Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №137/1781/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/1781/25

Провадження № 33/801/849/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретарів судового засідання Ходакової М. Г., Закерничної А. О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,

встановив:

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк сім років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що до Літинського районного суду Вінницької області надійшли адміністративні матеріали про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП (справа № 137/1781/25), ст. 124 КУпАП (справа № 137/1782/25) та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП (справа №137/1783/25) відносно ОСОБА_1 .

Постановою від 07 січня 2026 року зазначені матеріали об`єднані в одне провадження.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525789, встановлено, що 28 листопада 2025 року о 00 год 13 хв в с-щі Літин по вул. Ринковій Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Нісан Алмера», д.н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525818, встановлено, що 28 листопада 2025 року о 00 год 15 хв в в с-щі Літин по вул. Ринковій Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Нісан Алмера», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме паркан. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження із матеріальними збитками.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №525780, встановлено, що 28 листопада 2025 року о 00 год 13 хв в с-щі Літин по вул. Ринковій Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_2 не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маяків синього та червоного кольорів та гучномовця.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її змінити у частині накладення адміністративного стягнення, а саме зменшити строк позбавлення його права керування транспортними засобами до п`яти років.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що призначаючи адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на сім років, суд не навів належних мотивів застосування саме максимального строку позбавлення права керування, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП. Санкція вказаної норми передбачає позбавлення права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років, тобто законодавець надав суду можливість індивідуалізувати відповідальність особи залежно від конкретних обставин справи.

Однак у постанові суду відсутні будь-які мотиви щодо оцінки особи, що він позитивно характеризується, працює та причин, з яких суд дійшов висновку про необхідність застосування саме максимального строку позбавлення права керування транспортними засобами. Фактично суд обмежився констатацією винуватості особи та призначенням найбільш суворого строку позбавлення права керування, не навівши обґрунтування, чому менш суворе стягнення, зокрема позбавлення права керування строком на п`ять років, не забезпечить досягнення мети адміністративного стягнення.

За таких обставин призначене адміністративне стягнення у частині строку позбавлення права керування транспортними засобами є надмірно суворим та не повною мірою відповідає принципам індивідуалізації відповідальності, справедливості та пропорційності.

Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

У клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги зазначено, що зміст оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був відомий, її копію він не отримував.

За вказаних обставин, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, апеляційний суд з метою недопущення порушення його прав вважає, що строк на подання апеляційної скарги можливо поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги по суті оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Факт учинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, кваліфікація його дій та доведеність вини в суді апеляційної інстанції ним не оспорюється, а тому висновок місцевого суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, є найбільш суворим із тих, що інкримінуються ОСОБА_1 .

Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме:

-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП);

-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП);

-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Водночас, на переконання апеляційного суду, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ст. 33 КУпАП та застосував стягнення, яке за своїм видом є явно надто суворим.

Апеляційний суд враховує особу правопорушника, який у вчиненому щиро розкаявся.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за можливе пом`якшити накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення та призначити його у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити та застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, що з урахуванням всіх обставин справи, особи правопорушника, буде відповідати вимогам статті 7 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що таке стягнення є необхідним, буде достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним у майбутньому нових правопорушень, а також відповідатиме меті накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 33, 245, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

У решті постанову Літинського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук