Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №766/18617/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа: 766/18617/25

провадження 22-ц/819/958/26

12 серпня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Приходько Л.А,

Радченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України нарішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року, постановленого під головуванням судді Рядчої Т.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України в особі міністра Лісового Оксена Васильовича про стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення,

встановив:

Зміст позовних вимог

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із Міністерства освіти і науки України (далі МОН України) в особі міністра Лісового Оксена Васильовича 134 718,48 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, пов`язаної з незаконним звільненням з роботи; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивований тим, що на виборах ректора Херсонського державного аграрно-економічного університету (далі – ХДАЕУ) 21 червня 2023 року трудовим колективом університету ректором навчального закладу був обраний позивач.

Наказом МОН України від 13 липня 2023 року №234-к-23 його призначено на посаду ректора строком на 5 років з 14 липня 2023 року до 13 липня 2028 року, як обраного за конкурсом на умовах, викладених у контракті.

13 липня 2023 року між ОСОБА_1 та МОН України укладено контракт № АЗ-ІІ строком дії до 13 липня 2025 року.

У зв`язку із призначенням позивача на посаду ректора ХДАЕУ та відновленням проведення спеціальних перевірок, у грудні 2023 року він надав згоду МОН на проведення спеціальної перевірки.

Листом від 26 грудня 2023 року № 117/2176-23 МОН скеровано до Національного агентства з питань запобігання корупції запит про перевірку відомостей щодо ОСОБА_1 , який претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком.

Листом від 16 жовтня 2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції направило на адресу МОН України інформацію про результати спеціальної перевірки стосовно позивача, до якого долучено Результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік.

Відповідно до Інформації НАЗК про результати проведеної спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 було встановлено ознаки відображення у декларації недостовірних відомостей, оскільки такі відомості стосуються майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на дату подання такої декларації, які потребують додаткових пояснень кандидата на посаду відповідно до частини 2 статті 58 Закону України «Про запобігання корупції». При цьому НАЗК зазначено, що рішення щодо результатів розгляду (врахування) надання кандидатом на посаду пояснень та виправлення розбіжностей приймається органом, на посаду в якому претендує особа.

Листом МОН України від 25 жовтня 2024 року №15/3947-24 позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо виявлених НАЗК розбіжностей та ознак подання недостовірних відомостей, які ОСОБА_1 надав відповідачу листом від 08 листопада 2024 року.

В порушення вимог діючого законодавства, не надавши вмотивованої оцінки поясненням позивача, за відсутності прийняття рішення за результатами розгляду наданих пояснень, 03 грудня 2024 року МОН України виданий наказ №381-к-24 «Про звільнення ОСОБА_1 », на підставі якого 24 грудня 2024 року ХДАЕУ прийнято наказ № 625/КП «Про припинення роботи ОСОБА_1 на посаді ректора ХДАЕУ».

Листом від 17 грудня 2024 року № 49-01/96737-24, НАЗК повідомило позивача, що надані ним пояснення є обґрунтованими, а ознаки відображення у декларації недостовірних відомостей спростовані.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року та постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у цивільній справі №766/87/25 визнано протиправним та скасувано наказ Міністерства освіти і науки України від 03 грудня 2024 р. №381-К-24 «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасувано наказ Херсонського державного аграрно- економічного університету від 24 грудня 2024 р. № 625/КП «Про припинення роботи ОСОБА_1 на посаді ректора ХДАЕУ»; поновлено позивача на посаді ректора Херсонського державного аграрно-економічного університету та стягнуто на його користь з Херсонського державного аграрно-економічного університету середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2024 року по 11 квітня 2025 року у розмірі 134 718,48грн.

Зазначене незаконне звільнення позивача з посади нібито за непроходження спеціальної перевірки НАЗК мало широкий суспільний резонанс: інформація про звільнення була поширена засобами масової інформації, у тому числі із формулюваннями, що дискредитували ОСОБА_2 як науковця, депутата, управлінця та публічну особу. Поширення негативної інформації у ЗМІ підірвало його ділову репутацію, поставило під сумнів його професійну доброчесність та завдало істотної шкоди честі та гідності.

Додатковою обставиною, яка посилила моральні страждання позивача, є вибіркове та дискримінаційне застосування відповідачем підстав для звільнення. За аналогічних обставин інші ректори навчальних закладів м.Херсона не були звільнені, що свідчить про необґрунтованість та упередженість рішення відповідача.

Внаслідок неправомірних дій МОН України в особі міністра Лісового О.В. позивач зазнав тривалих негативних психоемоційних переживань: постійного стресу, порушення сну, емоційної нестабільності, вимушеності пояснювати колегам, партнерам, студентській спільноті та суспільству обставини звільнення. Незаконне усунення посади, яка є не лише роботою, але й важливою частиною його професійного життя та суспільного статусу, призвело до погіршення його емоційного стану, втрати відчуття професійної стабільності, порушення звичного способу життя та суттєвого зниження соціального авторитету. Моральна шкода, якої зазнав позивач через незаконне звільнення з посади, полягає у приниженні честі та гідності, порушенні ділової репутації, погіршенні психологічного стану, а також у відчутті безпорадності перед незаконними діями органу, який мав гарантувати дотримання законності та нейтральності у прийнятті кадрових рішень.

Позивач зазначив, що вважає обґрунтованим та співмірним стягнення заподіяної моральної шкоди саме з завдавача цієї шкоди - Міністерства освіти і науки України в особі міністра Оксена Лісового, який своїми неправомірними рішеннями сприяв у незаконному звільненні позивача. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі стягнутого з ХДАЕУ середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 134718,48 грн.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 18 000,00 грн моральної шкоди, а також180 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення відповідачем трудових прав позивача (що встановлено судовими рішеннями у справі №766/87/25, які набрали законної сили) в частині незаконного звільнення ОСОБА_1 , призвели до заподіяння позивачу моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, також призвели до його дискредитування, як публічної особи. В ході розгляду справи відповідач не довів відсутність його вини у незаконному звільненні позивача та заподіяння у зв`язку з цим моральної шкоди.

Виходячи з обґрунтованості позову щодо наявності такої шкоди саме у зв`язку з порушенням трудових прав позивача відповідачем, засад розумності та справедливості, суд вважав необхідним визначити розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 18000,00 грн., яка підлягає стягненню саме з Міністерства освіти і науки України, а не з міністра МНО України, який є уповноваженою особою за посадою та діє від імені та в інтересах юридичної особи.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Міністерства освіти і науки України, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Міністерства 18 000,00грн. моральної шкоди та 180,00грн. судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до МОН України про стягнення моральної шкоди в повному обсязі.

В обґрунтування скарги МОН України зазначило про недоведеність позивачем факту та розміру заподіяння йому моральної шкоди, адже доказів у виді медичної довідки про погіршення стану здоров`я, висновку психологічної експертизи на підтвердження наявності у ОСОБА_1 постійного стресового стану, порушення сну, емоційної нестабільності, пов`язаних зі звільненням, не надано. Грошова компенсація не може базуватися виключно на факті скасування судом наказу про звільнення.

Скаржник заперечує свою вину у завданні моральних страждань позивачу, адже звільнення відбулося на підставі листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 16 жовтня 2024 року, згідно якого за результатами спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 були встановлені ознаки відображення у декларації недостовірних відомостей, які відповідач як суб`єкт владних повноважень не міг ігнорувати. Видання наказу про звільнення було прийнято МОН України на виконання вимог антикорупційного законодавства.

Визначаючи на власний розсуд до стягнення розмір моральної шкоди в сумі 18 000,00грн, суд не навів обґрунтованого розрахунку цієї суми чи прив`язки до реальних (доведених) втрат позивача. На думку скаржника, сам факт стягнення з ХДАЕУ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже є належним і достатнім способом відновлення порушених трудових прав та майнового стану позивача.

Правова позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги МОН України, у задоволенні якої просив відмовити.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

Справу розглянуто апеляційним судом у відповідності до положень ст.369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику учасників справи.

Частиною першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

13 липня 2023 року між Міністерством освіти і науки України в особі міністра Лісового О.В. та ОСОБА_1 був укладений контракт №А3-ІІ, за умовами якого ОСОБА_1 призначався ректором Херсонського державного аграрно-економічного університету на строк дії цього контракту.

Наказом МОН №234-к-23 від 13 липня 2023 року ОСОБА_1 призначено ректором Херсонського державного аграрно-економічного університету строком на п`ять років, з 14 липня 2023 року по 13 липня 2028 року, як обраного за конкурсом на умовах, викладених у контракті.

Наказом МОН України № 381-к-24 від 03 грудня 2024 року достроково припинено дію контракту від 13 липня 2023 року № АЗ-П та звільнено ОСОБА_1 з посади ректора Херсонського державного аграрно-економічного університету 30 грудня 2024 року, як такого, що не пройшов спеціальну перевірку згідно вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Наказом Херсонського державного аграрно-економічного університету від 24 грудня 2024 року №625/КП припинено ОСОБА_1 роботу на посаді ректора Університету 30 грудня 2024 року, у зв`язку із достроковим припиненням дії контракту від 13 липня 2023 року №АЗ-ГІ, укладеного з Міністерством освіти і науки України. Цей наказ виданий на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 03 грудня 2024 року №381-к-24 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Згідно рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року та постанови Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у цивільній справі №766/87/25 визнано протиправним та скасувано наказ Міністерства освіти і науки України від 03 грудня 2024 р. №381-К-24 «Про звільнення ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасувано наказ Херсонського державного аграрно - економічного університету від 24 грудня 2024 р. № 625/КП «Про припинення роботи ОСОБА_1 на посаді ректора ХДАЕУ»; поновлено позивача на посаді ректора Херсонського державного аграрно-економічного університету та стягнуто на його користь з Херсонського державного аграрно-економічного університету середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2024 року по 11 квітня 2025 року у розмірі 134 718,48грн.

Судовими рішеннями у справі №766/87/25, які набрали законної сили, встановлено серед іншого, що звільнення позивача з посади ректора ХДАЕУ проведено з порушенням здійснення спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», Законом України «Про очищення влади» стосовно осіб, призначених у період дії воєнного стану, щодо яких такі перевірки у цей період при призначені на посаду не проводилися.

Підставою для прийняття МОН України наказу про звільнення позивача стала довідка директора департаменту кадрового забезпечення МОН України Фурлет Н. від 29 листопада 2024 року про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 , як претендента на посаду ректора Університету. Суд встановив, що в зазначеній довідці уповноважена особа МОН України обмежилась лише попередньою інформацією, наданою НАЗК, яка містила інформацію про наявність ознак відображення ОСОБА_1 у декларації недостовірних відомостей, на підставі чого дійшла висновку про виявлення відомостей, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття позивачем посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком. Довідка не містила мотивів відхилення або врахування наданих позивачем пояснень, а отже, була прийнята без врахування критеріїв, що випливають із принципів законності та обґрунтованості рішень, прийнятих суб`єктом владних повноважень.

Крім того, листом від 17 грудня 2024 року №49-01/96737-24 НАЗК повідомило, що за результатами опрацювання пояснень ОСОБА_1 , надісланих МОН України листом від 03 грудня 2024 року №1/22698-24, встановлено, що наведені позивачем доводи є обґрунтованими, а ознаки відображення недостовірних відомостей в декларації спростовані.

В ході розгляду справи №766/87/25 суд дійшов висновку, що МОН України порушений порядок щодо прийняття рішення про звільнення позивача за результатами спеціальної перевірки, оскільки відповідач самостійно не надав оцінку письмовим поясненням ОСОБА_1 та звернувся із відповідним запитом до Національного агентства з питань запобігання корупції. Проте, не отримавши відповіді від НАЗК, Міністерством був незаконно прийнятий наказ про звільнення позивача. Крім того, в порушення вимог частини третьої статті 58 Закону України «Про запобігання корупції» Міністерство не розглянуло у строк визначений цією статтею письмові зауваження ОСОБА_1 щодо довідки про результати спеціальної перевірки.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Спірні правовідносини у справі виникли щодо права позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної в сфері трудових відносин або відносин, що тісно пов`язані з ними, настає лише у тих випадках, які передбачені статтею 237-1 КЗпП України.

Згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Обов`язок по відшкодуванню такої шкоди покладається на роботодавця, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження № 61-10602св21)).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням в справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 490/219/17-ц (провадження № 61-30338св18)).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що керуючись положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів під час здійснення ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Зі змісту статті 237-1 КЗпП України вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника безпосередньо у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Встановленні у справі обставини свідчать, що позивач був незаконно звільнений, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, отже, порушення його прав є доведеною обставиною. Рішення про незаконне звільнення ОСОБА_1 було прийнято саме Міністерством освіти і науки України, на підставі якого ХДАЕУ був виданий наказ від 24 грудня 2024 року про припинення ОСОБА_1 роботи на посаді ректора Університету у зв`язку із достроковим припиненням дії трудового контракту, укладеного з МОН України.

Звернувши до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в розмірі 134 718,48 грн. ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок незаконного звільнення були порушені його нормальні життєві зв`язки, оскільки йому довелось прикладати додаткових зусиль у доведені своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції» та в судовому порядку незаконність звільнення з роботи. Звільнення позивача мало широкий суспільний резонанс, оскільки інформація про звільнення була поширена численними засобами масової інформації, у тому числі із формулюваннями, що дискредитували ОСОБА_2 як науковця, депутата обласної ради, управлінця та публічну особу. Поширення негативної інформації у ЗМІ підірвало його ділову репутацію, поставило під сумнів його професійну доброчесність та завдало істотної шкоди честі та гідності. З приводу наведеного позивач зазнав тривалих негативних психоемоційних переживань у виді постійного стресу, порушення сну, емоційної нестабільності, вимушеності пояснювати колегам, партнерам, студентській спільноті та суспільству обставини звільнення.

Доводи апеляційної скаргипро відсутність вини відповідача у завданні моральних страждань позивачу спростовуються рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року та постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року у цивільній справі №766/87/25, які мають преюдиційне значення для вирішення справи про відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно статті 1173 ЦК України заподіяна шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача.

Аргументи МОН України про недоведеність позивачем факту спричинення моральної шкоди за відсутності медичних довідок про погіршення стану здоров`я, висновку психологічної експертизи на підтвердження наявності стресового стану, порушення сну, емоційної нестабільності, пов`язаних зі звільненням, слід визнати неприйнятними, адже під моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові, у тому числі, внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає, що у правовідносинах, пов`язаних з незаконним звільненням позивачу була заподіяна моральна шкода через порушення нормальних життєвих зв`язків, залишення без роботи, необхідність докладання додаткових зусиль для поновлення на посаді, відстоювання своїх прав, тощо.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють; врахував конкретні обставини справи, внаслідок яких ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода; ступінь вини відповідача; характер, глибину і тривалість моральних страждань позивача, пов`язаних зі звільненням та настанням у зв`язку з цим негативних змін у його житті та потребу в додаткових зусиллях для організації життя та з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 18 000,00грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги Міністерства освіти і науки України без задоволення, як такої, що висновків суду не спростовує.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.А. Приходько

С.В. Радченко