Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №240/26286/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26286/25

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

11 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-2), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 05.11.2025 №063550007134 (відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області);

-зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області зарахувати період навчання з 01.01.1992 до 30.06.1995 в "Воронежской Государственной Лесотехнической Академии" до страхового стажу; внести зміни до рішення ПФУ №063550007134 від 19.05.2025 в частині тривалості страхового стажу та провести перерахунок місячної пенсії з часу звернення 02.05.2025 за призначенням пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позов задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 05.11.2025 №063550007134 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області періоду навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995, та провести виплату з урахуванням проведених виплат, починаючи з 25.09.2025.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідачі подали апеляційні скарги..

В обґрунтування доводів апеляційних скарг, апелянти посилаються на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача-2 не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 02.05.2025 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про призначення пенсії приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов`язання зарахувати період навчання з 01.01.1992 року до 30.06.1995 року у Воронежській державній лісотехнічній академії до його страхового стажу та внести зміни до рішення ПФУ №063550007134 від 19.05.2025 року в частині тривалості страхового стажу та провести перерахунок місячної пенсії з часу звернення 02.05.2025 року за призначенням пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі №240/15736/25 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивами відмови у судовому рішенні, зазначено невірне визначення позивачем способу судового захисту порушеного права шляхом подання позову до ГУ ПФУ в Житомирській області, з яким у ОСОБА_1 на момент подання позову був відсутній спір щодо призначення пенсії за віком та не зарахування до його страхового стажу вказаного періоду його навчання з 01.01.1992 по 30.06.1995 у Воронежській державній лісотехнічній академії.

29.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою щодо перерахунку пенсії, додавши диплом про навчання.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за наслідками чого прийнято рішення від 05.11.2025 №063550007134 про відмову у перерахунку пенсії.

У рішення зазначено, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 період навчання у "Воронежскому ордена дружби народов лесотехническому институте" (рос.) зараховано з 01.09.1990 по 31.12.1991 при призначенні пенсії. Період навчання з 01.01.1992 по 20.06.1995 у "Воронежскому ордена дружби народов лесотехническому институте" (рос.) неможливо зарахувати до страхового стажу, оскільки даний період зараховується лише для визначення права на призначення пенсії за віком у разі відсутності необхідного страхового стажу для її призначення, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до заяви від 29.10.2025 № 3175 щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.01.1992 по 20.06.1995.

Окрім того, через повномасштабну агресію рф проти України дипломатичні відносини розірвано, функціонування закордонних дипломатичних установ України на території держави-агресора припинено. Запит про надання підтвердних документів може бути надісланий після появи можливості здійснення обміну інформацією між територіальним органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації.

Позивач вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 6 частини першої статті 92 Конституції України, закріплено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII до стажу роботи зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За прпиписами пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

За роз`ясненням Пенсійного фонду України щодо зарахування періоду навчання до страхового стажу, опублікованими на офіційному сайті 26.08.2022, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, період навчання у вищих навчальних закладах зараховується до страхового стажу особи.

Згідно копії диплому про закінчення навчання у Воронежській державній лісотехнічній академії, яка долучена до позов, період такого навчання позивача становить з 01.09.1990 по 20.06.1995

Відповідно до оскаржуваного рішення, період навчання з 01.01.1992 по 20.06.1995 не зарахований до стразового стажу, оскільки набутий в російській федерації.

Так, оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача-2 суд враховує, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді від 13.03.1992.

Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у РФ, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

Офіційні документи, видані компетентними органами РФ, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.

Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території РФ або на підприємстві зареєстрованому на території РФ після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в РФ. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.

Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Тобто, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством РФ, на території якої у спірний період відбувалась його трудова діяльність.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відтак припинення участі РФ в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області від 05.11.2025 №063550007134 про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.01.1992 по до 20.06.1995 в російській федерації є протиправним та підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом порушених прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 05.11.2025 №063550007134 про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області прийняти рішення про зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995.

Поряд з цим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області періоду навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995, та провести виплату з урахуванням проведених виплат, починаючи з 25.09.2025, оскільки в даному випадку між позивачем та відповідачем відсутній будь-який спір.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги відповідача-1 частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для часткового скасування оскаржуваного судового рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зарахованого на виконання судового рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області періоду навчання в російській федерації з 01.01.1992 до 20.06.1995, та провести виплату з урахуванням проведених виплат, починаючи з 25.09.2025.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.