Додаткове рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №750/524/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

іменем України

12 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/524/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А.В.

Апеляційне провадження № 22-з/4823/80/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Разгуляєвої О.В., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив усунути йому перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном – квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідача з вказаної квартири, а також стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн моральної шкоди, 2129,92 грн судового збору та 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та стягнення моральної шкоди – задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном – квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1277,95 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7200,00 грн.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.04.2026 в частині усунення перешкод ОСОБА_1 у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном – квартирою за адресою : АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири за адресою : АДРЕСА_1 , скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.04.2026 року в частині визначених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу – змінено, зменшено суму судового збору з 1277,95 грн до 212,99 грн та витрат на професійну правничу допомогу з 7200,00 грн до 800,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1597,44 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

03.08.2026 року до Чернігівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи в сумі 459,50 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що у поданному нею відповіді на відзив на апеляційну скаргу містилося прохання про стягнення з позивача понесених судових витрат, але у постанові апеляційного суду питання про розподіл судових витрат вирішено не було.

Водночас нею були понесені судові витрати під час розгляду апеляційної скарги, а саме: поштове направлення кореспонденції третій особі ОСОБА_3 у зв`язку із врегулюванням спору та подальшим судовим розглядом справи на суму 130,00 грн; роздруківка кореспонденції третій особі ОСОБА_3 у зв`язку із врегулюванням спору та подальшим судовим розглядом справи на суму 28,00 грн; роздруківка документів для отримання безоплатної правничої допомоги у даній справі на суму 30,00 грн; поштове направлення ключів представнику позивача на суму 96,00 грн та конверт для направлення ключів на суму 1,50 грн; поштове направлення копії апеляційної скарги позивачу на суму 50,00 грн та третій особі на суму 55,00 грн і конверти для направлення копій апеляційної скарни на суму 3,00 грн; роздруківка копій апеляційної скарги на суму 42,00 грн; приїзд до суду та у зворотньому напрямку на суму 24,00 грн.

Вказує, що вимога про стягнення судових витрат була заявлена ще під час апеляційного розгляду. Однак остаточний розрахунок судових витрат та окремі підтверджуючі документи не були подані до моменту ухвалення постанови з причин, які не залежали від неї, оскільки на момент судового розгляду їй не було відомо, що апеляційний суд розгляне справу лише в одному судовому засіданні; суд одразу після завершення судових дебатів перейде до ухвалення постанови, яке буде проголошена цього ж дня.

Позивач подав заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити у задоволенні даної заяви.

Звертає увагу, що усі заявлені до стягнення судові витрати виникли виключно через свідому поведінку скаржника, яка безпідставно утримувала чуже майно та змусила позивача звернутися до суду за захистом своїх прав. Зазначає, що ОСОБА_2 увела суд в оману, зазначаючи, що постанова була ухвалена 31.07.2026 року, що не відповідає дійсності, оскільки вона була присутня на судовому засіданні та ознайомлена із проголошеним судовим рішенням відразу ж 28.07.2026. Вважає, що стягнення з позивача судових витрат, які скаржник сама ж спричинила своїми неправомірними діями, не є належним та прямо суперечить принципам справедливості.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту постанови Чернігівського апеляційного суду від 28.07.2026, у ній вирішено питання лише про розподіл між сторонами судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів , пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

На підтвердження витрат у сумі 459,50 грн, відповідачем надано: накладні АТ «Укрпошта» щодо направлення сторонам документів, квитанції на оплату конвертів, квитки на проїзд в громадському транспорті, квитанції АТ «Універсал Банк» (а.с. 178-183).

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат пов`язаних з розглядом справи, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат пов`язаних з розглядом справи з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат пов`язаних з розглядом справи, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат пов`язаних з розглядом справи, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

У справі встановлено, що докази на підтвердження відшкодування витрат, які ОСОБА_2 понесла у зв`язку з апеляційним розглядом справи, не були подані в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Заяву про відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи, а також документи, які підтверджують понесені витрати, ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції лише 01.08.2026, тобто після ухвалення постанови по справі.

До цього відповідач із заявами такого змісту, зокрема й у апеляційній скарзі, не зверталась, документів, які б підтверджували понесені нею витрати, до суду апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів у справі не подавала і до закінчення судових дебатів у справі не зробила про це відповідну заяву.

Зазначення ж лише у відповіді на відзив на апеляційну скаргу вимоги про стягнення судових витрат, зокрема судового збору, не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування витрат щодо поштового направлення кореспонденції та їх роздруківку сторонам у справі, оплачених поштових конвертів, вартості проїзду. Адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Одночасно апеляційний суд зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 134 ЦПК України саме з поданням апеляційної скарги апелянт повинен був заявити про намір компенсації судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із апеляційним розглядом справи, проте зазначені заява та розрахунок відсутній.

Водночас додані відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення копії накладних АТ «Укрпошта» щодо направлення сторонам документів, квитанції на оплату конвертів, квитанції АТ «Універсал Банк» на суму 435,00 грн, датовані 03.11.2025, 15.01.2026, 19.04.2026, 10.06.2026. Тобто, ці документи існували й були в розпорядженні апелянта при подачі апеляційної скарги та на момент ухвалення судом апеляційної інстанції постанови за результатами апеляційного розгляду справи.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідь на відзив на апеляційну скаргу не передбачений серед документів апеляційного провадження, тоді як заявами по суті справи в апеляційному провадженні є апеляційна скарга (ст. 356 ЦПК України) та відзив на апеляційну скаргу (ст. 360 ЦПК України).

Посилання ОСОБА_2 на необізнаність того, що апеляційний суд розгляне справу лише в одному судовому засіданні й одразу після завершення судових дебатів перейде до ухвалення постанови, яке буде проголошена цього ж дня, не є тими об`єктивно непереборними та не пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для заявника обставинами, які б вказували на поважність причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії. До того ж, відповідач була представлена професійним адвокатом.

Натомість клопотання про поновлення строку для подачі вищезазначених доказів понесення судових витрат відповідачем не подано.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що «законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду».

Прикметно, що на викладену саме у цій постанові Великої Палати Верховного Суду правову позицію щодо можливості вирішення питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення посилається ОСОБА_2 в обґрунтування своєї заяви.

Таким чином, колегія суддів висновлює, що оскільки зміст заяви апелянта не містить обґрунтування поважних причин незаявлення ним вимоги про відшкодування судових витрат та неподання доказів, підтверджуючих розмір цих судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку відсутнє, у зв`язку з чим дану заяву про ухвалення додаткового рішення слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 133, 134, 141, 270, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення на її користь з ОСОБА_1 судових витрат у сумі 459,50 грн – залишити без розгляду.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.В. Разгуляєва

О.П. Супрун