Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №712/7613/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ № 712/7613/26

Провадження № 3/712/2189/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пронька В.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 680911 від 01.06.2026) про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює водієм, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз`яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 о 17 год. 01 хв. в м. Черкаси, вул. Смілянська, 2, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , став учасником ДТП, після чого місце події залишив, чим порушено п. 2.10.а ПДР України.

Внаслідок таких дій було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680911 від 01.06.2026 за ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що під час руху не відчув зіткнення з іншим транспортним засобом, у зв`язку з чим, не усвідомлюючи факту ДТП, продовжив рух. Зазначив, що наміру залишати місце дорожньо-транспортної пригоди не мав.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.

Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд, згідно з положеннями ст. ст. 280, 283 КУпАП, повинен з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності за нормою закону, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 2.10.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він не мав умислу на залишення місця ДТП, оскільки не відчув зіткнення з іншим транспортним засобом та, не усвідомлюючи факту дорожньо-транспортної пригоди, продовжив рух. При цьому зазначив, що наміру залишати місце ДТП та уникати відповідальності за її наслідки не мав.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено письмові пояснення ОСОБА_1 від 01.06.2026, письмові пояснення ОСОБА_2 від 28.05.2026, схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.05.2026, рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 1 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Черненка В. від 28.05.2026, а також витяг з ГСЦ щодо пошуку посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 .

Будь-яких інших документів до протоколу не додано.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, не містять будь-яких відомостей та доказів того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Разом з тим, умовою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, є такі дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, якщо вони спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин ї скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу, що прямо передбачено п. 1.10 ПДР України щодо значення термінів, котрі наведені у цих Правилах, зокрема, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Водночас з пояснень ОСОБА_1 котрі не спростовані, випливає, що останній залишив місце ДТП не з метою приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, а тому, що не відчув зіткнення.

За таких обставин суд вважає, що звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 122-4 КУпАП, які наведені в протоколі про адміністративне правопорушення, такими, що не знайшли свого підтвердження в суді, у зв`язку із відсутність в останньої наміру умисних дій, а саме зникнення з місця ДТПта відсутністю достатніх доказів його винуватості.

Згідно ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, матеріалами справи не підтверджена вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, будь-яких інших доказів вини правопорушника суду не надано, тому в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України(частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.

За встановлених у судовому засіданні обставин, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 247, 252, 283-285, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку iз відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя: В.В. Пронька