Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №560/11978/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11978/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги в якому просила скасувати наказ без номера від 19.06.2025 про відмову в наданні БВПД та зобов`язати відповідача задовольнити подану заяву від 09.06.2025 на надання вторинної правничої допомоги, визнати дії відповідача незаконними.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі звернень ОСОБА_1 наказами Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № 762 від 20.08.2019, № 235 від 21.02.2020, № 483 від 05.06.2020, № 355 від 01.04.2022, № 529 від 31.05.2022, № 418 від 09.05.2023, № 524 від 09.06.2023, а також наказом Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги № Н-БВПД/108/108-04.6-4/90 від 29.01.2025 було надано безоплатну вторинну правничу допомогу.

Так, 09.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Наказом від 19.06.2025 №В-БВПД/108-04.3-5/2 позивачці відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги з питання складення документів процесуального характеру з питання приниження честі і гідності, невірних записів в рішенні Віньковецького районного суду в частині "встановив" щодо її покійного чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що вона використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу"

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, ст. 59 Конституції України установлено, що кожен має право на професійну правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При цьому, зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначає Закон України "Про безоплатну правничу допомогу" від 02 червня 2011 року №3460-VI (Закон № 3460-VI).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомога, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (ч. 2 ст. 13 Закону №3460-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є центри з надання безоплатної правничої допомоги та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомога.

Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону (ч. 4 ст. 16 Закону №3460-VI).

Частиною 1 ст. 17 Закону №3460-VI встановлено, що центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, серед іншого, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; забезпечує складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомога; забезпечує здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомога в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Разом з тим, підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 20 Закону №3460-VI, відповідно до пункту 4-1 частини першої якої особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, якщо особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до ч. 4 ст. 14 цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 14 Закону №3460-VI суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

Так, із матеріалів справи встановлено, що безоплатна вторинна правнича допомога на момент видачі оскаржуваного наказу надається ОСОБА_1 одночасно за сімома зверненнями.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 17, ч. 3 ст. 21 Закону №3460-VІ документом, що свідчить про призначення адвоката є доручення.

Доручення є діючим до моменту виникнення умов, за яких надання безоплатної вторинної правової допомоги буде припинено згідно зі статтею 23 Закону №3460-VІ.

Так, із матеріалів справи встановлено, що видані доручення на представництво інтересів позивача не відкликані чи припинені.

Отже, на час оскаржуваного наказу жодне з проваджень офіційно не припинено та адвокати надають представництво (захист) за зазначеними дорученнями.

Надання безоплатної правової допомоги позивачу більше шести разів одночасно дає підстави для застосування обмеження у наданні такої допомоги згідно із ч. 4 ст. 14 Закону №3460-VI.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.