Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №500/560/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/560/25 пров. № А/857/13547/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року (головуючий суддя Грицюк Р.П., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третьої особи на стороні відповідача ГУ ПФУ в Київській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 103650012199 від 23.08.2024 щодо не призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796) та зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити та виплачувати їй з 15.08.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до цього Закону.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.08.2024 № 103650012199 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2024 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи працювали або працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років пенсійний вік зменшується на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, або роботи, але не більше 9 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку на 4 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу; підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (зі змінами), до заяви потерпілим від Чорнобильської катастрофи подаються такі документи, зокрема:

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують періоди постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською бо Чернігівською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності).

Вік позивачки 51 рік 02 місяці.

Страховий стаж позивачки 32 роки 01 місяць 10 днів.

За результатами розгляду документів, до страхового стажу не враховано:

- період навчання з 01.09.1996 року по 02.07.1998 року, згідно диплому ІВ НОМЕР_1 , виданого 03.07.1998 року Київським медичним училищем, оскільки період навчання перетинається з періодами роботи.

До зони гарантованого добровільного відселення не враховано:

- періоди з 31.05.1990 року по 01.01.1993 року, 02.01.1993 року по 21.12.1994 року, оскільки у архівних витягах про прибуття і вибуття, наданих до довідки №10770/6 від 14.12.2023 року, виданої Вишгородською районною військовою адміністрацією, про підтвердження факту проживання ОСОБА_2 в смт. Поліське Київської області міститься виправлення в році народження.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивачки на соціальне забезпечення.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії на ЧАЕС до прийняття рішення про відселення 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 19.05.2020 Київською обласною державною адміністрацією, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. 21).

Згідно довідки архівного відділу Вишгородської РВА №05-07/560 від 20.11.2023 (вхідний №107706 ГУ ПФУ у Київській області від 14.12.2023), позивачка проживала з 31.05.1990 по 21.12.1994 в смт. Поліське Київської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а відповідно до довідки Поліської селищної ради Київської області №91 від 09.12.2024, з 1980 по 1988 роки навчалася у Поліській середній школі смт. Поліське Київської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

15.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №103650012199 від 23.08.2024, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону №796 та повідомлено, що до її загального страхового стажу враховано 32 роки 1 місяць 10 днів. Натомість, до періоду проживання (роботи) в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не враховано період з 31.05.1990 по 01.01.1993, з 02.01.1993 по 21.12.1994, оскільки у архівних витягах про прибуття і вибуття, наданих до довідки Вишгородської районної військової адміністрації № 10770/6 від 14.12.2023, наявні виправлення у році народження позивачки.

Вважаючи протиправним оспорюване рішення, позивачка звернулася до адміністративного суду з даним позовом.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.03.2003 (далі - Закон №1058), за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року за наявності страхового стажу не менше 30 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796, статтею 49 якого визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч. 1 ст. 55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону №796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058 та Закону №796.

З огляду на вказане, правильним є твердження суду першої інстанції про те, що умовою зменшення пенсійного віку є наявність факту проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.15 Закону №796, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796).

У матеріалах справи наявна довідка Поліської селищної ради № 91 від 09.12.2024 про те, що позивачка дійсно проживала в смт. Поліське Київської області у період з 1980 по 1988, навчаючись у Поліській середній школі № 1 та отримавши свідоцтво про восьмирічну освіту № НОМЕР_3 (арк. справи 6).

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 з 03.05.1991 по 26.01.1995 ОСОБА_1 працювала санітаркою лабораторії та масажисткою Поліської районної лікарні (арк. справи 9-11) і цей період роботи зарахований відповідачем до страхового стажу позивачки.

Відповідно до спірного листа Вишгородської районної військової адміністрації № 05-07/560 від 20.11.2023 (вхідний № 107706 від 14.12.2023 ГУ ПФУ у Киїівській області) з архівними витягами про прибуття і вибуття - позивачка проживала в зоні гарантованого добровільного відселення в смт. Поліське Київської області з 31.05.1990 по 21.12.1994

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 смт. Поліське Київської області відносяться до 2 зони безумовного (обов`язкового) відселення.

Позивачка має посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 19.05.2020 Київською обласною державною адміністрацією, громадянки, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії на ЧАЕС до прийняття рішення про відселення 2 категорії.

Статтею 14 Закону №796 визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Відповідно п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018 (далі - Порядок № 551), який був чинним на момент видачі позивачці посвідчення, потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 2) серії Б сірого кольору.

Відповідно до п.2 Порядку №551, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796. Зазначене кореспондується зі змістом ч. 3 ст. 65 Закону №796.

Відтак суд слушно зауважив, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачка має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку і постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, що є підставою для додаткового зменшення їй пенсійного віку, передбаченого ст.55 Закону №796.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 по справі №569/7589/17, від 10.04.2019 по справі №162/760/17.

Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 зазначалось: право на пенсію відповідно до Закону №796 мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому суд слушно зауважив, що та обставина, що у архівних витягах про прибуття і вибуття, наданих до довідки Вишгородської районної військової адміністрації № 10770/6 від 14.12.2023, наявні виправлення у році народження позивачки, не може спростувати факту її постійного проживання (роботи) в зоні безумовного (гарантованого) відселення з 31.05.1990 по 21.12.1994, що підтверджено описаними вище письмовими доказами.

Факт постійного проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення перевірявся відповідним органом влади при видачі позивачці посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи. Документами, які підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796 є відповідне посвідчення (ч. 3 ст. 65 Закону №796).

Відповідно до ст. 15 Закону №796, довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Належність позивачки до 2 категорії осіб, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, ніким не оспорювалась, відтак суд вірно вважав, що вона має право на користування пільгами, встановленими Законом №796, в тому числі і пільгою зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону №1058 і Закону №796.

Вказана позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 по справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 по справі №464/4150/17, від 09.01.2020 по справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 по справі №752/15346/17.

Відтак, суд першої інстанції підставно вважав, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №103650012199 від 23.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Крім того, суд вірно врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17, згідно яких орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, маючи повноваження, визначені частиною першою статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача. Однак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення довідок органами влади, а внесення органом влади виправлень у виданий документ не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Наявність виправлень у довідці органу державної влади, не може бути підставою для виключення періодів проживання позивачки у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, що дає йому право на призначення пенсії зі зниженням віку, оскільки особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів органом влади, а неналежний порядок ведення та заповнення довідок з вини органу державної влади чи місцевого самоврядування не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання надання пенсії.

Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що оскаржуване рішення від 23.08.2024 №103650012199, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки в оскаржуваному рішенні не надано оцінки відповідачем достатності, об`єктивності та істинності долучених позивачкою документів на підтвердження загального періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, що є обов`язковим при вирішенні питання про зменшення пенсійного віку на відповідну величину зниження, то відповідно суд першої інстанції вірно вважав, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.08.2024 №103650012199 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 15.08.2024 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі №500/560/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко