Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №320/3452/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/3452/26 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центру спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частини НОМЕР_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Національної гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центру спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Національної гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ) в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №69/22 від 24.02.2022 ОСОБА_1 призваний до військової частини НОМЕР_2 у званні старшого солдата в резервну роту АДРЕСА_1 .

На час призову він мав повних 22 роки та займав посаду старшого солдата військової частини № НОМЕР_3 Національної гвардії України.

20.07.2023 ОСОБА_1 переведений до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

22.12.2023 на підставі наказу Командувача Національної гвардії України №276 по особовому складу ОСОБА_1 присвоєне військове звання «молодший лейтенант».

23.12.2024 наказом Командувача Національної гвардії України №352 по особовому складу ОСОБА_1 присвоєне військове звання «лейтенант».

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 11.04.2022 по 29.05.2022 та з 20.09.2022 по 07.11.2022.

Це підтверджуються Довідкою про безпосередню участь лейтенанта ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.04.2025 №137, виданою військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Згідно із Довідкою від 24.12.2025 №782, виданою Центром спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України, ОСОБА_1 також брав безпосередню участь у зазначених заходах у період з 16.11.2023 по 16.01.2024, з 08.07.2024 по 09.07.2024 та з 13.01.2025 по 25.01.2025.

За сукупністю зазначених періодів загальна тривалість участі ОСОБА_1 у бойових діях становить 175 днів.

У ОСОБА_1 встановлено наявність захворювання та поранення, одержаних під час захисту Батьківщини, а саме: віддалені наслідки вибухової травми від 21.10.2022, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з цефалгічним синдромом, акубаротравма без порушення функцій слуху.

Зазначене підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 26.06.2025 №1209, актом №252/23 від 08.03.2023 за формою Н-І та актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.10.2022 за формою Н-5, а також первинною медичною картою за формою 100.

03.12.2025 позивач подав рапорт командиру Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про виплату одноразової грошової винагороди.

Як вбачається із протоколу службової наради Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №32 від 25.12.2025, під час розгляду рапорту позивача було підтверджено факти участі ОСОБА_1 у бойових діях, наявність поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також встановлено сумарну тривалість його участі у бойових діях - 175 днів.

За результатами службової наради було прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди, у зв`язку із тим, що сумарна тривалість участі позивача у бойових діях становить менше шести місяців.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті йому одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).

Законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

За визначенням у статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно статті 3 Закону №2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,

За змістом статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі - Закон №22011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням: щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За нормами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153, у редакції на час виникнення спірних відносин), пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 цієї Постанови встановлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема, громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №644, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень:

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, тобто станом на 13.02.2025, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже на час призову на військову службу під час дії воєнного стану (24.02.2022) його вік становив менше 25 років, що відповідає віковому критерію, визначеному пунктом 4 Постанови №153.

Згідно із довідками про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 02.04.2025 №137 та від 24.12.2025 №782, ОСОБА_2 брав участь у бойових діях у періоди з 11.04.2022 по 29.05.2022 та з 20.09.2022 по 07.11.2022, а також у період з 16.11.2023 по 16.01.2024, з 08.07.2024 по 09.07.2024, з 13.01.2025 по 25.01.2025, загальною тривалістю 175 днів.

Суд зауважує, що хоча сукупний строк безпосередньої участі позивача у бойових діях є меншим за шість місяців, абзацом 4 пункту 4 Постанови №153 передбачено виняток для осіб, які не досягли зазначеного часового показника у зв`язку із наявністю у них захворювань або поранень, одержаних під час захисту Батьківщини.

Факт отримання позивачем захворювання під час захисту Батьківщини підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 26.06.2025 №1209, актом №252/23 від 08.03.2023 за формою Н-1 та актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.10.2022 за формою Н-5, а також первинною медичною картою за формою 100.

До того ж, позивач не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за військові правопорушення, а також не мав не знятих дисциплінарних стягнень, що не заперечується відповідачем.

Суд зауважує, що абзац 4 пункту 4 Постанови №153 встановлює імперативний обов`язок держави щодо виплати винагороди у повному обсязі саме тій категорії військовослужбовців, які не змогли відслужити шість місяців у бойових умовах через наявність у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Батьківщини.

Судом встановлено, що у період з 11.04.2022 по 29.05.2022 та з 20.09.2022 по 07.11.2022, а також у період з 16.11.2023 по 16.01.2024, з 08.07.2024 по 09.07.2024 та з 13.01.2025 по 25.01.2025 позивач брав безпосередню участь у бойових діях, що у сукупності становить 175 днів, а також встановлено наявність захворювання та поранення, одержаних позивачем під час захисту Батьківщини.

За наведених правових норм та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем дотримано всі умови, визначені Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., а дії Центру спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Національної гвардії України (військової частини НОМЕР_1 ), які полягали у відмові ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзаців 2, 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 є протиправними.

Беручи до уваги вищевикладене, а також з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, передбаченої абзацом 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Центру спеціального призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Національної гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк