Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №120/10660/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10660/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,

представника позивача: Бурки М.В.

представника відповідача: Опанасюка П.П.,

представника відповідача: Ковбаса В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕКС ТРЕЙД» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕКС ТРЕЙД» про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій (далі - ГУ ДПС у Вінницькій, позивач) звернулось до суду із заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України до товариства з обмеженою відповідальністю "Грандекс Трейд" (далі - відповідач) про стягнення коштів за податковим боргом.

В обґрунтування поданої заяви, представник контролюючого органу зазначив, що за відповідачем обліковується податкова заборгованість в загальній сумі 5 304 590,82 грн, і яка виникла на підставі поданих податкових декларацій з ПДВ від 19.05.2026, від 18.06.2026.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2026 заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено.

Стягнуто з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю "Грандекс Трейд" (код ЄДРПОУ 43184096), з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Грандекс Трейд" (код ЄДРПОУ 43184096) у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, податковий борг в сумі 5 304 590,82 грн (п`ять мільйонів триста чотири тисячі п`ятсот дев`яносто гривень 82 копійки).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статей 59, 95, 176 Податкового кодексу України, а також порушення норм процесуального права, зокрема статей 270, 283 КАС України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про невідповідність суми податкового боргу, заявленої до стягнення, сумі, зазначеній у податковій вимозі; відсутність детального розрахунку податкового боргу; арифметичну невідповідність між даними податкових декларацій, інтегрованої картки платника та сумою, стягнутою судом.

Також посилається на передчасність звернення контролюючого органу до суду та пропуск контролюючим органом 24-годинного строку на звернення до суду в порядку статті 283 КАС України, а також порушення права відповідача на участь у розгляді справи та подання відзиву.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Вінницькій області просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на підтвердженість податкового боргу даними картки особового рахунку, самостійне узгодження відповідачем податкових зобов`язань, правомірність звернення до суду після спливу 30 календарних днів з дня направлення податкової вимоги та дотримання 24-годинного строку, встановленого статтею 283 КАС України.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з карткою особового рахунку платника за відповідачем рахується заборгованість у сумі 5 304 590,82 грн, яка складається із: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 5 304 590,82 грн., штрафні санкції в сумі 0,00 грн, пеня - 0,00 грн, загальна сума становить 5 304 590,82 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку та податковими деклараціями з ПДВ від 19.05.2026, від 18.06.2026.

Позивачем сформована податкова вимога форми "Ю" від 12.06.2026 №0014804-1305-0232 на суму 1 236 860,32 грн., яка направлена відповідачу в Електронний кабінет, що підтверджується копією квитанції про доставку документів в Електронний кабінет від 12.06.2026.

У зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу, Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду із заявою про стягнення податкового боргу.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача пред`явленого до стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати відповідачем у встановлені строки сум грошових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів погашення заборгованості, яка вважається узгодженою, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до даних картки особового рахунку за ТОВ «Грандекс Трейд» обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у сумі 5 304 590,82 грн.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також ПК України), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно зі статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Як передбачено пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, податкові зобов`язання, самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях з ПДВ, є узгодженими та підлягають сплаті у встановлені законом строки. Доказів їх погашення у повному обсязі відповідачем не надано.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності документального підтвердження суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом надано картку особового рахунку платника податків, яка містить відомості щодо нарахування грошових зобов`язань, їх погашення, наявності недоїмки, штрафних санкцій та інших показників податкового обліку. Крім того, до матеріалів справи долучено податкові декларації з ПДВ, на підставі яких виникли відповідні грошові зобов`язання.

Таким чином, твердження апелянта про те, що позивач не надав доказів, які б дозволяли встановити підстави та розмір податкового боргу, спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що сума податкового боргу, заявлена до стягнення, не відповідає сумі, зазначеній у податковій вимозі від 12.06.2026 №0014804-1305-0232, також є безпідставними.

Сама по собі відмінність суми податкового боргу, зазначеної у податковій вимозі на дату її формування, від суми податкового боргу, яка існувала на дату звернення контролюючого органу до суду, не свідчить про відсутність податкового боргу чи недоведеність заявлених вимог.

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, законодавець прямо передбачив можливість зміни розміру податкового боргу після направлення податкової вимоги та не пов`язує можливість стягнення всієї суми такого боргу з обов`язковим направленням нової податкової вимоги.

Тому довід апелянта про те, що до стягнення могла бути заявлена виключно сума, зазначена у податковій вимозі від 12.06.2026, ґрунтується на неправильному розумінні положень пункту 59.5 статті 59 ПК України.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення і посилання апелянта на відмінність між сумою недоїмки, зазначеною в інтегрованій картці платника, та сумою, заявленою до стягнення.

Як вбачається з пояснень контролюючого органу, станом на 13.07.2026 загальна сума недоїмки за даними картки особового рахунку становила 5 366 187,32 грн, тоді як до стягнення заявлено 5 304 590,82 грн. При цьому сума, заявлена до стягнення, визначена контролюючим органом з урахуванням даних податкового обліку та виключення сум, які не підлягали стягненню у межах заявленої вимоги.

Щодо доводів апелянта про неправильне визначення строку сплати податкового зобов`язання за травень 2026 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України декларація з ПДВ за базовий звітний період подається протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду. Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання декларації припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку є операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Водночас відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником у декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації.

Разом з тим наведені апелянтом обставини щодо визначення граничного строку сплати податкового зобов`язання за травень 2026 року самі по собі не спростовують факту існування податкового боргу станом на дату звернення контролюючого органу до суду.

Навіть виходячи з доводів апелянта про те, що граничним строком подання декларації за травень 2026 року був 22.06.2026, а граничним строком сплати відповідного податкового зобов`язання – 02.07.2026, податковий борг за цим зобов`язанням виник після несплати у встановлений строк, тобто станом на 13.07.2026 відповідна сума вже була несплаченою та узгодженою.

Отже, посилання апелянта на дату 03.07.2026 як дату виникнення відповідної складової податкового боргу не свідчить про передчасність звернення контролюючого органу до суду 13.07.2026.

Безпідставним є і твердження апелянта про те, що звернення контролюючого органу до суду відбулося до спливу строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податкова вимога форми «Ю» від 12.06.2026 №0014804-1305-0232 була доставлена до електронного кабінету відповідача 12.06.2026.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Саме після спливу цього 30-денного строку у контролюючого органу виникає можливість звернення до суду із заявою в порядку статті 283 КАС України.

При цьому Верховний Суд у постанові від 09.04.2025 у справі №280/111/25 дійшов висновку, що 30-м календарним днем з дня направлення податкової вимоги є останній день відповідного 30-денного періоду, а право контролюючого органу на звернення із заявою в порядку статті 283 КАС України виникає з 00 годин 00 хвилин наступного дня. У цій же справі Верховний Суд визнав, що заява, подана після спливу такого строку, підлягає залишенню без розгляду.

Отже, у цій справі, враховуючи направлення податкової вимоги 12.06.2026, 30-й календарний день припадав на 12.07.2026, а право на звернення до суду в порядку статті 283 КАС України виникло з 00 годин 00 хвилин 13.07.2026.

Як підтверджується матеріалами справи, Головне управління ДПС у Вінницькій області направило заяву про стягнення коштів за податковим боргом через підсистему «Електронний суд» 13.07.2026 о 09:15 год.

Таким чином, контролюючий орган звернувся до суду саме у межах 24-годинного строку, встановленого частиною другою статті 283 КАС України.

Доводи апелянта про те, що перебіг 24-годинного строку розпочався 11.07.2026 о 11:32 год, тобто через 30 календарних днів після часу доставки податкової вимоги, ґрунтуються на неправильному обчисленні строку, який не відповідає висновку Верховного Суду у справі №280/111/25.

Необґрунтованими є і доводи апелянта про наявність спору про право.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 283 КАС України особливості провадження, передбачені цією статтею, поширюються на заяви податкових органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що податкові зобов`язання, які стали підставою виникнення спірного боргу, були самостійно визначені самим відповідачем у податкових деклараціях.

Доказів оскарження відповідачем відповідних податкових зобов`язань, податкових декларацій або податкових повідомлень-рішень, які впливали б на розмір заявленого до стягнення боргу, матеріали справи не містять.

Саме по собі заперечення платника податків проти розміру податкового боргу у межах розгляду заяви за статтею 283 КАС України не свідчить про існування спору про право.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права відповідача на захист та ненадання йому можливості подати відзив, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2026 відкрито провадження у справі та відповідачу встановлено строк до 10:00 год 14.07.2026 для подання відзиву.

Відповідно до частини першої статті 269 КАС України у справах, визначених, зокрема, статтею 283 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву.

При цьому стаття 283 КАС України встановлює спеціальний скорочений строк розгляду відповідної категорії справ. У разі постановлення ухвали про відкриття провадження суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Отже, сама по собі особливість провадження за статтею 283 КАС України, яка полягає у скорочених процесуальних строках, не може розцінюватися як порушення права відповідача на доступ до суду чи права на захист.

Щодо посилання апелянта на те, що доступ представника до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд» було надано лише після ухвалення рішення, то колегія суддів зазначає, що наведена обставина сама по собі не свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції.

При цьому, встановлено, що 14.07.2026 представником відповідача було подано до суду першої інстанції заяву про вступ у справу та надання доступу до справи у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС для вивчення підстав позову, підготовки та подання до суду відзиву на позов.

Як слідує із системи КП "ДСС", представник відповідача був залучений до справи у підсистемі «Електронний суд» 14.07.2025 о 12:55. Тоді як о 16:35 годин 14.07.2026 суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову.

Отже, відповідач був повідомлений про розгляд справи, йому було надано можливість подати відзив у межах строку, встановленого судом. Натомість доказів того, що відповідач об`єктивно був позбавлений можливості скористатися наданим йому процесуальним правом, матеріали справи не містять.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач до ухвалення рішення повідомив суд про неможливість реалізації процесуальних прав у межах встановленого строку або заявив клопотання про відкладення розгляду справи з відповідних підстав.

Таким чином, доводи апелянта про порушення принципів рівності сторін, офіційного з`ясування обставин справи та права на доступ до правосуддя не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань апелянта на неврахування судом першої інстанції окремих положень Податкового кодексу України, зокрема підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України та пункту 102.4 статті 102 ПК України, колегія суддів зазначає, що наведення судом першої інстанції окремих норм законодавства, які не мають визначального значення для вирішення спору, саме по собі не свідчить про неправильність судового рішення.

Вирішальними для цієї справи є норми, що регулюють виникнення та погашення податкового боргу, а саме підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункт 54.1 статті 54, статті 59, статті 95 ПК України, а також положення статті 283 КАС України.

Суд першої інстанції правильно встановив юридично значущі обставини, а саме факт наявності у відповідача узгодженого та непогашеного податкового боргу, його розмір, направлення податкової вимоги та відсутність доказів погашення боргу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у відповідача узгодженого податкового боргу, підтвердженого даними картки особового рахунку та податковими деклараціями, за відсутності доказів його погашення є достатньою правовою підставою для задоволення заяви контролюючого органу про стягнення коштів.

При цьому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з порядком формування та відображення податкового боргу в його інтегрованій картці, однак не містять доказів погашення заявленої до стягнення суми або скасування відповідних узгоджених грошових зобов`язань.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, надав належну оцінку наявним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНДЕКС ТРЕЙД» залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.