Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/986/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/986/25 пров. № А/857/13387/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції – Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: визнати протиправними дії/бездіяльність про зміну первинно призначеного при нарахуванні пенсії періоду оптимізації в розмірі 10% страхового стажу та самовільне перенесення цього періоду на період карантину і військового стану; зобов`язати усунути допущені порушення та виключити з розрахунку (оптимізувати) заробітну плату у розмірі 10% (49 місяців) страхового стажу за період з вересня 2003 року по вересень 2007 року і за період карантину та воєнного стану з березня 2020 року по грудень 2023 року та відповідно до цього відмінити неправильне нарахування пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року № 380/3967/24 перерахувати розмір пенсії від дати призначення з врахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що при нарахуванні пенсії відповідачем було виключено (оптимізовано) період з вересня 2003 року по липень 2007 року (всього 47 місяців), однак при проведенні перерахунку пенсії ним з невідомих причин і без її відома було змінено період оптимізації і виключено період з грудня 2019 року по грудень 2023 року, об`єднавши, при цьому, два належних періоди оптимізації в один, чим протиправно зменшивши суму коефіцієнту заробітної плати. Вказує, що звернулась до відповідача із завою, щоб усунути вказані порушення, однак отримала відмову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зміни первинно встановленого при нарахуванні пенсії періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії ОСОБА_1 , шляхом виключення (оптимізації) періоду з грудня 2019 року по грудень 2023 року, що становить 10% тривалості її страхового стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, здійснивши при перерахунку пенсії зміну первинно визначеного періоду оптимізації заробітної плати та виключивши з розрахунку період з грудня 2019 року по грудень 2023 року, який охоплює час дії карантину та воєнного стану, діяв усупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, абзацу третього частини першої статті 40, частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та положенням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1, оскільки виключення таких періодів можливе виключно за бажанням особи, тоді як позивач із відповідною заявою до органу Пенсійного фонду не зверталася та волевиявлення на таку оптимізацію не висловлювала. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо самовільної зміни періоду оптимізації, однак відмовив у задоволенні вимог про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії у запропонований позивачем спосіб, оскільки питання застосування додаткової оптимізації не було предметом належного адміністративного розгляду за її волевиявленням, тому, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог і зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.11.2024 з урахуванням правової оцінки, наведеної у судовому рішенні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що після проведеного перерахунку пенсії позивачу страховий стаж для обчислення пенсії становить 41 рік 06 місяців 24 дні (коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії становить 0,415000, понаднормовий стаж, понад 30 років, - 11 років). Посилається на абзац третій ч.1 ст.40 Закону № 1058. Зазначає, що коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 1,25544, середньомісячний заробіток із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, становить 17023,03 грн. Розмір пенсії позивача з 04.02.2024 року становить 7324,27 грн. Вважає, що дії пенсійного органу є правомірними.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначила, що при проведенні перерахунку пенсії згідно рішення суду від 12.08.2024 року у справі № 380/3967/24 не було застосовано норму додаткової оптимізації пенсії, як це передбачено ст.40 Закону № 1058, в результаті чого з розрахунку було вилучено тільки 10% місяців з найменшим зарплатним коефіцієнтом і не були виключені додатково до них місяці періоду ковідного карантину і воєнного стану, що призвело неправомірного зниження в розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати. Просила виправити помилку, переробити розрахунок пенсії і застосувати при цьому додаткову оптимізацію пенсії з виключенням з розрахунку крім 10% місяців з найменшим коефіцієнтом ще й місяців періоду ковідного карантину і воєнного стану, як того передбачає ст.40 Закону № 1058.

Відповідач листом від 25.11.2024 року повідомив її, що після проведеного перерахунку пенсії позивачу страховий стаж для обчислення пенсії становить 41 рік 06 місяців 24 дні (коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії становить 0,415000, понаднормовий стаж, понад 30 років, - 11 років). Посилається на абзац третій ч.1 ст.40 Закону № 1058. Зазначає, що коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 1,25544. Середньомісячний заробіток із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, становить 17023,03 грн. Розмір пенсії позивача з 04.02.2024 року становить 7324,27 грн.

11.12.2024 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою.

Відповідач листом від 24.12.2024 року повідомив її, що не розглядаються повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зміни первинно встановленого при нарахуванні пенсії періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії позивача, шляхом виключення (оптимізації) періоду з грудня 2019 року по грудень 2023 року, що становить 10% тривалості її страхового стажу; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 11.11.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон № 1058).

Абзацом першим ч.1 ст.40 Закону № 1058 визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Абзацом третім ч.1 ст.40 Закону № 1058 передбачено, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Подання та оформлення документів для призначення (перерахунок) пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до положень розділу і Порядку № 22-1 та ч. 1 ст.44 Закону № 1058 заява на призначення, перерахунок пенсії подається заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб або через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 року у справі № 380/3967/24 було зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.10.2021 року по 30.12.2023 року у ВП «Шахтоспецмонажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля». Заробітну плату для обчислення пенсії позивача було враховано за період з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року.

При цьому, з урахуванням абзацу третього ч.1 ст.40 Закону № 1058, відповідачем із зазначеного періоду було виключено (оптимізовано) період з грудня 2019 року по грудень 2023 року (49 місяців), що становить 10% тривалості страхового стажу.

Зазначений період оптимізації включав період карантину та період воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що абзац третій ч.1 ст.40 Закону № 1058 передбачає чітку вимогу для можливості виключення пенсійним органом з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії особи, періоду, коли вона підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та періоду страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, періоду страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", - бажання особи на таке виключення.

З матеріалів справи слідує, що позивач не зверталася до відповідача із відповідним зверненням щодо виключення з періоду, за який враховується її заробітна плата для обчислення пенсії, вищевказаних періодів.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, виключаючи (оптимізовуючи) з періоду заробітної плати позивача період з грудня 2019 року по грудень 2023 року, діяв самовільно всупереч вимогам чинного пенсійного законодавства.

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача з приводу зміни первинно встановленого при нарахуванні пенсії періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії позивача, шляхом виключення (оптимізації) періоду з грудня 2019 року по грудень 2023 року, що становить 10% тривалості її страхового стажу.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач первинно не зверталась до відповідача із зверненням щодо виключення з періоду, за який враховується її заробітна плата для обчислення пенсії, періоду з грудня 2019 року по грудень 2023 року, що становить 10% тривалості її страхового стажу, та, як наслідок, не висловлювала бажання на таке виключення.

Відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви позивача від 11.11.2024 року, не врахував факт відсутності на момент прийняття свого рішення щодо оптимізації періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, її волевиявлення щодо виключення вказаних періодів.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.11.2024 року, з урахуванням оцінки наданої у даному рішенні.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі № 380/986/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська