Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №460/8006/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/8006/24 пров. № А/857/16371/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року (головуючий суддя Крутько О.В., м. Львів) у справі №460/8006/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу перед іноземною державою - Республікою Польща у розмірі 3 967 918,03 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не перевірив дотримання процедури, яка б дозволяла Головному управлінню ДПС у Рівненській області розпочати вжиття заходів для стягнення податкової заборгованості, а також визнав узгодженим податкові зобов`язання без підтвердження такого узгодження жодними доказами. Наголошує, що податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах та документів, що стосуються стягуваного податку, не отримував, а відтак і не мав можливості подати через контролюючий орган компетентному органу іноземної держави скаргу про перегляд такого рішення. Також звертає увагу, що неможливість оскарження пояснюється тим, що він, будучи військовозобов`язаним, не мав права перетинати державний кордон, а відтак і скористатись правом оскарження чи правом на юридичну допомогу для здійснення такого оскарження. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи містяться документи компетентного органу іноземної держави без будь-якого перекладу, а у вказаних документах відсутня інформація про граничний строк сплати податкових зобов`язань за ними.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення податкового боргу відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на адресу Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов лист Державної податкової служби України від 01.02.2024 року № 2799/7/99-00-13-01-08, з якого вбачається, що Податкова Палата у м. Познань при Міністерстві фінансів Республіки Польща надіслала запит від 19.12.2023 № 4460RGM23 на адресу Державної податкової служби України щодо запиту на стягнення податкової заборгованості з ОСОБА_1 .

Із вказаного запиту та долучених документів вбачається, що ОСОБА_1 має податкову заборгованість перед бюджетом іноземної держави - Республіки Польща, що становить 376 245,06 польських злотих або 3 967 918,03 грн. (згідно офіційного курсу НБУ злотого до гривні на 19.07.2024).

07.02.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області надіслано відповідачу запрошення №1149/6/17-00-13-03-04 з питання вручення виконавчого документу по стягненню заборгованості.

Оскільки заборгованість у розмірі 376 245,06 польських злотих (станом на 19.07.2024 за курсом Національного банку України (10,5461) складає 3 967 918,03 грн) відповідачем не сплачена та не оскаржена, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем грошового зобов`язання в міжнародних правовідносинах, або ж докази того, що він сплатив добровільно суму вказаного податкового боргу в міжнародних правовідносинах, відтак наявні підстави для стягнення такого боргу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі – ПК України).

Підпунктами14.1.38,14.1.154 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання в міжнародних правовідносинах - зобов`язання платника податків сплатити до бюджету іноземної держави відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені законодавством такої іноземної держави; податковий борг в міжнародних правовідносинах - грошове зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій, пені за їх наявності та витрат, пов`язаних з його стягненням, несплачене в установлений строк, що на підставі відповідного документа іноземної держави є предметом стягнення, яке може бути звернуто відповідно до міжнародного договору України.

Порядок надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах регламентований статтею 104 ПК України.

Відповідно до пункту104.1 статті 104 ПК України надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах, за міжнародними договорами України, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням визначених цією статтею особливостей.

Законом України від 17 грудня 2008 року № 677-VI «Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах» ратифіковано Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25 січня 1988 року, яка набрала чинності для України 01 липня 2009 року (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 1 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони з урахуванням положень глави IV надають одна одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у відповідних випадках заходи, яких уживають судові органи.

Така адміністративна допомога передбачає: a) обмін інформацією, зокрема одночасні податкові перевірки та участь у податкових перевірках за кордоном; b) допомогу в стягненні податків, зокрема заходи зі збереження суми податків; та c) вручення документів.

Сторона надає адміністративну допомогу незалежно від того, чи відповідна особа є резидентом або громадянином Сторони чи будь-якої іншої держави.

Стягнення податкової заборгованості регламентовано статтею 11 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Конвенції на прохання запитуючої держави запитувана держава з урахуванням положень статей 14 й 15 вживає необхідних заходів для стягнення податкової заборгованості, належної до сплати першій державі, ніби ця заборгованість виникла в запитуваній державі.

Як установлено пунктом 2 статті 11 Конвенції, положення пункту 1 застосовуються лише до податкової заборгованості, яка є предметом документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі, та, якщо відповідні Сторони не домовилися про інше, яка не оспорюється. Проте, якщо заборгованість, лічиться за особою, яка не є резидентом запитуючої держави, застосовується лише пункт 1, коли відповідні Сторони не домовилися про інше, у випадках, коли заборгованість не може більше оспорюватися.

Відповідно до статті 13 Конвенції до прохання про надання адміністративної допомоги згідно із цим розділом додаються:

a) заява про те, що заборгованість стосується податку, до якого застосовується ця Конвенція, та, у випадку стягнення, про те, що з урахуванням пункту 2 статті 11 заборгованість не оспорюється або не може оспорюватися;

b) офіційна копія документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі; та

c) будь-який інший документ, необхідний для здійснення стягнення чи заходів зі збереження суми податків.

Згідно з пунктом 2 статті 13 Конвенції документ, що дозволяє примусове стягнення в запитуючій державі, у відповідних випадках і згідно з положеннями, чинними в запитуваній державі, приймається, визнається, доповнюється або замінюється якнайскоріше від дати отримання прохання про надання допомоги документом, що дозволяє примусове стягнення в запитуваній державі.

З матеріалів справи встановлено, що до Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов лист Державної податкової служби України від 01.02.2024, зі змісту якого видно, що Податкова Палата у м. Познань при Міністерстві фінансів Республіки Польща надіслала запит від 19.12.2023 року №4460КОМ23 на адресу Державної податкової служби України щодо стягнення податкової заборгованості з ОСОБА_1 перед бюджетом іноземної держави - Республіки Польща у розмірі 376 245,06 польських злотих або 3 967 918,03 грн. згідно офіційного курсу НБУ злотого до гривні станом на 19.07.2024.

З перекладу запиту від 19.12.2023 №4460КОМ23 (а.с. 13-15) можна встановити, що заборгованість складається з податку на додану вартість та витрат на примусове виконання і виникла в періоди з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.01.2017, з 01.02.2017 по 28.02.2017, з 01.03.2017 по 31.03.2017.

Скаржником до апеляційної скарги додано паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон, що підтверджує факт відсутності відповідача на території Республіки Польща в періоди виникнення заборгованості, які відображені в запиті від 19.12.2023 №4460КОМ23.

Як встановлено вище, згідно статті 13 Конвенції до прохання про надання адміністративної допомоги повинні бути долучені всі передбачені Конвенцією документи, зокрема, документ про те, що заборгованість не оспорюється або не може оспорюватися.

Колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідача ознайомлено з такими документами, які є підставою виникнення заборгованості та дозволяють її стягнення.

Крім того, позивачем не доведено, а саме, не надано доказів того, що передбачені Конвенцією документи, були долучені до прохання про надання адміністративної допомоги.

Колегія суддів звертає увагу, що вчиненню дій зі стягнення податкової заборгованості передує вручення особі документів, які стосуються податку та направлення/ вручення такій особі податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах.

Вручення документів регламентовано статтею 17 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Конвенції на прохання запитуючої держави запитувана держава вручає адресату документи, зокрема ті, які стосуються судових рішень, що надсилаються запитуючою державою та стосуються податку, до якого застосовується ця Конвенція.

Пунктом 2 статті 17 Конвенції запитувана держава здійснює вручення документів:

a) у спосіб, установлений її внутрішнім законодавством для вручення документів суттєво подібного характеру;

b) настільки, наскільки це можливо, у конкретний спосіб, про який попросила запитуюча держава, або в спосіб, який найбільше схожий на такий спосіб і передбачений її законодавством.

Згідно з пунктом 3 статті 17 Конвенції будь-яка Сторона може здійснювати вручення документів особі, яка знаходиться на території іншої Сторони, безпосередньо поштою.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Конвенції ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що робить недійсним будь-яке вручення документів Стороною відповідно до її законодавства.

Пунктом 5 статті 17 Конвенції визначено, що коли документ вручається відповідно до цієї статті, додання його перекладу не є обов`язковим. Проте у випадках, коли відомо, що адресат не розуміє мови, якою складено цей документ, запитувана держава вживає заходів для забезпечення його перекладу або підготовки його стислого викладу своєю офіційною мовою або однією зі своїх офіційних мов. Вона може також звернутися до запитуючої держави з проханням забезпечити або переклад документа, або додання до нього його стислого викладу однією з офіційних мов запитуваної держави, Ради Європи чи ОЕСР.

Відповідно до пункту 104.2 статті 104 ПК України контролюючий орган після отримання документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах, у тридцятиденний строк визначає відповідність такого документа міжнародним договорам України. У разі невідповідності такого документа повертає його компетентному органу іноземної держави. Якщо зазначений документ визнано таким, що відповідає міжнародним договорам України, контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах у порядку, передбаченому статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.42.1. та п.42.2. ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно пп. 14.1.158. п.14.1 ст.14 ПК України податкове повідомлення в міжнародних правовідносинах - письмове повідомлення контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену документом іноземної держави, за яким здійснюється погашення такої суми грошового зобов`язання відповідно до міжнародного договору України.

З доказів, наданих позивачем до позовної заяви, неможливо достовірно встановити факт вручення відповідачу документа, який стосується податку, до якого застосовується Конвенція і в матеріалах справи взагалі відсутній документ, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі, яка не оспорюється, і з якого можна було б встановити на підставі чого виникли податкові зобов`язання, якими документами вони підтверджуються та яким чином здійснено розрахунок суми боргу.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 105.1. ст.105 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що податковий борг в міжнародних правовідносинах, визначений контролюючим органом на підставі документа іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу, не відповідає дійсності, такий платник податків має право протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах про визначення податкового боргу в міжнародних правовідносинах, подати через контролюючий орган компетентному органу іноземної держави скаргу про перегляд такого рішення.

Відповідно до ч.2 цієї статті у період оскарження суми грошового зобов`язання в міжнародних правовідносинах таке зобов`язання не може бути податковим боргом до отримання від компетентного органу іноземної держави остаточного документа про нарахування податкового боргу в міжнародних правовідносинах.

Аналізуючи наведену норму, колегія суддів зазначає, що така встановлює нерозривний зв`язок між правом особи на подання скарги про перегляд рішення, яким визначено податковий борг, з отриманням податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах.

Скаржник наголошує на неотриманні податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах та документів, що стосуються стягуваного податку, що унеможливило подання скарги про перегляд рішення.

Наведене податковим органом жодним чином не спростовано, відтак колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника про те, що ненадання документів, на підставі яких виник податковий борг, свідчить про позбавлення відповідача права оскаржити рішення про нарахування податкового боргу.

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про надсилання податкового повідомлення в міжнародних правовідносинах, відтак право на адміністративне оскарження такого рішення у відповідача зберігається, та він може реалізувати його у 10-денний строк після вручення відповідного повідомлення, що свідчить про неузгодженість податкового боргу.

Суд першої інстанції наведеним обставинам не надав належної оцінки.

Так само поза увагою суду першої інстанції залишилось невиконання вимог статті 11 Конвенції, зокрема те, що положення пункту 1 застосовуються лише до податкової заборгованості, яка є предметом документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі, та, якщо відповідні Сторони не домовилися про інше, яка не оспорюється. Проте, якщо заборгованість, лічиться за особою, яка не є резидентом запитуючої держави, застосовується лише пункт 1, коли відповідні Сторони не домовилися про інше, у випадках, коли заборгованість не може більше оспорюватися.

Колегія суддів наголошує, що обов`язок доведення правомірності свого рішення Кодексом адміністративного судочинства покладено на суб`єкт владних повноважень, але у даних спірних правовідносинах цей обов`язок Головним управлінням ДПС у Рівненській області не виконаний.

За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 45420 грн.

Керуючись ст. 311, ст.315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі №460/8006/24 скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ: 44070166) судовий збір у розмірі 45420 (сорок п`ять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш