Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №742/2185/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №742/2185/26

Суддя: Супрун О. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2185/26

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1769/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Стельмаха А.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Павлова В.Г. від 11.06.2026 у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

20.04.2026 АТ «Акцент-Банк» через систему «Електронний суд» звернулося до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2021 у розмірі 72 132,58 грн, яка складається з: 59 076,71 грн – заборгованість за кредитом; 13 055,87 грн – заборгованість по відсоткам, а також судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.07.2021 ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», у зв`язку з чим між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачу відкрито картковий рахунок, установлено кредитний ліміт та видано платіжну картку. Кредит надавався в формі встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 40,80 % річних на суму фактичної заборгованості. Позивач зазначав, що підписавши анкету-заяву та паспорт споживчого кредиту, відповідач погодився з умовами кредитування, тарифами банку, порядком користування кредитом та погашення заборгованості, а також підтвердив, що зазначені документи разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становлять кредитний договір.

На обґрунтування позову банк посилався на належне виконання ним своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів шляхом встановлення відповідачу кредитного ліміту, тоді як ОСОБА_1 , всупереч умовам договору, належним чином не виконував обов`язку зі своєчасного погашення заборгованості за кредитом та сплати нарахованих процентів, унаслідок чого станом на 18.04.2026 утворилася заборгованість у розмірі 72 132,58 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та процентами.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на недоведеність заявлених вимог. Зазначав, що надані позивачем докази не дають можливості перевірити правильність визначення розміру заборгованості, а нарахування процентів не підтверджене належними та допустимими доказами. Просив витребувати додаткові докази, дослідити оригінали документів, а за результатами їх дослідження відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів та визначити до стягнення лише ту суму заборгованості, яка буде належним чином підтверджена матеріалами справи.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача, зазначаючи, що кредитний договір укладено шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, із якими відповідач погодився при підписанні анкети-заяви та паспорта споживчого кредиту. Також банк указував, що розрахунок заборгованості здійснений відповідно до умов договору, а надана виписка за рахунком є належним доказом використання кредитних коштів та розміру заборгованості, у зв`язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області своїм рішенням від 11.06.2026 частково задовольнив позов, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 44 958,43 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 677,00 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту. Водночас суд дійшов висновку про недоведеність позивачем підстав для стягнення процентів за користування кредитом, оскільки надані банком Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи не містять підпису відповідача, а належних доказів того, що саме ця редакція Умов діяла на момент укладення договору та була погоджена відповідачем, матеріали справи не містять. Урахувавши, що до складу заявленої заборгованості за тілом кредиту банком були включені нараховані проценти, суд виключив їх із розрахунку та визначив до стягнення лише суму фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів у розмірі 44 958,43 грн.

02.07.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга АТ «Акцент-Банк», у якій апелянт просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.06.2026 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення процентів за користування кредитом. Апелянт зазначає, що відповідач, підписавши анкету-заяву, підтвердив ознайомлення та згоду з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також із Тарифами банку. Крім того, матеріали справи містять підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, у якому визначено істотні умови кредитування, зокрема розмір процентної ставки, а тому висновок суду про їх непогодження є необґрунтованим. Банк також указує, що паспорт споживчого кредиту був підписаний із використанням електронного підпису, який відповідно до вимог законодавства має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис. На думку апелянта, надана виписка за рахунком підтверджує правильність здійсненого розрахунку заборгованості, а суд безпідставно не врахував відповідну судову практику Верховного Суду щодо можливості стягнення процентів за наявності підписаного позичальником паспорта споживчого кредиту. Із огляду на викладене, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У поданому через систему «Електронний суд» відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив поновити строк на його подання, прийняти відзив до розгляду, апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.08.2026 відзив на апеляційну скаргу залишений без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що 01.07.2021 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» (а.с. 8 зворот).

Анкету-заяву підписано відповідачем електронним (цифровим) підписом, який, відповідно до її умов, є аналогом власноручного підпису та використовується сторонами під час укладення договору й здійснення операцій у мобільному додатку «АБанк24». Заява містить підтвердження відповідача про визнання юридичної сили такого підпису та всіх правочинів, учинених із його використанням.

Указана Анкета-заява також містить персональні дані відповідача та підтвердження того, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Підписанням цієї Анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» (у т.ч. правами та обов`язками), Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, та до укладення цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги, у відповідності до частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків банківських послуг».

Простим електронним підписом 01.07.2021 ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» (а.с. 9).

У розділі 3 Паспорта споживчого кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» наведено наступні умови кредитування:

-Тип кредиту – поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання;

-Сума/ліміт кредиту – до 200 000,00 (у залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) грн;

-Строк кредитування (строк дії кредитної лінії) – 240 місяців з правом автоматичного продовження;

-Мета отримання кредиту – на споживчі потреби;

-Спосіб та строк надання кредиту – кредитні кошти надаються споживачеві шляхом кредитування рахунку на споживчі потреби, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитодавця, на підставі Договору про споживчий. Строк надання кредиту – протягом одного дня (максимальний строк);

-Можливі види (форми) забезпечення кредиту – забезпечення відсутнє;

-Необхідність проведення оцінки забезпечення кредиту – ні;

-Мінімальний розмір власного платежу (фінансової участі) споживача за умовами отримання кредиту на придбання товару/роботи/послуги – 0 %.

Відповідно до розділу 4 Паспорта споживчого кредиту «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» визначено, що процентна ставка становить 40,8 % річних. При цьому передбачено пільговий період тривалістю до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі), протягом якого проценти становлять 0,00001 %. У разі непогашення заборгованості в повному обсязі протягом пільгового періоду застосовується базова процентна ставка у розмірі 3,4 % на місяць, яка нараховується на максимальну заборгованість за кожний день з моменту виникнення заборгованості. Вид процентної ставки визначено як фіксований, із зазначенням, що вона може бути змінена лише за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладення додаткової угоди до договору про споживчий кредит.

Також паспортом кредиту передбачено, що порядок зміни змінюваної процентної ставки не передбачений, а платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладення договору, відсутні. Аналогічно відсутні платежі за послуги кредитного посередника, що підлягають сплаті споживачем.

Крім того, у паспорті кредиту зазначено, що загальні витрати за кредитом становлять 51 571,06 грн, які розраховані, виходячи із суми кредитного ліміту 25 000 грн, за умови його погашення мінімальними обов`язковими платежами.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (включаючи тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) визначена у розмірі 76 571,06 грн, що також розрахована виходячи із кредитного ліміту 25 000 грн за умови його погашення мінімальними обов`язковими платежами.

У паспорті кредиту зазначено, що реальна річна процентна ставка становить 49,34 % річних. При цьому окремо застережено, що наведені розрахунки реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними, базуються на визначених кредитодавцем умовах кредитування та припущенні про належне виконання споживачем своїх зобов`язань протягом строку дії договору, а також на незмінності процентної ставки й інших платежів. Крім того, зазначено, що використання інших способів надання кредиту або зміна визначених умов кредитування можуть вплинути на розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

Відповідно до розділу 5 Паспорта споживчого кредиту «Порядок повернення кредиту» визначено, що платежі за кредитом здійснюються щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, у розмірі не менше 5 % від суми заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, але не менше 100 грн. При цьому встановлено, що розмір платежу не може перевищувати повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит. Також передбачено право споживача достроково погасити кредит та/або заборгованість за ним з урахуванням нарахованих відсотків.

У розділі 7 паспорта споживчого кредиту «Додаткова інформація» зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий і сімейний стан, розмір доходів тощо, а також розміру кредитного ліміту.

Крім того, у Паспорті кредиту зазначено, що дата надання інформації – 01.07.2021, а також міститься застереження про те, що наведена інформація зберігає чинність та є актуальною до відповідної дати, визначеної у паспорті споживчого кредиту, тобто до 01.07.2021.

Із копії Довідки за картами сформованої АТ «Акцент-Банк» убачається, що на ім`я відповідача банком відкрито рахунок № НОМЕР_1 та відкрито наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_3 , строком дії до січня місяця 2028 року (а.с 14).

Згідно копії Довідки за лімітами за кредитним договором № б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10073924397) від 01.07.2021, сформованою за період з 01.07.2021 по 18.04.2026, кредитний ліміт спочатку було встановлено у розмірі 0,00 грн. Надалі банк неодноразово змінював його розмір, а саме: 10.01.2024 кредитний ліміт збільшено до 30 000,00 грн, 08.03.2024 – до 40 000,00 грн, 15.07.2024 – до 70 000,00 грн. Також, 11.09.2025 кредитний ліміт було зменшено до 60 000,00 грн, при цьому ініціатором відповідної зміни зазначено як банк, так і клієнта (а.с. 13 зворот).

До матеріалів справи також долучено витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених на офіційному вебсайті банку в розділі «Умови та правила» (а.с. 15-18), а також копію Тарифів за карткою «Зелена» (а.с. 18 зворот-19).

Водночас зазначені документи не містять підпису відповідача чи будь-яких інших відомостей, які б підтверджували факт ознайомлення ОСОБА_1 із їх змістом, погодження з їх умовами або приєднання саме до цих умов.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.07.2021, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 18.04.2026, наданого позивачем, убачається, що загальний розмір заборгованості клієнта становить 72 132,58 грн, із яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 59 076,71 грн, загальний залишок заборгованості за процентами – 13 055,87 грн (а.с. 7-8).

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по картці клієнта ОСОБА_1 за період із 01.07.2021 по 18.04.2026 (а.с. 10-13).

Установивши факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів того, що умови щодо їх сплати були погоджені сторонами у письмовій формі під час укладення кредитного договору.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, проте не може погодитися з остаточною сумою заборгованості, визначеною до стягнення, із огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 639 УК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями статті 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2021 між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 шляхом підписання останнім Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» у мобільному додатку «АБанк24» із використанням простого електронного (цифрового) підпису було укладено договір про надання банківських послуг. При цьому в Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що такий електронний підпис є аналогом його власноручного підпису, визнає юридичну силу всіх документів та правочинів, підписаних із його використанням, а також погодився з використанням зазначеного способу підписання документів.

Факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг, підписання відповідачем Анкети-заяви та Паспорта споживчого кредиту із використанням електронного підпису сторонами не оспорюється. Подаючи відзив на позов, відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору чи дійсності застосованого способу його підписання, натомість його заперечення зводилися до відсутності належного погодження сторонами умов щодо сплати процентів за користування кредитом та недоведеності їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із положеннями статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ «Акцент-Банк» надало до суду Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 01.07.2021, Паспорт споживчого кредиту, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», Тарифи за карткою «Зелена», а також виписку за картковим рахунком відповідача.

Як уже зазначалося, Анкетою-заявою передбачено, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг.

Разом із тим, як правильно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифи, копії яких подані позивачем до суду, були чинними на момент укладення договору, доведені до відома відповідача та погоджені ним під час підписання Анкети-заяви.

Наданий банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг є роздруківкою документа, розміщеного на офіційному вебсайті банку, зміст якого визначається та може змінюватися самим банком. За відсутності належних доказів погодження відповідачем саме цієї редакції Умов та Правил та Тарифів зазначені документи не можуть безумовно підтверджувати погодження сторонами умов договору, зокрема щодо порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Сам по собі факт підписання відповідачем Анкети-заяви та Паспорта споживчого кредиту не звільняє позивача від обов`язку довести, що саме ті Умови та Правила, на які він посилається як на невід`ємну частину договору, були доведені до відома позичальника та стали складовою укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів ознайомлення та погодження відповідачем саме тієї редакції Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, яка була додана позивачем до позовної заяви.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і підстав від її відступу колегія суддів не вбачає.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, АТ «Акцент-Банк» посилалося на Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про умови кредитування, зокрема щодо розміру процентної ставки, та підписаний відповідачем із використанням електронного підпису.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що підписання відповідачем Паспорта споживчого кредиту саме по собі підтверджує досягнення сторонами згоди щодо умов кредитування, зокрема стосовно розміру та порядку сплати процентів.

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» паспорт споживчого кредиту є лише інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній статтею 13 цього Закону, і не є доказом додержання сторонами встановленої законом обов`язкової письмової форми кредитного договору. Отже, ознайомлення позичальника з паспортом споживчого кредиту не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Указане відповідає актуальній судовій практиці та правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної Палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20, на яку вірно послався суд першої інстанції. При цьому Об`єднана палата відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 284/157/20, від 18.11.2020 у справі № 313/346/20 та від 26.12.2019 у справі № 467/555/19, щодо можливості розглядати паспорт споживчого кредиту як складову кредитного договору.

Крім того, як убачається зі змісту самого Паспорта споживчого кредиту, він містить застереження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому документі. Отже, наведені в ньому відомості не свідчать про досягнення сторонами згоди щодо конкретних умов кредитування, зокрема стосовно розміру та порядку сплати процентів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що підписання відповідачем Паспорта споживчого кредиту саме по собі підтверджує погодження ним усіх умов кредитування та є достатньою підставою для стягнення процентів, є безпідставними.

Усупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України, позивач не довів належними та допустимими доказами, що сторони досягли згоди щодо умов кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Однак колегія суддів не може погодитися з визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості за тілом кредиту, що підлягає стягненню, оскільки при його визначенні судом неправильно враховано складові заборгованості та здійснені відповідачем платежі.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 18.04.2026 банк визначив загальний розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 72 132,58 грн, із яких 59 076,71 грн зазначено як заборгованість за тілом кредиту та 13 055,87 грн – заборгованість за процентами.

Із матеріалів справи та наданого банком розрахунку вбачається, що протягом строку користування кредитом позивачем було нараховано відповідачу 14 118,28 грн процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки, як установлено вище, належних та допустимих доказів погодження сторонами умов щодо сплати процентів за користування кредитом позивачем не надано, підстав для їх стягнення з відповідача немає. Відповідно, нараховані банком 14 118,28 грн процентів не можуть бути враховані при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Водночас суд першої інстанції, помилково виключаючи нараховані банком проценти із заявленого розміру заборгованості, фактично зменшив визначену позивачем заборгованість за тілом кредиту на суму нарахованих процентів та визначив до стягнення 44 958,43 грн.

Заявлена позивачем сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 59 076,71 грн не може механічно зменшуватися на суму нарахованих, але не сплачених процентів, оскільки останні є окремою складовою заборгованості та не становлять фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів.

При цьому для визначення фактичного розміру неповернутої заборгованості за тілом кредиту необхідно врахувати здійснені відповідачем платежі. Зокрема, відповідно до виписки за картковим рахунком за період з 01.07.2021 по 18.04.2026, відповідач упродовж користування кредитними коштами здійснював погашення заборгованості, а внесені ним кошти банк зараховував, зокрема, на погашення нарахованих процентів.

Оскільки нараховані проценти у розмірі 14 118,28 грн не підлягають стягненню та не можуть враховуватися як складові основної заборгованості, суми, фактично сплачені відповідачем у рахунок погашення таких нарахувань, підлягають урахуванню при визначенні фактичного розміру неповернутого тіла кредиту.

Отже, при визначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню, необхідно виходити із заявленої позивачем суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 59 076,71 грн, однак не шляхом віднімання від неї суми нарахованих процентів, а шляхом врахування фактично здійснених відповідачем платежів, які були зараховані банком у погашення процентів, що не підлягають стягненню.

При визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту суд першої інстанції безпідставно застосував наведений вище підхід до розрахунку з відніманням суми нарахованих процентів, унаслідок чого визначена ним до стягнення сума 44 958,43 грн не відповідає фактичному розміру неповернутих кредитних коштів.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів уважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за тілом кредиту, виходячи із заявленої позивачем суми 59 076,71 грн та з урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів, які були зараховані банком у погашення процентів.

Із наданого банком розрахунку заборгованості та виписки за картковим рахунком убачається, що 10.11.2025 відповідачем здійснено платіж у розмірі 2 500,00 грн, із яких 2 052,98 грн банком зараховано в рахунок погашення нарахованих процентів, а 447,02 грн – у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

17.12.2025 відповідачем здійснено платіж у розмірі 300,00 грн, який відповідно до розрахунку заборгованості також був зарахований банком у рахунок погашення нарахованих процентів.

Оскільки нараховані проценти не підлягають стягненню, 2 052,98 грн та 300,00 грн, фактично сплачені відповідачем та зараховані банком на погашення процентів, підлягають урахуванню як погашення основної суми кредиту.

Таким чином, загальний розмір фактично сплачених відповідачем коштів, які були зараховані банком у погашення процентів, що не підлягають стягненню, становить 2 352,98 грн (2 052,98 грн + 300,00 грн).

Тому із визначеної позивачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 59 076,71 грн підлягає відрахуванню сума 2 352,98 грн, оскільки саме на цю суму має бути зменшений фактичний залишок неповернутих кредитних коштів унаслідок перерозподілу платежів відповідача, неправомірно зарахованих банком на погашення процентів.

Отже, розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача, становить 56 723,73 грн (59 076,71 грн – 2 352,98 грн). Саме зазначена сума відображає розмір фактично неповернутих кредитних коштів після врахування платежів відповідача, які за даними банку були спрямовані на погашення процентів, що не підлягають стягненню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, однак помилився при визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту, що підлягає стягненню, а тому рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості за тілом кредиту з 44 958,43 грн на 56 723,73 грн.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, із урахуванням зміни рішення суду першої інстанції стягнуті ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 677,00 грн належить збільшити пропорційно до розміру задоволених вимог (78,64%) до 2 093,71 грн.

Позивач за подачу апеляційної скарги сплатив 3 993,60 грн (а.с. 105 зі звороту), які також належить стягнути пропорційно до розміру задоволених вимог скарги в сумі 3 140,57 грн (78,64 %).

Керуючись ст. ст. 367-369, 374, п. 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.06.2026 у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Змінити рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.06.2026, збільшивши розмір стягнутої заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2021 із 44 958,43 грн до 56 723,73 грн, судового збору – із 1 677,00 грн до 2 093,71 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 140,57 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.А. Луговець

А.П. Стельмах

Оригінал: reyestr.court.gov.ua