Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №120/880/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 серпня 2026 р. Справа № 120/880/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача щодо відмови у визначенні за приписами ст. 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІII «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальних величин основного державного соціального стандарту у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановлених на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року, за розмірами Закону України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік", від 15 грудня 2020 року №1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та не враховування як складових, при визначенні сум посадового окладу, окладу за військовим званням та сум за додатковими видами грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року та станом на 01.01.2021 року за посадою перед звільненням з військової служби, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України №2011-ХII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Ухвалою від 28.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому проваджені).

Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті спору відповідач вказав, що cтаном на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 діючий військовослужбовець Збройних Сил України не набув права на підвищення розміру окладу за посадою та окладу за званням (і відповідно решти складових елементів грошового забезпечення) із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі – «2 270,00 грн», «2 481,00 грн», «2 684,00 грн» відповідно. Відтак, і заявник у розумінні ч. 4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ та п.5 Порядку №45 не набув права на перерахунок (обчислення нового розміру) раніше вже призначеної пенсії у порядку Закону України №2662-ХІІ. Свої дії відповідач вважає правомірними, а позов необґрунтованим.

18.02.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення.

Суд зазначає, що у цій справі відбувся повторний автоматизований розподіл, оскільки первинно визначений головуючий суддя Мультян М.Б. відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 №015-К виключена зі штату суду, у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 справу №120/880/26 передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришеній Р.М.

Ухвалою від 04.06.2026 адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, що призначена за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2021 по справі № 120/4064/21-а видано довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 13.09.2022 №ХЛ66127 станом 01.01.2020 (а.с. 23).

10.10.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо складання уточненої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 та нової довідки станом на 01.01.2021.

У відповідь на звернення відповідач листом від 20.10.2025 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки тільки після прийняття КМУ рішення щодо перерахунку пенсій та надходження списків до Головного управління ПФУ області територіальні центри комплектування та соціальної підтримки готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії. Для діючих військовослужбовців розміри посадових окладів та окладів за військовим званням розраховуються виходячи із розміру 1762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704. Крім того, вказав, що з 01.01.2017 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон 2262-XII).

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі по тексту - Порядок №45), передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова №704).

За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Слід зазначити, що примітка, за загальним правилом, застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМУ №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

Надалі, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Зокрема, до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Тож, судовим рішенням скасовані зміни, унесені до п. 4 Постанови №704, та, відповідно, відновлено попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Із наведеного слідує, що саме з 29.01.2020, тобто з дня ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18, діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Застосування цих нормативно-правових актів у подібних правовідносинах було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, за висновками Верховного Суду виснуваних у постановах від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21, від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 24.01.2023 у справі №500/1433/21 наведено, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Верховний Суд в постановах від 22 травня 2025 року в справі № 460/17825/21, від 13 березня 2025 року в справі № 380/21655/21, від 13 березня 2025 року в справі № 380/25913/21, від 13 березня 2025 року в справі № 240/27296/21 ствердив, що з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, були внесені зміни у зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови №704. Зокрема, в частині, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

Так, спірним у цій справі є питання визначення величини як основного державного стандарту мінімальної заробітної плати на 1 січня календарного року для проведення обрахунку посадових окладів, яка на думку позивача, повинна скласти величину 2361,50 грн станом на 01.01.2020 та величину 3000грн з 01.01.2021.

Суд, оцінюючи доводи позивача, зазначає про таке.

Закон України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

За п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.

Питання щодо застосування розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 неодноразово досліджувалось Верховним Судом.

Так, за висновками Верховного Суду, виснуваних у постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням

У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2022 року у справі №240/12647/21, від 27 лютого 2023 року у справі № 640/11131/21, від 07 червня 2023 року у справі №340/2148/21, від 19 червня 2023 року у справі №380/17402/21.

Верховний Суд у своїй сталій практиці наголошує, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Тож, доводи позивача, що мета Постанови КМУ №704 в "Пояснювальній записці до проекту постанови" (додаток №5) чітко складає врахування (узгодження) з величиною основного соціального стандарту мінімальної заробітної плати, суд відхиляє як необґрунтовані.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не допустив порушення прав позивача, відмовляючи у видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на 29.01.2020 та 01.01.2021 з визначенням мінімальних величин основного державного соціального стандарту у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановлених на 1 січня 2020 року та 1 січня 2021 року, адже розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів додаткових складових) у цьому випадку є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Тобто, належність у спрощеному розумінні означає відповідність законодавству.

Обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на встановлені у справі обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів та доказів, наданих позивачем та суб`єктом владних повноважень, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 10.08.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна