Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/1150/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1150/25 пров. № А/857/10939/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Брильовський Р.М.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправними дії, які полягають у відмові скласти довідку про вартість речового майна, що належить йому до видачі, а також нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 по нормах забезпечення речовим майном; зобов`язати скласти довідку про вартість речового майна, що належить йому до видачі за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024 у; зобов`язати нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 15.11.2024 виключений із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та усіх видів забезпечення. Вказує, що 10.10.2024 звернувся із рапортом з проханням видати йому довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за період, у зв`язку із звільненням з військової служби у запас та здійснити відповідно до наданої довідки виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно. 16.11.2024 у відповідь на рапорт йому видано атестат № 829, відповідно до якого на день звільнення йому речове майно згідно переліку найменувань речового майна не видано (у графі дата видачі відсутні дані про видачу речового майна). Також у листі від 27.11.2024 № 14416 зазначено, що згідно вимог Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців ЗСУ в мирний час та особливий період, затвердженої наказом МОУ від 29.04.2016 № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 767/28897, при звільненні з військової служби військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період, вони убувають з майном особистого користування, речі, які ними були не отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються, інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини (установи). Таким чином, відповідачем вказано, що компенсація за не отримане речове майно колишньому військовослужбовцю призваному по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 звільненому з військової служби 15.11.2024, не нараховується та не виплачується. Одночасно роз`яснено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі є підставою для виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі. З огляду на викладене, вважає, що відповідач безпідставно відмовив у видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та відмовив у здійсненні компенсації за неотримане майно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, та Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, право на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, є похідним від права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Оскільки позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, суд першої інстанції виходив із положень пункту 29 розділу V Інструкції № 232, відповідно до яких предмети речового майна особистого користування, не отримані такими військовослужбовцями під час проходження служби, при звільненні не видаються, а відтак право на їх отримання чи на грошову компенсацію не виникає. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність у позивача права на грошову компенсацію виключає обов`язок відповідача складати довідку про вартість речового майна та здійснювати нарахування і виплату такої компенсації.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у нього права на отримання грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, неправильно ототожнивши встановлену пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 заборону на видачу неотриманих предметів речового майна під час звільнення мобілізованих військовослужбовців із відсутністю права на виплату грошової компенсації. Водночас положення статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178, а також пункту 4 розділу III Інструкції №232 прямо передбачають право військовослужбовця, звільненого з військової служби, на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, тоді як Інструкція №232 не може звужувати обсяг соціальних гарантій, визначених законом та актом Кабінету Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 11.03.2022 № 43 прапорщика ОСОБА_1 призвано до ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим бойовим медиком роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 15.11.2024 № 320 штаб-сержанта ОСОБА_1 , стрільця-санітара третього відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 08.11.2024р. № 73-РС у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що 15.11.2024 справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач 10.10.2024 звернувся із рапортом з проханням видати довідку про вартість неотриманого речового майна, що належить до видачі за період, у зв`язку із звільненням з військової служби у запас та здійснити відповідно до наданої довідки виплату грошової компенсації за недоотримане речове майно.

16.11.2024 відповідач видав позивачу атестат № 829, відповідно до якого на день звільнення позивача, останньому речове майно згідно переліку найменувань речового майна не видано .

18.11.2024 представник позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 скерував адвокатський запит № 841 з проханням надати інформацію. А саме: вказати вхідний (реєстраційний) номер рапорту ОСОБА_1 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та виплату грошової компенсації за невикористане речове майно за період проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 , поданого 09.10.2024; надати інформацію про результати розгляду рапорту ОСОБА_1 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та виплату грошової компенсації за невикористане речове майно за період проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 , поданого 09.10.2024; надати копію відповіді за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та виплату грошової компенсації за невикористане речове майно за період проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 , поданого 09.10.2024; надати письмову відповідь за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі та виплату грошової компенсації за невикористане речове майно за період проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 , поданого 09.10.2024 - у разі якщо його ще не було розглянуто.

Листом від 27.11.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 № 14416 повідомив, що згідно з вимогами Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців ЗСУ в мирний час та особливий період, затвердженої наказом МОУ від 29.04.2016 № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 767/28897, при звільненні з військової служби військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період, вони убувають з майном особистого користування. Речі, які ними були не отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються, інвентарні речі здаються на речовий склад військової частини (установи). З урахуванням викладеного вище, компенсація за не отримане речове майно колишньому військовослужбовцю призваному по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 звільненому з військової служби 15.11.2024, не нараховується та не виплачується.

02.12.2024 представник позивача до відповідача скерував адвокатський запит.

Листом від 13.12.2024 № 1159/17/464 відповідач повідомив, що у задоволенні клопотання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , викладеного в формі рапорту, відмовлено. Одночасно з цим роз`яснено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі є підставою для виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі. Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України від 29.04.2016 № 232 (із змінами) під час звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період, такі військовослужбовці вибувають з тим речовим майном, яке знаходилось у них в носінні. Речі, які ними не були отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільнення не видаються. Визначені інвентарні речі здаються на речовий склад. Враховуючи викладене, компенсація за недоотримане речове майно вказаній категорії військовослужбовців не нараховується та не виплачується, відповідно відсутня і підстава для видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2011) регулює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до ст.1 Закону № 2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх з службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону № 2011 продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) (далі - Порядок №178).

Згідно з п. 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до п. 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

У той же час, завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці) визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232).

Згідно із п. 2 розділу I Інструкції № 232 основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.

Відповідно до п. 4 розділу III Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримання військовослужбовцем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, є підставою для нарахування останньому, за його бажанням, грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби.

Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, нерозривно пов`язане з правом на отримання грошової компенсації за речове майно, яке було отримане під час проходження служби.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2025 року у справі № 560/4729/24 роз`яснив порядок застосування пункту 29 розділу V Інструкції № 232, вказавши наступне:

«Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII.

До того ж варто зауважити, що визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено Законом на Кабінет Міністрів України, ніяким чином не дає право Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено Законом.

З викладеного висновується, що пункт 29 розділу V Інструкції № 232, не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно».

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач звільнений у запас з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, оскільки, відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку № 178.

Суд першої інстанції не встановив чи отримував позивач речове майно під час проходження ним військової служби і, якщо так, то в якому обсязі, і в разі, якщо не отримував, яка сума грошової компенсації за неотримане речове майно належить до нарахування й виплати позивачу.

Вказане свідчить про те, що суд першої інстанцій не встановив усі фактичні обставин справи та не дослідив відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору.

Натомість, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до атестату від 16.11.2024 № 829 за період проходження військової служби ОСОБА_1 не отримано речового майна.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що слід визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у відмові скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , а також у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 за нормами забезпечення речовим майном.

Стосовно вимог позивача щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі – Порядок № 44, у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язння відповідача скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024.

З огляду на вказане, слід також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити озивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі № 380/1150/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у відмові скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , а також у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 за нормами забезпечення речовим майном.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська