, а внесені відомості підлягають виключенню з Реєстру органом його ведення - ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Водночас позовна вимога в частині зобов`язання відповідача звернутися з приводу виключення таких відомостей до органів Національної поліції задоволенню не підлягає. Як убачається з абзацу третього п. 56 Порядку № 1487, передача відповідних даних органам Національної поліції здійснюється шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів і єдиною інформаційною системою МВС, а тому виключення відомостей з Реєстру саме по собі має наслідком припинення їх відображення у відповідній інформаційній системі. Покладення на відповідача додаткового обов`язку звертатися з цього приводу до органів Національної поліції за таких умов є надмірним і не є необхідним для ефективного захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, доказів на підтвердження правомірності дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та про його розшук суду не надав, а отже покладений на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування не виконав.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог: позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та про його розшук і зобов`язання відповідача виключити такі відомості з Реєстру; в решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. З огляду на часткове задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ) щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та про його розшук.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) правил військового обліку та про його розшук.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова