Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №522/3193/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1284/26

Номер справи місцевого суду: 522/3193/26

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Шахова О.В.

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Головко Ірини Василівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Головко Ірини Василівни, на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , звільнено від сплати судового збору.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, 22.02.2026 року о 01:45 годин в м. Одеса, пр-т Лесі Українки, 23, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокат 200540 з явними ознаками сп`яніння, огляд у встановленому законодавством за допомогою газоаналізатора алкотестер 7510 пройшов, результат 0,42 проміле, чим порушив п. 2.9 ПДР.

За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597985 від 22.02.2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, адвокат Головко І.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена без повного з`ясування фактичних обставин справи, просить її скасувати у повному обсязі та винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги, стороною захисту зазначено, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки правового статусу електросамоката та не встановив його індивідуальних технічних характеристик. Крім того, зауважується, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не містять доказів факту керування останнім 22.02.2026 року о 01:45 год. за адресою м. Одеса, просп. Лесі Українки 23 саме механічним транспортним засобом. Звертається увага на те, що судом першої інстанції проігноровані долучені стороною захисту документи, які свідчать, що електросамокати JET мають потужність, яка істотно менше за 3 кВт, і взагалі електросамокат належним чином не ідентифіковано у протоколі, щоб належним чином можливо було перевірити його характеристики.

Також, в скарзі зауважується, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показам ОСОБА_1 , які є логічними, послідовними та узгоджуються з наданими медичними документами. Наголошується, що ОСОБА_1 хворіє на цукровий діабет І типу, який супроводжується порушенням обміну речовин та може призводити до утворення кетонових тіл, зокрема ацетону, які є леткими речовинами, можуть виділятися через повітря, що видихається та потенційно впливати на показники алкотестерів. Враховуючи зазначене і стану здоров`я ОСОБА_1 результат тесту 0,42 проміле є сумнівним, сумнів якого не було усунено шляхом проходження огляду у медичному закладі.

Крім того, стороною захисту зазначається, що матеріали справи не містять належного підтвердження того, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права у зрозумілій доступній формі, а також що він усвідомлював зміст документів, які підписував і правові наслідки своїх дій.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку захисника ОСОБА_1 адвоката Головко І.В. яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з наведених у ній мотивів та провадження закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. ст. 245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови районний суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597985 від 22.02.2026 року, який підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень та пояснень; чек Drager відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння – 0,42 проміле, який підписано ОСОБА_1 без зауважень; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовані результати огляду на стан сп`яніння, і який також підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень; відеозапис з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксована рух електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , процедура проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, та складання протоколу.

Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини.

Таким чином, поліцейськими в повному обсязі виконано вимоги ст. 266 КУпАП.

Безпідставними є доводи сторони захисту про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначений як транспортний засіб електросамокат JET, проте не зазначено відповідної марки та моделі самокату, також не надано технічних характеристик самокату та не визначено який тип двигуна і яким способом він приводиться в рух, оскільки зазначати такі дані не передбачено протоколом про адміністративне правопорушення.

Доводи захисника, що відповідно до наданих суду доказів, а саме листа ТОВ “Джет Райдс” електросамокат фірми JET має потужність менше 3 кВт та відноситься до механічних транспортних засобів, апеляційним судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №127/5920/22 зазначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводів захисту , що підпис у протоколі в графі роз`яснення прав не доводить, що особа реально зрозуміла свої зміст своїх прав, мала можливість скористатися правовою допомогою та усвідомлювала наслідки відмови або згоди на певні процесуальні діє, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки підпис особи у відповідній графі протоколу є офіційним підтвердженням виконання цієї процедури, а не порожньою формальністю. Протокол є процесуальним актом, складеним уповноваженою особою, і дані в ньому мають доказову цінність, і власним підписом особа засвідчує, що вона ознайомлена зі змістом документа та отримала усне роз`яснення. Якщо права не були зрозумілі, закон передбачає право особи зробити відповідну помітку в протоколі або відмовитися від підпису, що ОСОБА_1 зроблено не було.

Суд відхиляє доводи про вплив цукрового діабету та ацетону на алкотестер, оскільки стороною захисту не надано медичних доказів стану кетоацидозу саме на момент огляду і що саме цей стан може впливати на результати огляду на стан сп`яніння. Крім того, ОСОБА_1 погодився з результатами тесту на місці, що засвідчив своїм підписом у роздруківці чек Драгер, а тому і не було необхідності проходження огляду в медичному закладі.

Загалом доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Головко Ірини Василівни – залишити без задоволення, постанову Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов