Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №380/19999/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19999/25 пров. № А/857/3199/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (суддя – Лунь З.І., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – 09.12.2025),

в адміністративній справі №380/19999/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправним рішення відповідача №134450020936 від 20.05.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком; 2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання у Свердловському інженерно-педагогічному інституті з 01.09.1983 по 16.06.1989, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 і диплому серії НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 13.05.2025 з урахуванням висновків суду у цій справі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №134450020936 від 20.05.2025 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання у Свердловському інженерно-педагогічному інституті з 01.09.1983 до 16.06.1989, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 і диплому серії НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 13.05.2025 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2422 грн 60 коп. судового збору.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (згідно п.3 Постанови №794). За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами. Звертає увагу апелянт на те, що до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 16.06.1989, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки, період навчання перевищує допустимий термін навчання. Вищевказаний період потребує додаткового уточнення форми та періоду навчання. Таким чином, страховий стаж позивача склав 28 років 2 місяці 6 днів із необхідних 32 років. Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження, що позивач навчалася за денною формою здобуття освіти. Не містить такого висновку і рішення суду першої інстанції. Також зазначає апелянт, що відповідно до Порядку №22-1, обов`язок у наданні достатнього пакету документів законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи, виявляє їх неточності та розбіжності. З огляду на викладене, апелянт вважає оскаржуване рішення суду не обґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права, а тому таким, що підлягає скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у адміністративній справі №380/19999/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

13.05.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.10).

За результатами розгляду цієї заяви від 13.05.2025, відповідач прийняв рішення № 134450020936 від 20.05.2025, яким відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови вказано те, що страховий стаж позивача становить 28 років 2 місяців 6 днів; за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 р. по 16.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 , оскільки, період навчання перевищує допустимий термін навчання. Також у рішенні вказано, що вищевказаний період потребує додаткового уточнення форми та періоду навчання (а.с.12).

Не погоджуючись з відмовою (рішенням) відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної Хартії та ч.1 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058- IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998р №401 та постанови КМУ від 04.06.1998 №794 (далі постанова №794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (згідно п.3 постанови 794).

З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами.

Відповідно до п.1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі — Порядок №22-1) у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження стажу роботи приймаються дані взяті в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наданих в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі первинних документів.

Колегія суддів також враховує, що у розглядуваних правовідносинах, спірним питанням є зарахування позивачу до загального стажу періоду навчання з 01.09.1983 по 16.06.1989, згідно диплому НОМЕР_2 .

Згідно із ч.3 ст.56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до п.8 Порядку №22-1 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Водночас періоди навчання підтверджуються і дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Окрім того, для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів (пункт 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637).

Апеляційний суд враховує, що позивач для підтвердження навчання у Свердловському інженерно-педагогічному інституті з 01.09.1983 до 16.06.1989 надала суду копію трудової книжки НОМЕР_1 та копію диплому НОМЕР_2 (а.с. 15, 17).

Однак, із цих трудової книжки та диплому видно, що такі складені іноземною (російською) мовою, а тому їхній зміст, а зокрема щодо розглядуваного періоду, не може бути детально проаналізовано судом.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень про те, що позивач навчалася за денною формою здобуття освіти.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно розрахунку стажу для призначення пенсії (а.с. 14), позивач з 24.09.1987 до 13.12.1989 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3 років. Тобто спірний період навчання позивача з 01.09.1983 по 16.06.1989 частково співпадає із періодом догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, у оскаржуваному рішенні відповідача №134450020936 від 20.05.2025 вірно вказано про необхідність подання позивачем (заявником) уточнень щодо форми та періоду навчання.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до Порядку №22-1, обов`язок у наданні достатнього пакету документів законодавець поклав на позивача, а орган Пенсійного фонду не наділений повноваженнями у підтвердженні стажу та відповідних статусів, а лише у відповідності до пункту 4.2 Порядку №22-1 досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи, виявляє їх неточності та розбіжності.

Наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими, які спростовують висновки суду першої інстанції, а тому з урахуванням наведеного вище її належить задоволити.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області – задоволити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в адміністративній справі №380/19999/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії – скасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська