Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/22875/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22875/25 пров. № А/857/17282/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мричко Н.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправним рішення про відмову у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у віці 20 років, уклав контракт про проходження військової служби в Національній Гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на три роки. Вказує, що у періоди з 29.08.2024 по 14.12.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у с. Юнаківка Сумського району Сумської області, м. Суджа сумарною кількістю 108 днів. Зауважує, що 11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» № 153 (далі – Постанова № 153), яка набрала чинності 13.02.2025. Надалі, 07.08.2025 на підставі Постанови КМУ від 30.07.2025 р. № 942 до п. 4 Постанови № 153 були внесені та набрали законної сили зміни, якими зазначений пункт було доповнено абзацами 6 та 7 в наступній редакції: (абзац 6 пункту 4) виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: (абзац 7 пункту 4) були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. У зв`язку з цим з метою реалізації власного права на отримання одноразової грошової винагороди, ним було скеровано засобами поштового зв`язку до відповідача рапорт щодо нарахування одноразової грошової винагороди, однак відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні такої виплати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним рішення, оформлене протоколом № 11/15.09.2025 засідання комісії військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач відповідає умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025, для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах. Суд першої інстанції встановив, що позивач, будучи військовослужбовцем віком до 25 років, проходив військову службу за контрактом, безпосередньо брав участь у бойових діях, не мав дисциплінарних чи інших стягнень, а тому мав право на виплату винагороди пропорційно часу участі у бойових діях (із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів). Відмова військової частини, мотивована недостатньою тривалістю перебування в районі бойових дій, визнана протиправною, оскільки Постанова № 153 прямо передбачає право на пропорційну виплату у разі участі в бойових діях менше шести місяців.

Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що з 16.11.2022 позивач проходить військову службу за контрактом з числа осіб які проходили строкову службу. Згідно з абз. 2 пункту 4 Постанови № 153 установлено, що на виплату можуть претендувати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р., затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (11.02.2025), виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. Вказує, що позивач, проходить службу за контрактом з числа осіб, які проходили строкову службу, та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, строком, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, відтак, йому було відмовлено на основі невідповідності позивача абз. 2, 6, 7 пункту 4 Постанови № 153 від 11.02.2025.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що він відповідає всім критеріям, визначеним пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153, для отримання одноразової грошової винагороди. Вказує, що укладення ним контракту під час воєнного стану, незважаючи на попереднє проходження строкової військової служби, відповідає вимогам постанови, а внесені постановою КМУ № 942 зміни лише усунули прогалину в правовому регулюванні, не розширивши коло отримувачів виплати. Також наголошує, що право на винагороду виникає автоматично станом на 13.02.2025 за наявності встановлених критеріїв і не припиняється у зв`язку зі звільненням зі служби після цієї дати.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.11.2022 між Міністерством внутрішніх справ України в особі Командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу.

Відповідно до довідки про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.08.2025 № 230, старший солдат ОСОБА_1 , дійсно в період з 29.08.2024 по 14.12.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи у с. Юнаківка Сумського району Сумської області м. Суджа.

Представник позивача звернувся до відповідача щодо здійснення йому виплати одноразової грошової винагороди згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповідно до протоколу № 11/15.09.2025 засідання комісії військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з реалізації виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від 15.09.2025 ухвалено відмовити старшому солдату ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі невідповідності вимогам зазначеним в абзаці другому, шостому та сьомому пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (із змінами внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942), а саме: старший солдат ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, строком, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Листом від 06.11.2025 № 50/14/10/2-2479-2025 відповідач повідомив, що старшому солдату ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди на підставі невідповідності вимогам, зазначеним в абзацах другому, шостому та сьомому пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на день розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники – особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники – особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців – відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено:

громадянам України із числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до протоколу № 11/15.09.2025 засідання комісії військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з реалізації виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах від 15.09.2025 ухвалено відмовити старшому солдату ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі невідповідності вимогам зазначеним в абзаці другому, шостому та сьомому пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (із змінами внесеними згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942), а саме: старший солдат ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, строком, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Із матеріалів справи слідує, що позивач у віці 20 років, 16.11.2022 уклав контракт з Міністерством внутрішніх справ України в особі Командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу.

Відповідно до довідки про безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.08.2025 № 230, старший солдат ОСОБА_1 , дійсно в період з 29.08.2024 по 14.12.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи у с. Юнаківка Сумського району Сумської області м. Суджа.

Також судом першої інстанції встановлено, що випадків притягнення до кримінальної/адміністративної відповідальності, накладення дисциплінарних стягнень щодо позивача у матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач відповідає умовам, визначеним Постановою № 153 для отримання одноразової грошової винагороди.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника щодо відсутності у позивача права на виплату у зв`язку із недостатнім строком перебування в зоні бойових дій як необхідної умови для отримання зазначених у вказаній постанові виплат, оскільки право позивача на отримання вказаної ним у виплати із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій прямо передбачено положенням абзацу другого пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Беручи до уваги викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

З огляду на викладене вище, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 380/22875/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

В. Я. Качмар