Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №701/880/24 — Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/880/24

Провадження №2/701/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді -Костенка А. І.

за участю секретаря -Брітан О. О.

розглянувши у закритому судовому засіданні в с-ще Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник інтересів неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2016 р.н., та ОСОБА_4 , 2010 р.н., - ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Уманської міської ради про стягнення аліментів за минулий час,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів за минулий час.

На підставу своїх вимог спирається на те, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 , позивач перебувала в стосунках з кінця 2018 року.

На початку березня 2020 року позивач повідомила відповідача про те, що вагітна, на що відповідач пообіцяв допомагати матеріально та піклуватися про неї з дитиною.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивач народила доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.10.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15.09.2022 року було стягнуто з ОСОБА_2 , на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , в розмірі 5000 грн.

За весь час, від народження дитини і до моменту примусового стягнення відділом ДВС м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з відповідача аліментів на виконання рішення суду від 15.09.2022 відповідач коштів на утримання дитини не надавав.

Кожне звернення позивача до відповідача чи прохання завжди призводили до сварок, з`ясування стосунків та обіцянок «завтра», проте всі ці обіцянки, так і залишалися обіцянками, що підтверджується скрінами їхнього листування.

В квітні 2022 року позивач вимушена була раніше повернутися на роботу з відпустки по догляду за дитиною.

Відповідно до постанови ВДВС м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 20.09.2022 було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого Маньківським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на утримання дитини: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., щомісячно, починаючи з 15.07.2021 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи, що з відповідача рішенням суду було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_7 в розмірі 5000 грн., з 15.07.2021, при цьому матеріальної допомоги на утримання дитини до 15.07.2021 відповідач не надавав, тому вважає, що від народження дитини і до 15.07.2021 відповідач теж повинен був сплачувати аліменти в розмірі 5000 грн., що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

09.08.2024 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог в обґрунтування якої зазначає, що від народження і весь цей час, їхня донька ОСОБА_7 проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, починаючи лише з 08.11.2022 з відповідача примусово стягуються аліменти на утримання дитини. Життям, здоров`ям дитини відповідач не цікавиться. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.10.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15.09.2022 року було стягнуто з ОСОБА_2 , на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

На даний момент відповідач сплачує лише аліменти на утримання дитини.

Відповідно до заключення КДП НДСЛ «ОХМАТДИТ» МОЗ України від 25.08.2023 лікаря-алерголога ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз – атопічний дерматит, стадія ремісії. Виконувати рекомендації алерголога від 25.01.2023 року.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста md 9429 від 16.11.2023 лікаря алерголога дитячого було встановлено діагноз – (L20) атопічний дерматит, вогневищевий, ст. загострення та призначено лікування.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста md 9425 від 16.11.2023 лікаря дерматовенеролога також було встановлено діагноз – (L20.9) атопічний дерматит та призначено лікування.

Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 13.12.2023 лікаря алерголога дитячого, з якого вбачається, що було встановлено діагноз – (L20) атопічний дерматит, неуточнений.

Згідно копії консультаційного висновку спеціаліста від 13.12.2023 лікаря дерматовенеролога КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради», згідно якого також було встановлено діагоноз – (L20.90) атопічний дерматит, неуточнений.

Крім того, згідно довідки № 5333 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді від 24.04.2024 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 25.01.2023 перебуває на диспансерному обліку або має статус «дитина-інвалід» з діагнозом L 20.90.84.8 (атопічний дерматит) та потребує домашнього догляду.

Відповідно до медичного висновку № 82 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 21.12.2023 ОСОБА_6 має наявне захворювання – атопічний дерматит тривало рецидивуючий перебіг (L 20.90.84.8). Дата переогляду – 01.12.2025 року.

Жодної участі в житті дитини відповідач не приймає, життям, здоровям дитини не цікавиться. Жодного разу відповідач навіть не відвідав з дитиною лікаря, хоча декілька разів позивач повідомляла відповідача про необхідність поїздки на консультацію до лікаря. Відповідач лише сплачує аліменти. Враховуючи стан здоров`я дитини та наявність захворювання у доньки позивач вимушена перебувати у декретній відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати. Жодних доходів з 22.01.2024 позивач не отримує, фактично позивач з донькою знаходяться на забезпеченні у батьків позивача.

Відповідач отримує значний дохід, підтвердженням чого є звіт про здійснені нарахування та виплати.

А тому, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий час на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 5000 грн., щомісячно, починаючи з дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 і до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.08.2024 року і до досягнення донькою ОСОБА_6 шестирічного віку.

05.11.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що вказана позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. До позовної заяви від 08.11.223 позивач не додав належних та допустимих доказів. Позивач додає на підтвердження спілкування з відповідачем якісь документи, існування яких в дійсності не малось, вважаю, що вони штучно створені і не є доказами в розумінні ЦПК України. На теперішній час, відповідач за станом здоров`я потребує додаткових засобів для проведення систематичного лікування, є необхідністю задоволення потреб сім`ї відповідача таких, як харчування, одяг, оплата комунальних послуг та проживання. Відповідач має доходи у вигляді пенсії в розмірі 4 986 грн., будь-якого майна яке може використовуватись як джерело доходу у відповідача немає. Позивач має достатні доходи для забезпечення дитини, отримує виплати на дитину, яка є інвалідом, отримує доходи як особа, яка здійснює догляд за дитиною інвалідом, отримує доходи від здачі в оренду земельних об`єктів нерухомості. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Уманської міської ради в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої при вирішенні спору покладається на думку суду та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.10.2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані: батько – ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15.09.2022 року по цивільній справі № 701/618/21, було стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини: доньки ОСОБА_6 , на користь позивача в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн., щомісячно, починаючи з 15.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до постанови ВДВС м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 20.09.2022 було відкрито виконавче провадження № 69889936 на підставі виконавчого листа, виданого Маньківським районним судом Черкаської області 19.09.2022 року, про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на утримання дитини: доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., щомісячно, починаючи з 15.07.2021 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що за весь час, від народження дитини і до моменту примусового стягнення відділом ДВС м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з відповідача аліментів на виконання рішення суду від 15.09.2022 відповідач коштів на утримання дитини не надавав. Їхня донька ОСОБА_7 проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, починаючи лише з 08.11.2022 з відповідача примусово стягуються аліменти на утримання дитини. Життям, здоров`ям дитини відповідач не цікавиться. На даний момент відповідач сплачує лише аліменти на утримання дитини. Враховуючи стан здоров`я дитини та наявність захворювання у доньки позивач вимушена перебувати у декретній відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати. Жодних доходів з 22.01.2024 позивач не отримує, фактично позивач з донькою знаходяться на забезпеченні у батьків позивача. Відповідач отримує значний дохід, підтвердженням чого є звіт про здійснені нарахування та виплати. А тому, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий час на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 5000 грн., щомісячно, починаючи з дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 і до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.08.2024 року і до досягнення донькою ОСОБА_6 шестирічного віку.

Щодо вимоги про стягнення аліментів за минулий час слід зазначити наступне.

Статтею 191 СК України регламентовано, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час.

Згідно з постановою Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №748/2340/17 аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останньою від їх сплати.

За загальним правилом, визначеним СК України, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягненим аліментів, залишив його без розгляду, тощо) з особистих мотивів.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими.

Однак, позивачем не подано належних, допустимих та достовірних доказів того, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати. Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 , заперечував факт свого батьківства дитини та йому було невідомо чи є він батьком дитини ОСОБА_6 до ознайомлення з висновком експерта за результатами проведення молекулярно-генетичної експертизи, таким чином він не міг ухилятися від сплати аліментів чи в інший спосіб перешкоджати їх отриманню.

Крім того, слід зауважити, що ставлячи питання про стягнення аліментів за минулий час, позивач в позові має вказувати конкретну суму, про стягнення якої він просить та яка має ґрунтуватись на відповідних розрахунках та доказах, оскільки стягнення аліментів за минулий час не є періодичними платежами (бо період їх нарахування вже сплив), крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. За такого виконавчий лист про присудження аліментів за минулий час шляхом стягнення періодичних платежів не може бути прийнятий до виконання, оскільки період їх стягнення вже минув.

Підсумовуючи викладене, вбачається, що позивач, всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України, не довів належними, достатніми та допустимим доказами обґрунтованість своїх позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час. Це, у свою чергу, вказує на відсутність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини за минулий час.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача слід зазначити наступне.

Статтею 49 ч. 2 п. 2 ЦПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі № 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у постанові від 16.03.2018 року в справі № 916/1764/17.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

У постанові від 10.05.2023 у справі № 723/1233/17 Верховний Суд вказав про те, що зміна предмета позову можлива, зокрема у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Судуу справі № 201/4160/19.

Разом з тим, слід зауважити, що позовні вимоги, якими позивач доповнила позовну заяву шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.08.2024 року і до досягнення донькою ОСОБА_6 шестирічного віку, жодним чином не пов`язані ані з предметом, ані з підставами поданого позову в первісній редакції. Таким чином у заяві від 09 серпня 2024 року фактично змінено (доповнено) як предмет позову, шляхом пред`явлення нової вимоги, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, та не допускається.

При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Однак, таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним ЦПК України не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що заява про збільшення позовних вимог по суті є заявою про зміну предмета позову, оскільки вимоги, заявлені позивачем є фактично звернення з окремим позовом з іншими предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене, аналізуючи досліджені докази, суд вважає позовні вимоги не доведеними, тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору, в задоволенні позову відмовлено, а тому судовий збір повинен бути віднесений за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 258-259, 265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представник інтересів неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2016 р.н., та ОСОБА_4 , 2010 р.н., - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), орган опіки та піклування Уманської міської ради (20301, вул. Соборна, 1, м. Умань Черкаська область) про стягнення аліментів за минулий час - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення проголошено 12.08.2026 року.

СуддяА. І. Костенко