Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №521/12039/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1546/26

Номер справи місцевого суду: 521/12039/25

Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень.

21 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду.

В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що постанова Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року винесена без його участі, про час і місце розгляду справи він належним чином не повідомлявся, копія постанови йому не направлялась, про її існування дізнався 16 травня 2026 року з повідомлення в «Дія».

У зв`язку із вищевикладеним ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу подано із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Також, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

На підставі матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 28 червня 2025 року був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375186, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №375186 від 28.06.2025 ОСОБА_1 отримав, про що розписався.

Також встановлено, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що розгляд справи за даним протоколом відбудеться в Хаджибейському районному суді м. Одеси, про що останній розписався (а.с. 1).

14 вересня 2025 року ОСОБА_1 звертався до Хаджибейського районного суду м. Одеси із клопотанням про направлення справи за підсудністю, клопотання сформовано та подано через систему «Електронний суд» (а.с. 10).

Окрім того, встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 14 вересня 2025 року.

З матеріалів електронної справи №521/12039/25, наявних в Електронному суді, апеляційним судом було встановлено, що 02 лютого 2026 року суд першої інстанції сформував судову повістку про виклик до суду на 10 березня 2026 року на 10:55 год, та яка доставлена ОСОБА_1 в його кабінет 06 лютого 2026 року.

Також, згідно картки руху документу встановлено, що постанова Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року доставлена ОСОБА_1 в його кабінет та на email 23 березня 2026 року.

При цьому, із апеляційною скаргою на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду лише 21 травня 2026 року, тобто із пропуском встановленого законом строку.

На підставі вищевикладених обставин, апеляційний суд вважає, що достовірно знаючи про складання протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №375186 від 28.06.2025, та про розгляд справи в Хаджибейському районному суді м. Одеси, ОСОБА_1 розпорядився своїми правами на власний розсуд та протягом тривалого періоду часу не цікавився результатом розгляду даної справи, не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, та жодним чином не реалізовував своє право на доступ до судового рішення та оскарження його в апеляційному порядку, у визначений вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП строк, хоча не був позбавлений такої можливості.

Доводи наведені ОСОБА_1 в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року спростовуються матеріалами електронної справи №521/12039/25, наявних в Електронному суді.

Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Слід зазначити, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року та враховуючи, що доводи наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови спростовуються матеріалами електронної справи №521/12039/25, наявних в Електронному суді, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 10 березня 2026 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький