Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №494/1992/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 10 серпня 2026 р.

Справа: №494/1992/25

Суддя: Драгомерецький М. М.

Номер провадження: 33/813/1550/26

Номер справи місцевого суду: 494/1992/25

Головуючий у першій інстанції Римар І. А.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна на постанову Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень.

26 травня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець В. Ю.звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 червня 2026 року відмовлено в поновленні строку адвокату Мотальовій-Кравець В. Ю., захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу на постанову Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року повернуто особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

09 липня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець В. Ю.повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду.

В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець В. Ю. зазначає, що він не був присутній в судовому засіданні, копію постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року не отримував. Також зазначив, що він дійсно написав заяву про розгляд справи без його участі, однак йому не були роз`яснені наслідки подання такої заяви, він вважав, що подання такої заяви є лише повідомленням про неможливість особистої участі в судовому засіданні на зазначену дату.

У зв`язку із вищевикладеним ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець В. Ю. просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року та поновити процесуальний строк.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу подано із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Також, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

На підставі матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 04 вересня 2025 року ОСОБА_3 було повідомлено про розгляд справи на 22 вересня 2025 року о 09:10 год, в приміщенні Березівського районного суду Одеської області, про що складено телефонограму (а.с. 12).

05 вересня 2025 року від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи про притягнення його адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без його участі. Також вказав, що визнає себе повністю винним, у вчиненому розкаюється. Просить суд суворо не наказувати (а.с. 13).

Постановою Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень.

22 вересня 2025 року розгляд справи проведений без участі ОСОБА_3 (а.с. 17-18).

Матеріалами справи також встановлено, що суд першої інстанції надіслав ОСОБА_4 за вказаною ним особисто адресою проживання, зазначеною в протоколі, копію постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року (а.с. 19).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_2 отримав копію постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року – 02 жовтня 2025 року, про що розписався (а.с. 37).

Окрім того, в матеріалах справи також наявна квитанція від 25.09.2026 з якої вбачається, що ОСОБА_2 сплатив штраф за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 30-31).

При цьому, із апеляційною скаргою на постанову Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року вперше ОСОБА_2 звернувся до суду лише 26 травня 2026 року, тобто із значним пропуском встановленого законом строку.

На підставі вищевикладених обставин, апеляційний суд вважає, що отримавши 02 жовтня 2025 року копію постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року, ОСОБА_2 розпорядився своїми правами на власний розсуд та протягом тривалого періоду часу не цікавився даною справою та жодним чином не реалізовував своє право на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, у визначений вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП строк, хоча не був позбавлений такої можливості.

Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Слід зазначити, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року та враховуючи, що доводи наведені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови спростовуються матеріалами справи, апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року – відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотальова-Кравець Валерія Юріївна на постанову Березівського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua