Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №489/3990/26 — Миколаївський апеляційний суд

12.08.26

33/812/332/26

Справа № 489/3990/26 Головуючий у першій інстанції Гриненко М.В.

Провадження № 33/812/332/26 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Лівінського І.В.,

з секретарем судового засідання Соловйовим М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення

за апеляційною скаргою

захисника Тулейбича Андрія Анатолійовича

на постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 653351 від 30 квітня 2026 року, того ж дня о 01.38 годині, по вул. Космонавтів, 126 у м. Миколаєві водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом KIA CERATO, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alkotest Drager 7510», результат якого склав 1,19 %0, тест № 136. З результатом тесту водій ОСОБА_1 не погодилася. З її згоди медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога КНП МОЦПЗ МОР та підтверджується висновком № 516 від 30 квітня 2026 року, результат склав 1,01 %0. Чим водій порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі – ПДР) (керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції). За що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2026 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Тулейбич А.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просив постанову суду скасувати а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що посилання особи на відеозаписі про те, що вона начебто вживала алкоголь, судом розцінене як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Разом з тим, таке суперечить вимогам Конституції України, практиці ЄСПЛ та позиціям Верховного Суду, зокрема, у справі № 177/525/17 Верховний Суд наголосив, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не є достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень без наявності інших належних і допустимих доказів.

Захисник вказує, що в порушення вимог пунктів 8, 9 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), газорідинна хроматографія з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі ОСОБА_1 не здійснювалась.

Також зазначає, що КНП «Миколаївського обласного центру психічного здоров`я» МОР не забезпечило об`єктивне та повне дослідження та огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , як це передбачено Інструкцією № 1452/735, а судом першої інстанції проігноровані вказані обставини.

Захисник зазначає, що у протоколі зазначено про два відеозаписи з боді камер поліцейських 470255, 471630. Посилання на домонтований відеозапис начебто зупинки ОСОБА_1 у протоколі відсутній, що ставить під сумнів його справжність. Крім того, відеозаписи з боді камер та третього відео, мають часові розбіжності.

За поясненнями ОСОБА_1 , вона разом із власником автомобіля вийшли з квартири та сіли до автомобіля з метою залишитись удвох на деякий час. Нікуди їхати у комендантську годину вони не збиралися. У цей час працівники поліції підійшли до автомобіля, побачивши світло у салоні авто. Тобто у даному випадку відсутня головна складова відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме – керування транспортним засобом.

В судове засідання, призначене на 5 серпня 2026 року, ОСОБА_1 та її захисник, які були повідомлені належним чином, не прибули. Від захисника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилався на те, що хворіє до 11 серпня 2026 року, та просив відкласти розгляд на дату після 11 серпня 2026 року.

Водночас в судове засідання, призначене на 10 годину 12 серпня 2026 року, ОСОБА_1 та її захисник також не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. А тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 653351 від 30 квітня 2026 року, того ж дня о 01.38 годині, по вул. Космонавтів, 126 у м. Миколаєві водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом KIA CERATO, державний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alkotest Drager 7510», результат якого склав 1,19 %0, тест № 136. З результатом тесту водій ОСОБА_1 не погодилася. З її згоди медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога КНП МОЦПЗ МОР та підтверджується висновком № 516 від 30 квітня 2026 року, результат склав 1,01 %0. Чим водій порушив пункт 2.9 «а» ПДР (керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції). За що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомилася під підпис. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» зазначила: «надам у суді».

У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно із висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 516, який складений лікарем КНП МОЦПЗ МОР ОСОБА_2 30 квітня 2026 року о 02:05 год., ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (алкотест – 1,01 %0).

Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку проведення медичного огляду ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я – КНП «МОЦПЗ» МОР, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп`яніння, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).

Відповідно до частин 1-4 статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (таке ж положення міститься у пункті 6 розділу ІІ Інструкції №1452/735).

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Згідно з частиною 6 статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог КУпАП Кабінет Міністрів України затвердив зазначений вище Порядок № 1103.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7 Порядку № 1103).

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (пункт 10 Порядку № 1103).

Лікар, що проводить огляд, повинен ознайомитися з документами, які посвідчують особу водія (паспорт, посвідчення водія та інші документи) (пункт 11 Порядку № 1103).

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ.

Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (пункти 13, 14 Порядку № 1103).

Відповідно до пункту 7 Розділу І Інструкції № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур . Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (пункти 2, 3 розділу III Інструкції № 1452/735).

Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності) (пункт 4 розділу III Інструкції № 1452/735).

Пунктом 6 розділу ІІІ вказаної Інструкції № 1452/735 передбачено, що проведення лабораторних досліджень обов`язкове на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння (пункт 7 розділу ІІІ).

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження (пункт 9 розділу ІІІ вказаної Інструкції).

Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (пункт 11 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

Згідно з пунктом 12 цієї Інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений (пункт 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 14 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ вказаної Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку (пункт 16 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я (пункт 18 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 ) .

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я (пункт 19 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

Отже, із системного аналізу статті 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735 вбачається, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Вказаними нормативно-правовими актами передбачене обов`язкове дослідження біологічного середовища у разі визначення наркотичного сп`яніння або у разі перебування водія – учасника дорожнього руху внаслідок ДТП, у несвідомому стані або з тяжкими травмами.

Разом з тим, відбір біологічного середовища у разі зупинки транспортного засобу з водієм, у якого наявні ознаки алкогольного сп`яніння, вказані нормативно-правові акти не передбачають.

Твердження захисника про недотримання закладом охорони здоров`я вимог пункту 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, а саме, не відібрання біологічного середовища та проведення лабораторного дослідження за допомогою газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі, апеляційний суд відхиляє, оскільки обов`язковість проведення такого дослідження вимагається у разі проведення огляду із застосуванням тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи та позитивного результату таких тестів, тоді як огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора «Алкотестер Драгер», що узгоджується як з вимогами пункту 10 Порядку № 1103, так і з положеннями пунктів 2, 8 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що вирішення питання про методи огляду на стан алкогольного сп`яніння належать лікарю, який проводить такий огляд.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 451/1504/19. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що «огляд у закладах охорони здоров`я для виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем. Після цього проводиться лабораторне дослідження (за допомогою приладів), метою якого є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду, у якому, серед іншого, зазначаються ознаки сп`яніння особи, що безпосередньо виявлені та встановлені лікарем. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторних досліджень установлюється діагноз, який також вноситься до акта медичного огляду.

Тобто огляд особи щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп`яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп`яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати з поняттям «медичний огляд».

До того ж, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 у медичному закладі була оглянута лікарем безпосередньо після того, як вона була оглянута за допомогою спеціального технічного приладу.

ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського добровільно погодилася та пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я із застосуванням спеціального технічного засобу. Висновок за результатами огляду не оскаржувала і не заперечувала щодо проведення процедури огляду у лікарні.

Отже проведений відносно ОСОБА_1 огляд із застосуванням спеціального технічного приладу лікарем медичного закладу цілком відповідає положенням вказаних вище нормативно-правовим актам.

Посилання апеляційної скарги на те, що відеозаписом не зафіксовано у повній мірі яким чином ОСОБА_1 проходила огляд, не спростовують висновків суду та не можуть бути достатніми для скасування постанови суду, оскільки чинним законодавством не визначено обов`язкове проведення огляду особи на стан сп`яніння в медичному закладі із застосуванням технічних засобів відеозапису.

До того ж, на відеозаписі видно, що хоча бодікамера поліцейського в момент огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння лікарем, а саме, процедура продування нею у технічний прилад не направлена на неї у повній мірі, однак з цього відеозапису чітко чутно та зрозуміло, та частково видно, яку саме дію виконує водій, яка не заперечує, що саме вона проходила огляд, не висловлювала свої заперечення щодо технічного приладу, його стерильності тощо, і не заперечувала результатів проведеного огляду.

Доводи захисника про те, що відеозаписи, які зроблені поліцейськими, є недопустимими доказами, апеляційний суд також відхиляє.

Як вбачається із відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, а також відеореєстртора патрульного автомобіля, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейським було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Алкотестер Драгер», у зв`язку із тим, що під час спілкування з водієм, поліцейським були виявлені у останньої ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тощо, на що водій погодилася. Показник результату огляду на стан сп`яніння на місці склав 1,19 проміле. Водій не погодилася з таким результатом, у зв`язку із чим поліцейський запропонував їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, на що вона погодилася. У медичному закладі водій була оглянута лікарем у присутності поліцейського за допомогою спеціального технічного приладу, показник якого становив 1,01 проміле. Про результат огляду повідомлено водію. Лікар оглянув водія. Лікар склав висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння. Після цього поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також ознайомлено із висновком щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння та зі змістом складеного відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Вказаний відеозапис зроблений поліцейськими з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.

Цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, здійснених співробітниками поліції під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.

Доводи захисника про небезперервність вказаного відеозапису є безпідставними, оскільки, як вбачається з інформації, яка міститься на DVD диску, відеозапис події 30 квітня 2026 року складається з одного відеофайлу, який містить три фрагменти запису події, який вівся одночасно з декількох нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора патрульного автомобіля. Відеозапис є безперервним з моменту зупинки транспортного засобу, з моменту коли особі запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і до моменту ознайомлення особи зі складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення.

Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

Відеозапис, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.

Із відеозапису вбачається, що саме ОСОБА_1 , особа якої зафіксована на відеозаписі та співпадає із особою, яка була встановлена поліцейськими, керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, відеозапис події є належним та допустимим доказом. Наданим суду відеозаписом зафіксовані реальні події, які дозволяють встановити дійсні обставини справи, які чітко вказують на ОСОБА_1 , як на правопорушницю, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, а разом із власником автомобіля вийшли з квартири та сіли до автомобіля з метою залишитися удвох на деякий час, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Як вбачається із відеозапису, поліцейські зупинили автомобіль, який рухався, за кремом якого була жінка, особу якої встановлено пізніше - ОСОБА_1 ; чоловік сидів поруч на пасажирському сидінні, як встановлено пізніше, власник автомобіля. Той факт, що безпосередньо до складання протоколу про адміністративне правопорушення автомобіль перебував у русі, ОСОБА_1 не заперечувала. ОСОБА_1 на запитання поліцейського сказала, що вони їдуть додому, живуть поряд, пасажир - це її сусід, якого вона забирала з звідкись.

Отже, зважаючи на вказаний відеозапис, а також відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції правильно встановлений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом KIA CERATO, державний номерний знак НОМЕР_2 , 30 квітня 2026 року о 01:38 годині.

При цьому апеляційний суд вважає, що відеозйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, не є обов`язковими відповідно до чинних положень КУпАП, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.

До того ж, під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, остання не заперечувала, що керувала транспортним засобом.

Отже в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

Істотних порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які б стали підставою для скасування оскаржуваної постанови, апеляційним судом не виявлено.

Апеляційний суд звертає увагу, що протокол серії ЕПР1 № 653351 від 30 квітня 2026 року не містить будь яких пояснень ОСОБА_1 у графі 14, окрім фрази «надам у суді». Таким чином, вона свідомо ухилилася від реалізації свого права на фіксацію власної позиції як водія безпосередньо під час складання протоколу.

Законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи. У даній ситуації, ОСОБА_1 могла би використати це право для заперечення факту керування транспортним засобом, перебування у стані алкогольного сп`яніння; вказівки на порушення процедури з боку поліцейських; або висловлення інших зауважень щодо обставин події. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість, призвело до того, що її позиція, як водія, не була належним чином зафіксована у первинному процесуальному документі, що створює враження непослідовності у доводах захисту, викладених у апеляційній скарзі, оскільки первинна можливість спростувати обставини або вказати на порушення були проігноровані.

З точки зору принципу "поза розумним сумнівом" (in dubio pro reo), ненадання ОСОБА_1 пояснень на момент складання протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП має суттєве значення. Цей принцип вимагає, щоб усі обґрунтовані сумніви щодо винуватості особи тлумачилися на її користь. Проте, відсутність пояснень або заперечень безпосередньо у момент фіксації правопорушення не створює автоматично розумного сумніву щодо достовірності складеного протоколу чи інших доказів.

Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не вказувала, що вона не керувала транспортним засобом.

Фактично, коли особі надається можливість висловити свою позицію, надати зауваження до дій поліцейських, заперечити факт керування або вказати на будь-які порушення процедури саме у первинному процесуальному документі (протоколі), і вона цією можливістю не користується, це позбавляє її доводи, висловлені пізніше (наприклад, в апеляційній скарзі), належного первинного підкріплення.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, та не є водієм, щодо якого може бути накладене стягнення, а лише перебував в салоні автомобіля, який був припаркований у дворі біля дому, апеляційним судом відхиляються з огляду на викладене вище.

Отже за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустила порушення пункту 2.9 «а» ПДР та вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 653351 від 30 квітня 2026 року; роздруківки «Алкотестер Драгер»; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та результат огляду на стан сп`яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану сп`яніння; висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 квітня 2026 року № 516; відеозапису з нагрудної камери поліцейських та відеореєстратора патрульного автомобіля, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .

За такого, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодилася нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом її самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації чи їх неналежності, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Тулейбича Андрія Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду І.В. Лівінський