Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №522/5305/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2298/26

Справа № 522/5305/25

Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кострицького В.В.,

суддів Назарової М.В., Коновалової В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Агєєва Нікіти Андрійовича, який в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Чорнухи Ю.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління комплексом,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління комплексом, у якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за послуги з управління у розмірі 90187,77 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є управителем сімейно-оздоровчого комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є користувачем апартаментів № 1506а, загальною площею 77,9 кв.м.

01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» та ОСОБА_1 укладений договір № 1506а про надання послуг з управління комплексом.

Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату послуг з управління комплексом, однак платежі здійснював не в повному обсязі, внаслідок чого утворився борг за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року у розмірі 90187,77 гривень, які позивач і просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління комплексом – задоволено частково.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що оскільки договором не передбачено право споживача в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань або змінити його умови, відповідач не надав суду докази оскарження до суду внесення позивачем змін до тарифів, а також докази розірвання договору, суд вважає, що сама по собі незгода відповідача з новими тарифами не може бути підставою для односторонньої відмови від зобов`язань за договором.

В той же час, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо безпідставного нарахування вартості послуг з управління будинком за січень та лютий 2024 року за новими тарифами, оскільки вказані тарифи були оприлюднені 12.02.2024, тобто набрали чинності 22.02.2024. Отже за вказаний період було безпідставно нараховано 1380,38 гривень.

Суд враховує, що у зв`язку з помилковим нарахуваннями за послуги кондиціонування за червень-вересень 2024 року відповідачем була здійснена переплата за вказаний період у розмірі 3225,01 гривень. Факт переплати підтверджується інформацією про нарахування, наданою позивачем відповідачу (копія відповідної інформаційної таблиці наявна в матеріалах справи).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості – 10009,33 гривень (302797,09 - 288182,37 - 1380,38 - 3225,01 = 10009,33).

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовним вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за послуги з управління комплексом у розмірі відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доводам відповідачки щодо безпідставного збільшення позивачем тарифу за послуги з управління комплексом із 19,60 грн до 28,46 грн за 1 кв. м.

На думку скаржника, присуджена судом заборгованість у розмірі 10 009,33 грн фактично утворилася виключно внаслідок застосування нового тарифу, обґрунтованість та економічна доцільність якого позивачем не доведені.

Зазначає, що неодноразово зверталася до управителя із запитами та повідомленнями про незгоду з підвищенням тарифу, просила надати відповідну калькуляцію та економічне обґрунтування, однак її звернення були залишені без належної відповіді.

У зв`язку із цим відповідачка була позбавлена можливості перевірити обґрунтованість складових нового тарифу та фактичних витрат управителя.

Також у скарзі вказано, що позивач не виконував передбачений законодавством обов`язок щодо ведення окремого обліку доходів і витрат та щорічного звітування перед споживачами про виконання кошторису, що, на переконання відповідачки, свідчить про недоведеність заявленої до стягнення заборгованості.

З огляду на викладене вважає, що заборгованість за договором відсутня, рішення суду ухвалене без повного та всебічного дослідження доказів.

Позиція учасників справи.

Не погодившись з доводами апеляційної скарги, представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 у залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.09.2025 без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки відповідачка як власник приміщення зобов`язана брати участь у витратах на управління та утримання спільного майна, а також належним чином виконувати укладений договір про надання послуг з управління комплексом.

Позивач посилається на те, що договором прямо передбачено право управителя змінювати вартість послуг шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті та інформаційному стенді за десять календарних днів до набрання змінами чинності.

Інформацію про новий тариф було оприлюднено 12 лютого 2024 року, у зв`язку із чим він набрав чинності з 22 лютого 2024 року.

Саме по собі непогодження відповідачки з новим тарифом, на думку позивача, не звільняє її від виконання договірних зобов`язань, оскільки зміна тарифу не була оскаржена нею шляхом подання окремого або зустрічного позову та не визнана недійсною у судовому порядку.

Крім того, відповідачка не відмовлялася від отримання послуг та не надала належних доказів їх ненадання або надання у неналежній якості.

Тому позивач вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості в розмірі 10 009,33 грн та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 10 009,33 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у письмовому порядку.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 09.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАКС» ЛТД, який є замовником будівництва сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції В.Фонтану у м. Одесі, провулок Морехідний, 2/2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» укладено договір про визначення управителя та передачу об`єкта, відповідно до якого замовник визначив управителем об`єкту угоди: закінченого будівництво сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції В.Фонтану у м. Одесі 1 пусковий комплекс: завершення будівництва 20-ти поверхового корпусу з прибудованим багаторівневим гаражем відкритого типу сімейно-оздоровчого комплексу на АДРЕСА_2 , - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія».

Згідно п. 3 зазначеного договору замовник передав, а управитель прийняв об`єкт.

01.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» (управитель) та ОСОБА_1 (споживач) уклали договір про надання послуг з управління комплексом № 1506а, відповідно до п. 1 якого управитель зобов`язався за винагороду надавати споживачу послуги з управління комплексом, а споживач зобов`язався оплачувати управителю послуги з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

В договорі визначено поняття «комплекс» - 1 пусковий комплекс: завершений будівництвом 20-ти поверхового корпусу з прибудованим багаторівневим гаражем відкритого типу сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції В.Фонтану в АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 4 договору споживач зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 3 договору споживач має право без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем нарахування споживачу плати за послуги з управління (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від нього платежі.

Пунктом 5 договору визначено, що управитель має право вимагати від споживачів оплати наданих послуг з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором: на обґрунтовану зміну послуг з управління шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті управителя https://sea-symphony.od.ua/ та інформаційному стенді управителя за 10 календарних днів до набрання чинності таких змін.

Відповідно до п. 8 договору споживач оплачує послуги з управління, послуги з утримання будинку, прибудинкової території, поточний ремонт майна комплексу загального користування; вивезення побутових відходів; охорона із розрахунку вартості за 1 м.кв. площі приміщення споживача – 19,60 гривень з ПДВ, та/або одного машино-місця споживача – 364,24 гривень з ПДВ.

Окремій компенсації (відшкодуванню) споживачем підлягає спожита електрична енергія (з окремим додаванням розрахункових витрат мережі від 5% до 10%), водопостачання та водовідведення, кондиціонування повітря згідно індивідуальних приборів обліку (п. 9 договору).

Згідно п. 10 договору окремій оплаті споживачем підлягає вартість спожитої теплової енергії з метою забезпечення належного функціонування апартаментів/приміщень споживача та майна комплексу загального користування, розрахована згідно відповідної методики, що передбачає наявність або відсутність індивідуального лічильника теплової енергії у апартаментах/приміщенні споживача.

У матеріалах справи наявні акти наданих послуг за договором про надання послуг з управління від 01.10.2021 № 1506А за період з жовтня по грудень 2021 року на загальну суму 10451,87 гривень, за 2022 рік – на загальну суму 80685,78 гривень, за 2023 рік – на загальну суму 87211,40 гривень, за 2024 рік – на загальну суму 104605,18 гривень, з січня по лютий 2025 року – на загальну суму 19842,86 гривень. Загальний розмір нарахувань, здійснених позивачем за вказаний період – 302797,09 гривень.

З наданих відповідачем копій платіжних інструкцій вбачається, що відповідачем за період з жовтня 2021 року по лютий 2025 року сплачено 288182,37 гривень.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК України).

Згідно ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зч.ч.1,4 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Відповідно до ч. 1ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у сфері надання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються положеннями Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закону 2189-VIII).

Згідно положень ст. 1 Закону 2189-VIII:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до ст. 5 Закону 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі – Закон № 417-VIII) управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

У постанові Верховного Суду від 09.02.2022 (справа № 953/24063/19 провадження № 61-5095 св 21) зазначено, що положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Оцінюючи доводів відповідача про її незгоду із запровадженими тарифами з січня 2024 року, суд першої інстанції врахував п. 5 договору, укладеного між сторонами, яким передбачено право управителя на обґрунтовану зміну послуг з управління шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті управителя https://sea-symphony.od.ua/ та інформаційному стенді управителя за 10 календарних днів до набрання чинності таких змін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки договором не передбачено право споживача в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язань або змінити його умови, відповідач не надав суду докази оскарження до суду внесення позивачем змін до тарифів, а також докази розірвання договору, суд вважає, що сама по собі незгода відповідача з новими тарифами не може бути підставою для односторонньої відмови від зобов`язань за договором.

В той же час, суд вважав обґрунтованими доводи відповідача щодо безпідставного нарахування вартості послуг з управління будинком за січень та лютий 2024 року за новими тарифами, оскільки вказані тарифи були оприлюднені 12.02.2024, тобто набрали чинності 22.02.2024. Отже за вказаний період було безпідставно нараховано 1380,38 гривень.

Суд враховує, що у зв`язку з помилковим нарахуваннями за послуги кондиціонування за червень-вересень 2024 року відповідачем була здійснена переплата за вказаний період у розмірі 3225,01 гривень. Факт переплати підтверджується інформацією про нарахування, наданою позивачем відповідачу (копія відповідної інформаційної таблиці наявна в матеріалах справи).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості – 10009,33 гривень (302797,09 - 288182,37 - 1380,38 - 3225,01 = 10009,33).

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки необґрунтованому збільшенню позивачем вартості послуг з управління комплексом із 19,60 грн. до 28,46 грн. за 1 кв. м, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

За загальним правилами, установленими статтями 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування у цій справі є, зокрема, наявність між сторонами договірних правовідносин, факт надання позивачем послуг, їх вартість, здійснені відповідачкою платежі та наявність непогашеної заборгованості.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 жовтня 2021 року сторони уклали договір № 1506а про надання послуг з управління комплексом, за умовами якого позивач зобов`язався надавати відповідачці відповідні послуги, а відповідачка оплачувати їх у порядку, за ціною та у строки, визначені договором.

Факт укладення договору, користування відповідачкою належним їй приміщенням, фактичного надання позивачем послуг з управління комплексом та здійснення відповідачкою протягом спірного періоду часткової оплати цих послуг сторонами не заперечується.

Зміст апеляційної скарги свідчить про те, що відповідачка не заперечує отримання послуг як таких, а не погоджується саме зі зміною їх вартості та продовжувала здійснювати оплату за раніше встановленою ціною 19,60 грн за 1 кв.м..

Відповідно до частини 1,3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

Пунктом 5 договору № 1506а сторони погодили право управителя на обґрунтовану зміну ціни послуг з управління шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті управителя та інформаційному стенді за десять календарних днів до набрання такими змінами чинності.

Отже, можливість зміни ціни послуги була передбачена не одностороннім рішенням позивача, прийнятим поза межами договірних відносин, а безпосередньо погодженою сторонами умовою договору.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що інформація про зміну вартості послуги була оприлюднена позивачем 12 лютого 2024 року.

Суд першої інстанції правильно врахував погоджений сторонами десятиденний строк та встановив, що нова ціна могла застосовуватися не раніше 22 лютого 2024 року.

У зв`язку із цим суд не прийняв нарахування позивача в повному обсязі, а виключив 1 380,38 грн., безпідставно нарахованих за новою ціною до набрання змінами чинності.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції не поклав в основу рішення розрахунок позивача без його перевірки, а здійснив оцінку кожної спірної складової та визначив суму боргу з урахуванням установлених помилок управителя.

Посилання скаржника на те, що збільшення вартості послуги на 31 відсоток саме по собі свідчить про її економічну необґрунтованість, не може бути прийняте судом, оскільки саме лише співвідношення попередньої та нової вартості послуги без дослідження структури калькуляції, обсягу робіт, вартості її складових та витрат управителя не доводить безпідставності відповідної зміни.

Наведене відповідачкою порівняння з вартістю послуг в інших житлових комплексах також не є належним доказом неправильності калькуляції позивача, оскільки вартість послуг з управління залежить від індивідуальних характеристик конкретного об`єкта, його площі, технічного оснащення, кількості та виду спільного майна, переліку послуг, кількості працівників, вартості енергоносіїв, матеріалів та послуг залучених суб`єктів господарювання.

Доказів того, що зазначені відповідачкою об`єкти є тотожними комплексу, управління яким здійснює позивач, мають однакові технічні характеристики та отримують тотожний перелік послуг, матеріали справи не містять.

Відповідачкою також не надано висновку спеціаліста або експерта, альтернативної калькуляції, первинних документів чи іншого належного розрахунку, які б підтверджували, що економічно обґрунтована вартість послуги після 22 лютого 2024 року мала становити саме 19,60 грн за 1 кв. м або іншу визначену нею суму.

Довід апеляційної скарги про те, що вся присуджена заборгованість у сумі 10 009,33 грн виникла виключно внаслідок застосування різниці між попередньою та новою ціною послуги, не спростовує наявності заборгованості.

Після набрання зміною ціни чинності різниця між сумою, нарахованою відповідно до нової вартості послуги, та сумою, яку відповідачка добровільно продовжувала сплачувати за попередньою ціною, є невиконаною частиною договірного грошового зобов`язання, а не помилковим нарахуванням.

Споживач не наділений правом самостійно визначати ціну послуги та продовжувати виконувати грошове зобов`язання в обраному ним розмірі лише з мотивів незгоди зі зміною ціни.

Звернення відповідачки до управителя із запитами, повідомленнями про незгоду з калькуляцією та актами наданих послуг підтверджують існування між сторонами спору щодо вартості послуг, однак самі по собі не підтверджують неправильності калькуляції та не припиняють грошового зобов`язання відповідачки.

Колегія суддів погоджується, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.

Управитель, зі свого боку, зобов`язаний надавати споживачам відповідну інформацію та на їх вимогу повідомляти про фактичні витрати й виконані роботи.

Разом із тим порушення виконавцем інформаційного обов`язку та обов`язку надати відповідь на звернення споживача не передбачене законом або договором як підстава для припинення зобов`язання з оплати фактично наданої послуги або як підстава для автоматичного застосування попередньої ціни.

Право споживача на отримання інформації є самостійним суб`єктивним правом, яке може бути захищене шляхом пред`явлення вимоги про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання надати відповідну інформацію.

Отже, ненадання або несвоєчасне надання позивачем відповіді на звернення відповідачки може свідчити про неналежне виконання ним інформаційного обов`язку, однак за відсутності відповідної матеріально-правової норми не є підставою для визнання всієї нарахованої плати необґрунтованою.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду щодо належного направлення та отримання поштової кореспонденції також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Наведені у скарзі правові висновки стосуються вирішення питання про те, чи може особа вважатися належним чином повідомленою у разі направлення кореспонденції за її дійсною адресою та повернення поштового відправлення з причин, які не залежать від відправника.

У цій справі сам факт направлення відповідачкою звернень управителю не є визначальним і не заперечується колегією суддів.

Проте належне направлення таких звернень підтверджує лише повідомлення позивача про незгоду відповідачки з новою ціною, але не доводить неправильності калькуляції, ненадання послуг або відсутності заборгованості.

Тому правовідносини у наведених справах та встановлені у них фактичні обставини не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, а відповідні висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані як підстава для звільнення відповідачки від виконання грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідачки з оцінкою доказів судом першої інстанції, повторюють заперечення проти позову, які були предметом перевірки місцевого суду та яким в оскаржуваному рішенні надано належну правову оцінку.

При цьому апеляційна скарга не містить нових обставин або доказів, які б спростовували встановлені судом факти надання послуг, здійснених нарахувань, часткової оплати та наявності непогашеної заборгованості.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен окремий аргумент учасника справи, якщо з мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд дослідив усі істотні для правильного вирішення спору питання та навів достатні мотиви прийнятого рішення.

У цій справі суд першої інстанції встановив характер спірних правовідносин, дослідив умови укладеного сторонами договору, перевірив порядок зміни ціни, надані сторонами акти та платіжні документи, врахував доводи відповідачки щодо помилкових нарахувань і зменшив заявлену позивачем суму до фактично підтвердженого розміру.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Агєєва Нікіти Андрійовича, який в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова