Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №260/1133/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1133/25 пров. № А/857/23617/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – Маєцька Н.Д.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення № 1 від 01.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років демобілізованому ОСОБА_1 (вих. № 0700-0308-5/128 від 02.01.2025 р.); зобов`язати врахувати його додаткову вислугу років від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення виходячи із 22-х років військової служби та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2025 за вислугу років у розмірі 56% грошового забезпечення на підставі подання ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2024 № 553/1 та доданих до нього документів.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням № 1 від 01.01.2025 відповідач відмовив йому у призначенні (перерахунку) пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю достатньої календарної вислуги років (25 років) на момент звільнення із військової служби (09.03.2024 р.). Вважає прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправним та таким, що суперечить нормам матеріального права, а тому підлягає до скасування із зобов`язанням відповідача вчинити дії спрямовані на перерахунок та виплату пенсії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1 від 01.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років демобілізованому ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати додаткову вислугу років ОСОБА_1 від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення виходячи із 22 років військової служби, та здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року за вислугу років у розмірі 56% грошового забезпечення, на підставі подання та доданих до нього документів ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2024 року № 553/1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач неправильно застосував положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ та не врахував право позивача на перерахунок пенсії з урахуванням додаткової вислуги років за період проходження військової служби під час мобілізації з 28.02.2022 по 09.03.2024 відповідно до частини третьої статті 2 Закону № 2262-ХІІ. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач уже є пенсіонером за вислугу років, його звернення стосувалося саме перерахунку пенсії, а не первинного призначення, у зв`язку з чим підстави, визначені відповідачем за статтею 12 Закону № 2262-ХІІ, застосовані відповідачем неправомірно. Враховуючи положення статей 51, 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 17-1 цього Закону та Порядку обчислення вислуги років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна вислуга років позивача становить 22 роки 08 місяців 07 днів, що дає право на перерахунок пенсії у розмірі 56% грошового забезпечення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що розглянувши заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», подання про призначення пенсії від 23.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 та додані документи, вирішено відмовити у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю достатньої календарної вислуги років (25 років) на момент звільнення зі служби (09.03.2024 року).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ), з 14.08.2011.

Пенсія позивачу призначена на підставі Подання про призначення пенсії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.08.2011 № 553. Згідно подання календарна вислуга років станом на 13.08.2011 (дату звільнення) складала 20 років 00 місяців 12 днів.

З 28.02.2022 по 09.03.2024 року позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2024 № 69, позивача звільнено з військової служби у запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до розрахунку вислуги років № 9467, період служби з 28.02.2022 по 09.03.2024 становить календарну вислугу – 02 роки 00 місяців 11 днів. Разом календарна вислуга років позивача складає – 22 роки 08 місяців 07 днів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 06.12.2024, через відповідний структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення (перерахунку пенсії) пенсій.

ІНФОРМАЦІЯ_5 складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подання про призначення пенсії від 23.12.2024 р. № 553/1, разом із необхідними для перерахунку пенсії документами.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1 від 01.01.2025 р. «про відмову у призначенні пенсії за вислугу років демобілізованому ОСОБА_1 », відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю достатньої календарної вислуги років (25 років) на момент звільнення із військової служби (09.03.2024 р.) визначеної статтею 12 Закону № 2262 - ХІІ.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ та військовослужбовців, є зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Згідно з частинами першою, другою статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців (частина друга статті 51 Закону).

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що пенсіонерам, яким призначена пенсія на підставі Закону та які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом до Збройних Сил України, мають право на перерахунок пенсійного забезпечення з урахуванням додаткової вислуги років від часу такого призову на військову службу до дня фактичного звільнення.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 14.08.2011 отримує пенсію за вислугу років. Пенсія позивачу призначена на підставі Подання про призначення пенсії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.08.2011 № 553. Згідно подання календарна вислуга років станом на 13.08.2011 (дату звільнення) складала 20 років 00 місяців 12 днів.

Згідно з статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок № 393).

Абзацами першим, другим пункту 1 цього Порядку визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах.

Пунктом 2-1 Порядку № 393 передбачено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Підпунктом «а» пункту 3 цього ж Порядку визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час.

З наведених норм слідує, що до вислуги років позивача для визначення розміру пенсії має бути включена додаткова вислуга років від часу призову його на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до дня фактичного звільнення.

Суд першої інстанції правильно вказав, що у цьому випадку до загальної вислуги років позивача для визначення розміру пенсії має бути включена додаткова вислуга років за час проходження військової служби під час мобілізації за період з 28.02.2022 по 09.03.2024, яка становить 02 роки 00 місяців 11 днів.

Загалом з урахуванням умов обчислення вислуги років для визначення розміру пенсії, вислуга років позивача за час проходження військової служби та військової служби під час мобілізації становить - 22 роки 08 місяців 07 днів. Тобто, кількість повних років становить - 22. Відповідач такі обставини не взяв до уваги.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач у оскаржуваному рішенні розглядав питання призначення пенсії позивачу згідно ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Однак, колегія суддів зауважує, що у даному випадку пенсія позивачу вже призначена згідно Закону № 2262-ХІІ, та він звернувся до органу ПФУ за визначених законодавством підстав для проведення саме перерахунку вже існуючої пенсії.

Щодо розміру пенсії з урахуванням додаткової вислуги років, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції станом на дату призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Беручи до уваги встановлені обставини, розмір пенсії позивача повинен складати 56% (50 % + 6%) грошового забезпечення (виходячи з розрахунку 50 % за 20 повних років + 3 % за повний рік вислуги років х 2 роки).

Визначаючись щодо періоду, з якого позивачу має бути проведений перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

У свою чергу, відповідно до частин першої-другої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює також Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 3-1 днем звернення за перерахунком, поновленням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки заяву про перерахунок пенсії разом з усіма необхідними документами для такого перерахунку, у тому числі розрахунком вислуги років, подано до ГУ ПФУ в Закарпатській області 06.12.2024 року, а тому наявні правові підставі для здійснення перерахунку пенсії позивача за вислугу років у розмірі 56 % грошового забезпечення з 01.01.2025 року (першого числа наступного місяця за днем подання заяви з необхідними документами для перерахунку пенсії).

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 260/1133/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська