Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №728/862/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/862/26

Головуючий у першій інстанції – Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1352/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок, -

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Гетьманське», в якому просила:

- визнати відсутніми право оренди у ТОВ «Гетьманське» на земельну ділянку з кадастровим номером 7420386000:15:000:0496, площею 1,5045 га (номер запису 12389270);

- визнати відсутнім право оренди у ТОВ «Гетьманське» на земельну ділянку з кадастровим номером 7420386000:14:000:0275, площею 2,4406 га (номер запису 12389263);

- зобов`язати ТОВ «Гетьманське» повернути їй земельну ділянку з кадастровим номером 7420386000:15:000:0496, площею 1,5045 га та земельну ділянку з кадастровим номером 7420386000:14:000:0275, площею 2,4406 га.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху із посиланням на ч. 5 ст. 177 ЦПК України, з тих підстав, що долучені до позовної заяви копії документів на підтвердження позовних вимог, є неякісними, зокрема, нечитабельними є додаткова угода від 01.01.2018 та акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди землі №б/н від 01.01.2018.

Позивачці надано строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

16.04.2026 через систему «Електронний суд» сторона позивача подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначила, що оригінал вказаних вище додаткової угоди та акту, які були надані орендодавцю, та наявні у позивача, є неякісними, зокрема при друкуванні документу була допущена широка світла смуга, що ускладнює його читання, тому зробити більш якісну ксерокопію неможливо. За необхідності оригінал документу може бути наданий до суду. При цьому, примірник додаткової угоди та акту також повинні бути у відповідача.

До заяви долучено максимально якісні, за твердженням позивача, скановані копії вказаних документів.

Ухвалою судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Гетьманське» про визнання відсутнім права оренди та повернення земельних ділянок власнику – повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що до заяви про усунення недоліків позивачкою було долучено максимально якісну кольорову скановану копію документів, визнаних судом неякісними, яку тільки можливо зробити технічними засобами з наявних у позивачки оригіналів документів. У позивачки об`єктивно відсутній більш якісний оригінал вказаного документу. При цьому, у заяві було зазначено, що примірник вказаних документів наявний також у відповідача.

Заявниця наголошує, що зважаючи на відсутність у неї технічної можливості надати більш якісну копію документів через неякісний оригінал, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, допустивши надмірний формалізм, фактично позбавив її права на доступ до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви у визначений строк.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У рішенні від 13.01.2020 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.20218 у справі П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №640/3040/21).

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов`язок позивача на стадії пред`явлення позову полягає, зокрема, у поданні наявних у нього доказів, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог. Водночас положення статті 177 ЦПК України не містять вимоги щодо обов`язкової технічної якості копій доказів у такому розумінні, що їхня недостатня чіткість сама по собі є безумовною підставою для повернення позовної заяви.

За змістом ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною шостою цієї статті також передбачено, що у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд першої інстанції не має права повторно повертати позовну заяву.

Отже, повернення позовної заяви є процесуальним наслідком саме неусунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а не засобом попередньої оцінки судом доказів, їхньої достовірності чи доказової сили.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали судді районного суду від 14.04.2026 позивачка 16.04.2026, тобто у межах наданого їй строку, подала заяву про усунення недоліків. При цьому сторона позивача не проігнорувала вимогу суду та не залишила її без виконання, а навпаки, у заяві детально повідомлено про об`єктивні технічні причини, з яких виготовлення якіснішої копії додаткової угоди та акта є неможливим, подано максимально якісні кольорові скановані копії документів, а також прямо зазначено про готовність надати суду їхні оригінали у разі необхідності.

Таким чином, позивачка вчинила всі залежні від неї дії для усунення визначеного судом недоліку та виконала процесуальний обов`язок щодо подання наявних у неї доказів.

Колегія суддів також звертає увагу, що питання про те, чи є подані копії документів достатньо читабельними для їх дослідження, чи відповідають вони оригіналам, чи містять документи необхідні відомості, а також яку доказову силу вони мають, належить до предмета оцінки доказів під час розгляду справи, а не до питання відповідності позовної заяви формальним вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Крім того, обставина, що окремі сторінки або частини документів мають технічні дефекти друку чи копіювання, сама по собі не свідчить про відсутність у позивачки відповідних доказів. Навпаки, позивачка повідомила суд про наявність у неї оригіналів та запропонувала надати їх для безпосереднього огляду. А також повідомила, що примірник вказаних документів наявний у відповідача.

При цьому суд першої інстанції мав можливість, за наявності обґрунтованої необхідності, витребувати або дослідити оригінали відповідних документів уже після відкриття провадження у справі. ЦПК України передбачає відповідні процесуальні механізми щодо подання, витребування та дослідження доказів.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо особа вжила заходів для виконання ухвали суду про усунення недоліків у межах об`єктивних можливостей, повернення позовної заяви є передчасним і непропорційним обмеженням доступу до суду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не усунула недоліки позовної заяви, є передчасним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, фактично поклав на позивачку обов`язок забезпечити іншу якість копій документів, хоча остання обґрунтовано пояснила неможливість виконання такої вимоги з технічних причин та надала копії документів у максимально можливій якості.

Отже, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для висновку про наявність передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про повернення позовної заяви, допустив порушення норм процесуального права та ухвалення судового рішення, яке може перешкоджати подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим ухвала Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22.04.2026 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. Є.Мамонова

Судді О. А. Луговець

О. П. Супрун