Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №140/3346/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3346/25 пров. № А/857/34270/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Каленюк Ж.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» звернулось в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 26 листопада 2024 року № UA205050/2024/000296/2 про коригування митної вартості товарів.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару – автобуса VDL Ambassador SB 200 (vin № НОМЕР_1 ) його декларант подав до Волинської митниці митну декларацію (далі – МД) № 24UA205050041941U8, в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору (контракту), й до фактурної вартості 3 950,00 євро додано також транспортні витрати в сумі 37 825,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26 листопада 2024 року № UA205050/2024/000296/2, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 9 500,00 євро з тих підстав, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 26 листопада 2024 року № UA205050/2024/000296/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подані декларантом документи на підтвердження заявленої митної вартості товару відповідають вимогам статей 49, 51, 52, 53 МК України, містять достовірні та документально підтверджені відомості щодо ціни товару і складових митної вартості, у зв`язку з чим митна вартість правомірно визначена за основним методом відповідно до статті 57 МК України. Суд першої інстанції зазначив, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості відповідно до статей 54, 55 МК України, не довів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів, не встановив розбіжностей, які впливали б на правильність визначення митної вартості, а також безпідставно витребував додаткові документи. Надані позивачем контракт, інвойс, платіжні документи, документи щодо транспортування та інші матеріали підтверджують фактичну ціну товару і витрати, що підлягають включенню до митної вартості відповідно до статті 58 МК України. Водночас використання митним органом інформації ЄАІС щодо митної вартості інших товарів саме по собі не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу та коригування митної вартості за резервним методом.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару за МД № 24UA205050041941U8 від 25 листопада 2024 року було встановлено розбіжності у поданих документах та відсутність усіх даних для обчислення митної вартості. Вказує, що встановлено наступні розбіжності: продавець товару зареєстрований в Нідерландах, натомість свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане в Австрії; надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року №42 не відповідає умові здійснення передоплати за товар згідно з пунктом 5 договору від 07 листопада 2024 року № 0711NL (товар оформлено на експорт 14 листопада 2024 року, тоді як оплата була проведена лише 20 листопада 2024 року) та не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті; не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених транспортних витрат. Зауважує, що декларант не спростував сумніви митниці у достовірності поданих документів, тож митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Через неможливість застосування наступних методів митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі – ЄАІС Держмитслужби) - на рівні 9500,00 євро (МД №UA205030/2023/021284 від 14 листопада 2023 року). Вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 26 листопада 2024 року № UA205050/2024/000296/2 відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 07 листопада 2024 року між ТзОВ “777 Трейдінг Груп” (покупець) та компанією Womy equipment supply B.V. (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 0711NL, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, зокрема автобус VDL Ambassador SB 200, що був у використанні (vin № НОМЕР_1 ), а покупець прийняти його та оплатити на умовах цього контракту (а.с.16-20).

25 листопада 2024 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW-Зевенберген (Нідерланди) товару “Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL Berkhof, модель згідно з довідником Ambassador 200, №XMGDE02FS0H017537, … календарний рік виготовлення – 2008, модельний рік виготовлення – 2008, країна виробництва - (NL), торгівельна марка VDL” (далі також товар) декларант в інтересах ТзОВ “777 Трейдінг Груп” в порядку електронного декларування подав МД № 24UA205050041941U8 (а.с.99). Фактурна вартість імпортованого товару становить 3950,00 євро (еквівалентно 169821,17 грн). Митну вартість визначено на рівні 207646,17 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 37825,00 грн). Для підтвердження митної вартості додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07 листопада 2024 року №0711NL (а.с.16-20), рахунок-фактуру (інвойс) від 13 листопада 2024 року №10240963 (а.с.21), платіжку інструкцію в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року №42 (а.с.23), калькуляцію транспортних витрат від 25 листопада 2024 року (а.с.54), свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21 грудня 2023 року №0625402438 (а.с.45) та від 13 листопада 2024 року №А55878440 (а.с.49), сертифікат з перевезення (походження) товару форма EUR.l (Movement certificate EUR. 1) AF01331112 від 15 листопада 2024 року, висновок експерта від 25 листопада 2024 року №1818 (а.с.67), довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам від 25 листопада 2024 року №251124040 (а.с.100), копію митної декларації країни відправлення від 14 листопада 2024 року №24NLCNH26FU2CPTDA4 (а.с.33), фото (а.с.101 зворот-102).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності: 1) продавець товару відповідно до контракту від 07 листопада 2024 року №0711NL – фірма Womy equipment supply B.V. зареєстрована в Нідерландах та поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13 листопада 2024 року № НОМЕР_2 видане в Австрії; 2) надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року №42 не відповідає умові здійснення передоплати за товар, визначеній у пункті 5 контракту, оскільки товар оформлено на експорт 14 листопада 2024 року (митна декларація країни відправлення №MRN24NLCNH26FU2CPTDA4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13 листопада 2024 року), тоді як оплата була проведена лише 20 листопада 2024 року; 3) платіжна інструкції в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року №42 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті; 4) декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 25 листопада 2024 року, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Декларанту запропоновано надати: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.103 зворот).

Декларант листом від 26 листопада 2024 року інформував, що додаткових документів не надаватиме (а.с.103).

26 листопада 2024 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА205050/2024/000296/2 (а.с.41). Як зазначено у графі 33 рішення, зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б – з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г – з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації в ЄАІС (МД №UA205030/2023/021284 від 14 листопада 2023 року) на рівні 9500,00 євро.

Також 26 листопада 2024 року Волинська митниця сформувала картку № UA205050/2024/001161 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.43-44).

Товар було випущено у вільний обіг за № 24UA205050042106U0 від 26 листопада 2024 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.37-38).

Відповідно до положень частини восьмої статті 55 МК України ТзОВ “777 Трейдінг Груп” 30 січня 2025 року засобами поштового зв`язку надіслало Волинській митниці додаткові пояснення та документи для підтвердження митної вартості товару, що декларувався згідно з МД №XMGDE02FS0H017537 від 25 листопада 2024 року (зокрема, договір про надання послуг від 13 листопада 2024 року №13/11-1 (а.с.24-26), акт прийому передачі від 25 листопада 2024 року №13/11-1 (а.с.27), копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року №42 (а.с.69), листа від Акціонерного товариства “Пумб” від 27 жовтня 2023 року (а.с.28). Однак їх надання не призвело до скасування рішення від 26 листопада 2024 року №№UА205050/2024/000296/2 митним органом, про що позивач інформований листом від 06 лютого 2025 року №7.3-2/15-02/14/1629 (а.с.61-66).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень слідує, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.

Як підтверджується матеріалами справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07 листопада 2024 року № 0711NL (а.с.16-20), рахунок-фактуру (інвойс) від 13 листопада 2024 року № 10240963 (а.с.21), платіжку інструкцію в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року № 42 (а.с.23), калькуляцію транспортних витрат від 25 листопада 2024 року (а.с.54).

Разом із цими документами декларантом було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21 грудня 2023 року № НОМЕР_3 (а.с.45) та від 13 листопада 2024 року № А55878440 (а.с.49), сертифікат з перевезення (походження) товару форма EUR.l (Movement certificate EUR. 1) AF01331112 від 15 листопада 2024 року, висновок експерта від 25 листопада 2024 року № 1818 (а.с.67), довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам від 25 листопада 2024 року № 251124040 (а.с.100), копію митної декларації країни відправлення від 14 листопада 2024 року № 24NLCNH26FU2CPTDA4 (а.с.33), фото (а.с.101 зворот-102).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 07 листопада 2024 року № 0711NL, укладеним між ТзОВ “777 Трейдінг Груп” (покупець) та компанією Womy equipment supply B.V. (продавець), визначено предмет та умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця (а.с.15-19). Згідно з пунктами 1, 2 контракту його предметом є, з-поміж іншого, транспортний засіб – автобус VDL Ambassador SB 200 (vin № НОМЕР_1 ); його ціна – 3950,00 євро (загальна вартість контракту – 19750,00 євро).

Ідентифікаційні ознаки товару, умови поставки, вартість в рахунку-фактурі (інвойсі) від 13 листопада 2024 року №10240963 (а.с.21, переклад а.с.22) автобуса VDL Ambassador SB 200 (vin № НОМЕР_1 ) - 3950,00 євро відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050041941U8 від 25 листопада 2024 року (графа 22).

До митної декларації надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року №24, відповідно до якої позивач перерахував на рахунок продавця 19750,00 євро (а.с.30), тобто згідно з пунктом 2 контракту від 07 листопада 2024 року №0711NL за усі п`ять транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що ця платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в контракті від 07 листопада 2024 року №0711NL та інвойсі від 13 листопада 2024 року №10240963.

Так у платіжній інструкції вказано призначення платежу “Рrерауment for the vehicle according to the contract 0711NL DD 07.11.2024” - передоплата за автомобіль згідно з договором № 0711NL від 07 листопада 2024 року. Платіж здійснено на рахунок продавця – компанії Womy Equipment Supply B.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.

Така платіжна інструкція оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною. Про оформлення документа такого формату роз`яснено у листі Акціонерного товариства “ПУМБ” від 27 жовтня 2023 року LSK-07.8/155 (а.с.28-29).

В порядку частини восьмої статті 55 МК України позивач надав також копії заяви про купівлю іноземної валюти від 20 листопада 2024 року № 34 (а.с.31), документа про Swift-переказ (а.с.32) та завірену банком копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 20 листопада 2024 року № 42 (а.с.30).

Тож платіжна інструкція в іноземній валюті є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у вказаному розмірі.

Окремо необхідно зазначити, що відповідно до пункту 6 контракту від 07 листопада 2024 року № 0711NL товари, поставлені за контрактом, вважаються зданими продавцем і прийнятими покупцем після передачі транспортного засобу та документів на нього представнику покупця. З цього моменту право власності на транспортний засіб переходить до покупця.

В контексті сказаного недотримання строку оплати за товар не змінює тієї обставини, що транспортний засіб разом із супровідними документами був переданий продавцем представнику позивача в обумовленому місці.

Аналіз наведених документів дає підстави для висновку, що заявлена декларантом фактурна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами.

Отже, заявлена декларантом за першим методом фактурна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні будь-які розбіжності.

За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, – лише якщо здійснювалося страхування.

Як слідує зі змісту контракту від 07 листопада 2024 року №0711NL (пункт 3), сторонами узгоджено умови поставки товару – EXW-Зевенберген (Нідерланди). Такі ж умови вказано в інвойсі від 13 листопада 2024 року № 10240963.

Умови поставки EXW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 37 825,00 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

ТзОВ “777 Трейдінг Груп” для підтвердження понесення витрат на транспортування відповідачу було надано до митного оформлення калькуляцію від 25 листопада 2024 року (а.с.54). Також в порядку частини восьмої статті 55 МК України митного органу надано копії договору про надання послуг від 13 листопада 2024 року №13/11-1 (а.с.24-26), акта прийому- передачі від 25 листопада 2024 року №13/11-1 (а.с.27).

Колегією суддів із матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ “777 Трейдінг Груп” (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 13 листопада 2024 року №13/11-1 (а.с.24-26), відповідно до умов пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспортування автобуса VDL Ambassador SB 200 vin № НОМЕР_1 , власним ходом з місця знаходження вантажу - Зевенберген (Нідерланди) до пункту його призначення - місто Ковель, вулиця Володимирська, 151. Визначена сторонами вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 39250,00 грн (пункт 5.1 договору).

На виконання вимог пунктом 2.2 договору про надання послуг від 13 листопада 2024 року сторони 25 листопада 2024 року склали акт прийому-передачі № 13/11-1 наданих ОСОБА_1 послуг транспортування транспортного засобу – автобуса VDL Ambassador SB 200 vin № НОМЕР_1 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 39250,00 грн та розподіляються таким чином: 37825,00 грн – вартість транспортування за межами території України, 1425,00 грн – вартість транспортування митною територією України.

Вказані у договорі від 13 листопада 2024 року №13/11-1 та в акті прийому-передачі послуг від 25 листопада 2024 року №13/11-1 відомості щодо вартості та маршруту транспортування автобуса VDL Ambassador SB 200, vin № НОМЕР_1 , узгоджуються з відомостями поданої до митного оформлення калькуляції від 25 листопада 2024 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз`яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Складена з урахуванням зазначених рекомендацій калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення (Зевенберген (Нідерланди) – Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (1513 км) та по митній території України (57 км), розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту (25,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТзОВ “777 Трейдінг Груп” не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З умов контракту та рахунка-фактури не підтверджується, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.

Щодо твердження митного органу про те, що продавець товару згідно з контрактом від 07 листопада 2024 року № 0711NL фірма Womy Equipment Supply B.V. зареєстрована в Нідерландах та поставка товару відповідно до супровідних документів здійснювалася з Нідерландів, проте свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13 листопада 2024 року № НОМЕР_2 (а.с.49) видане в Австрії, то колегія суддів зазначає, що в пункті 1 контракту від 07 листопада 2024 року № 0711NL продавець гарантував належність йому на праві власності товару, який є предметом продажу, та що товар не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження.

Директивою Ради Європейського Союзу від 29 квітня 1999 року № 1999/37/ЄС “Про реєстраційні документи на транспортні засоби” визначено обсяг інформації, що міститься в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, які видають держави - члени Європейського Союзу. При цьому наявність в особи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу використовується як доказ права розпорядженням транспортним засобом.

У листі від 18 квітня 2025 року на запит позивача фірма Womy Equipment Supply B.V. пояснила, що на момент продажу була власником транспортного засобу VDL Berkhof Ambassador 200, vin № НОМЕР_1 ; свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 13 листопада 2024 року № А55878440 не є свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в розумінні Директиви Ради Європейського Союзу від 29 квітня 1999 року № 1999/37/ЄС про реєстраційні документи для транспортних засобів; підготовка експортних документів (у т.ч. страхового полісу, свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації) була здійснена цією компанією, витрати на підготовку експортних документів включені в ціну продажу (а.с.123, переклад а.с.124).

Колегія суддів зауважує, що місце видачі свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації від 13 листопада 2024 року № А55878440 в Австрії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребовування додаткових документів чи невизнання митної вартості.

Отже, надані документи у сукупності підтверджують як вартість самого товару, так і витрати, пов`язані із транспортуванням товару, й вони були враховані у митну вартість, що не заперечує відповідач.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, виписки з бухгалтерської документації, висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Колегія суддів повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Документом, що містить вартість та ідентифікаційні ознаки імпортованого товару є зовнішньоекономічний контракт від 07 листопада 2024 року № 0711NL та рахунок-фактура (інвойс) від 13 листопада 2024 року №10240963, якими підтверджено технічні характеристики транспортного засобу. Витребовуючи висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, відповідач не навів обґрунтування, які складові митної вартості такий документ має підтвердити та яким чином він може підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Водночас декларантом було надано висновок експерта від 25 листопада 2024 року №1818 (а.с.67), довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам від 25 листопада 2024 року №251124040 (а.с.100), фото транспортного засобу (а.с.101 зворот-102), якими підтверджено ідентифікаційні ознаки та зафіксовано технічний стан транспортного засобу.

Витребування митним органом страхових документів є некоректним за обставин справи, оскільки відомості про те, що страхування за рахунок ТзОВ “777 Трейдінг Груп” не здійснювалося, значилися в калькуляції від 25 листопада 2024 року.

Так само ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації не може бути підставою для коригування митної вартості оцінюваного товару, адже оплата проведена позивачем платіжною інструкцією від 20 листопада 2024 року №34. У листі від 18 квітня 2025 року продавець на запит позивача підтвердив отримання коштів та про відсутність фінансових претензій за транспортний засіб VDL Berkhof Ambassador 200, vin № НОМЕР_1 , й надав підтвердження оплати - виписку по рахунку (а.с.123, 125, переклад а.с.124).

Суд першої інстанції правильно врахував, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

На думку суду апеляційної інстанції, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 26 листопада 2024 року №UA205050/2024/000296/2 про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 140/3346/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська