Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №260/6965/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6965/24 пров. № А/857/11711/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи станочницею другого розряду лісопильно-розкроєчного цеху ОСОБА_1 з 14.04.1984 року по 24.02.2003 року на підприємстві Тересвянський ДОК, який зазначений в п. 3 та 4 трудової книжки НОМЕР_1 , на ОСОБА_2 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області врахувати до страхового стажу вищевказані періоди, здійснити перерахунок пенсії та виплатити безпідставно зупинену пенсію з моменту її призначення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.04.1984 року по 24.02.2003 року на підприємстві Тересвянський ДОК, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.04.1984 року по 24.02.2003 року на підприємстві Тересвянський ДОК, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , поновити виплату раніше призначеної пенсії з моменту зупинення та здійснити виплату з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 за результатами опрацювання акту перевірки № 0700-1002-1/342 від 24.01.2024 року Головним управлінням переглянуто розрахунок стажу роботи по електронній пенсійній справі 072350009970 гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами перевірки стажу роботи та заробітної плати ОСОБА_1 встановлено наступне :

- перевірити наказ який зазначено в трудовій книжці НОМЕР_1 про прийом на роботу № 321 від 13.04,1984р. - не має можливості, так як книги наказів по кадрах Тересвянського ДОКу за 1984р. в архівний відділ на зберігання не поступили;

- за 2003р. в наказах про звільнення працівників № 8 к/а від 24.02.2003р. та № 8д від 24.02.2003р. - ОСОБА_3 не значиться;

- в наданих для перевірки книгах заробітног.і. плати «ЛРЦ» - № Іза 1984р., № 2 за 1985р., № 1,2 за 1986р., № 2 за 1987р. - ОСОБА_3 не значиться (книги нарахування заробітної плати робітникам «ЛРЦ» -№ 2 за 1984р., № 1 за 1985р. та за період з 1988р. по 2003р. в архівний відділ на зберігання не поступили);

- в архівній довідці № 07-04/205 від 10.04.2023р. зазначена в наявності книга по «ЛРЦ» № 1 -1985р., однак для перевірки надано лише книгу № 2 за 1985р.

Отже стаж роботи за період з 14.04.1984 по 24.02.2003 рік у ВАТ «Тересвянський ДОК» не підтверджено первинними документами.

Також до стажу не зарахований догляд за дитиною ОСОБА_4 через розбіжність у свідоцтві про народження № НОМЕР_2 виданого 30.06.1994 року імені матері дитини (прописана ОСОБА_5 ).

За наслідками перегляду розрахунку стажу роботи встановлено, що стаж ОСОБА_1 становить 20 років 11 місяців 4 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком (30 необхідно).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІУ) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з І січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. (...).

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХП«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи для призначення пенсії зараховується період роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що у спірний період на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового стажу будь-якої роботи, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудововго стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Разом з тим, Порядок ведення трудових книжок був урегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162). та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція 58), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Пунктом З даного Порядку, визначено, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи зі змісту вказаних норм, що для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки Із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь- якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Головне управління звертало увагу на те, що за результатами перевірки стажу роботи та заробітної плати ОСОБА_1 встановлено наступне : - перевірити наказ який зазначено в трудовій книжці НОМЕР_1 про прийом на роботу № 321 від 13.04.1984р. - не має можливості, так як книги наказів по кадрах Тересвянського ДОКу за 1984р. в архівний відділ на зберігання не поступили; - за 2003р. в наказах про звільнення працівників № 8 к/а від 24.02.2003р. та № 8д від 24.02.2003р. - ОСОБА_3 не значиться: - в наданих для перевірки книгах заробітної, плати «ЛРЦ» - № Іза 1984р., № 2 за 1985р., № 1>2 за 1986р., № 2 за 1987р. - ОСОБА_3 не значиться (книги нарахування заробітної плати робітникам «ЛРЦ» -№ 2 за 1984р., № 1 за 1985р. та за період з 1988р. по 2003р. в архівний відділ на зберігання не поступили); - в архівній довідці № 07-04/205 від 10.04.2023р. зазначена в наявності книга по «ЛРЦ» № 1 -1985р., однак для перевірки надано лише книгу № 2 за 1985р., однак судом 1 інстанції не надано даному фаюу жодної правової оцінки.

Крім, цього Головним управлінням наголошувалась, що ЗАТ «Тересв`янський ДОК» подав відомості про застрахованих осіб за звітні періоди: 1999 рік, 2000рік до системи персоніфікованого обліку «Індивідуальні відомості про застраховану особу», але у списках працюючих ОСОБА_3 не значиться.

Також звертало увагу суд і на той факт, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 самої ОСОБА_3 , що містяться в системі персоніфікованого обліку, відсутні будь-які дані про період роботи в ЗАТ «Тересв"янський ДОК».

Водночас, в трудовій книжці НОМЕР_3 від 12.04.1982 наявні відомості про прийняття 14 квітня 1984 року на роботу в Тересвґянськнй ДОК, а звільнення 24.02.2003 завірено печаткою АТ Тересвґянськнй ДОК, тобто відсутня інформація про реорганізацію підприємства, однак даний факт залишився поза увагою суду.

Отже, покликання позивача лише на записи в трудовій книжці, у цьому випадку є недостатніми.

Таким чином, немає жодних правових підстав зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 14.04.1984 року по 24.02.2003 року на підставі виключно даних трудової книжки позивача НОМЕР_1 .

Оскільки правовідносини щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій належать до виключної компетенції та дискреційних повноважень Пенсійного фонду України, суд при здійсненні захисту прав та свобод особи, не може перебирати на себе функції даного органу державної влади та втручатися в делеговані йому повноваження.

Отже, належним способом захисту прав Позивача є зобов`язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що що 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду поданих документів рішенням №072350009970 від 25.12.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з урахуванням страхового стажу 29 років 8 місяців 15 днів. При цьому до такого було враховано період роботи з 14.04.1984 по 30.06.2000 в Тересвянському ДОК.

24 січня 2024 року ГУ ПФУ в Закарпатській області провело перевірку архівного відділу Тячівської районної державної адміністрації щодо стажу роботи та заробітної плати у ВАТ «Тересвянський ДОК» за період з 14.04.1984 по 24.02.2003 для обчислення пенсії гр. ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом №0700-1002-1/342. Так, за результатами перевірки стажу роботи та заробітної плати ОСОБА_1 встановлено неможливість перевірки наказу про прийом на роботу, оскільки такий на зберігання не надходив. За 2003 рік в наказах про звільнення працівників №8 к/а та №8д від 24.02.2003 ОСОБА_1 не значиться. В наданих для перевірки книгах заробітної плати за 1984 – 1987 роки ОСОБА_1 не значиться, а за період з 1988 по 2003 такі в архівний відділ на зберігання не поступали.

З огляду на зазначені результати перевірки ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 та встановило, що такий становить 20 років 11 місяців 4 днів.

У зв`язку з недостатністю наявного страхового стажу для призначення пенсії за віком ГУ ПФУ в Закарпатській області припинило виплату пенсії ОСОБА_1 та листом №0700-0503-8/14217 від 28.02.2024 повідомило про необхідність повернення переплати пенсії за період з 04.12.2023 по 31.01.2024 у сумі 4796,13 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Постановляючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Під «страховим стажем» згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі – Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р. (далі - Порядок).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).

Згідно матеріалів справи, позивач при зверненні за призначенням пенсії подала, в тому числі трудову книжку НОМЕР_3 від 12.04.1982, в якій наявні відомості про трудову діяльність ОСОБА_1 (в частині спірного періоду), зокрема, щодо прийняття 14 квітня 1984 року на роботу верстатницею 2 розряду в ЛРЦ в Тересвянський ДОК та звільнення з такої 24.02.2003.

При цьому суд слушно зауважив, що зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема: відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи. Відповідні записи завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства. Жодних зауважень до вказаних відомостей трудової книжки відповідач не заявляє.

Неможливість зарахування такого періоду роботи до страхового стажу позивачу пояснює виключно відсутністю відповідних підтверджуючих документів на архівному зберіганні.

Надаючи оцінку таким твердженням, суд першої інстанції вірно зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а також їх передачі на архівне зберігання, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 30 вересня 2021 року №300/860/17.

Оцінюючи доводи відповідача в частині відсутності індивідуальних відомостей про застраховану особу щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10, 12 ст. 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З огляду на вказане вище, правильним є твердження суду першої інстанції , що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

В свою чергу органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Тому суд правильно вказав, що наявність сумнівів у відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

З огляду на наведене суд дійшов підставного висновку, що відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації щодо сплати страхових внесків страхувальником у періоди роботи позивача не є підставою для незарахування до страхового стажу періоду її роботи, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верхового Суду 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/437/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а та від 09.10.2020 у справі №341/460/17.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції правильно вважав правомірними позовні вимоги щодо необхідності зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 14.04.1984 року по 24.02.2003 року на підприємстві Тересвянський ДОК, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_3 , до її страхового стажу.

Оскільки, при первинному призначенні ОСОБА_1 пенсії з врахуванням страхового стажу на підприємстві Тересвянський ДОК орган Пенсійного фонду України дійшов висновку про його достатність для призначення пенсії, то суд підставно вважав за можливе задовольнити позов також в частині зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії з моменту зупинення – 04 грудня 2023 року.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі №260/6965/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко