Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №570/5666/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5666/25

Номер провадження 1-кп/570/142/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025181180000600 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабин Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7 07.09.2025, приблизно о 22 год. 10 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «LAND ROVER» моделі «RANGE ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та сп`яніння від психоактивної речовини (Бензодіазепіни), рухаючись зі сторони с. Кустин Рівненського району в напрямку м. Рівне проїзною частиною автомобільної дороги Н-25 «Городище – Рівне – Старокостянтинів», на 146 км + 230 м, що в межах Рівненського району Рівненської області, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3 та пункту 12.1 та підпункту б) пункту 12.9 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі – Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перевищив максимальну швидкість на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, внаслідок чого втратив керування над транспортним засобом та допустив його виїзд за межі проїзної частини з послідуючим наїздом на бетонні споруди (бетонні блоки).

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди:

-пасажир - неповнолітня ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у виді: травми лівого променево-зап`ясткового суглоба, внутрішньо суглобовий багатоуламковий перелому дистального метаепіфіза променевої кістки зі зміщенням, перелом тригранної кістки без зміщення, перелом трапецієподібної кістки зі зміщенням, перелом гачка гачкуватої кістки зі зміщенням, відривний перелом шилоподібного відростка ліктьової кістки зі зміщенням; рвано-забійна рана лоба зліва, підшкірна гематома лівої тім`яно-скроневої ділянки; множинні зсадини тулуба, верхніх і нижніх кінцівок, – які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я;

-пасажир ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку поєднана із зовнішніми ушкодженнями, множинними осадненими та ранами лицьового черепа, підшкірною гематомою параорбітальної ділянки справа; закриті переломи лонної та крижової кісток справа з розривом лобкового симфізу; закритий уламковий перелом середньої третини діафізу правої стегнової кістки зі зміщенням; закритий внутрішньо-суглобовий багатоуламковий перелом проксимального метаепіфізу лівої великогомілкової кістки зі змішенням; відкритий внутрішньо-суглобовий багатоуламковий перелом нижньої третини лівої великогомілкової кістки зі зміщенням фрагментів; закритий уламковий перелом нижньої третини діафізу лівої малогомілкової кістки зі зміщениям; компресійний перелом тіла 2-го (L2) поперекового хребця І ступеня, – які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я;

-транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_7 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та підпункту б) пункту 12.9 Правил дорожнього руху, згідно якого водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил, знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху ним, як особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, визнав повністю.

ОСОБА_7 не оспорював та підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення. Суду надав достовірні показання, із деталізацією часу, місця, способу, обстановки та інших обставини кримінального правопорушення. Повідомив, що в той день 7 вересня 2025 року всі відпочивали, він випив три банки пива, а також заспокійливе, в подальшому сів за кермо автомобіля в стані алкогольного сп`яніння та сп`яніння від психоактивної речовини (Бензодіазепіни), оскільки необхідно було завести дівчат додому, та рухаючись проїзною частиною автомобільної дороги зі сторони с. Кустин Рівненського району в напрямку м. Рівне, допустив виїзд за межі проїзної частини з послідуючим наїздом на бетонні споруди (бетонні блоки). З місця події не зникав. Розкаявся, про вчинене шкодує, зробив для себе належні висновки. Добровільно відшкодував потерпілій ОСОБА_4 завдану шкоду. Також, відшкодував частково потерпілій ОСОБА_9 завдану шкоду в сумі приблизно 150 тис.грн.Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 визнав в повному обсязі.

Визнав, що саме порушення ним вказаних в обвинувальному акті пунктів Правил дорожнього руху спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілим Погодився із результатами експертних висновків по справі. Підтвердив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння. Визнав факт заподіяння шкоди та її розмір.

Захисник в судовому засіданні вказав на позитивну характеристику свого підзахисного, а також на наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Просив по можливості суворо не карати ОСОБА_7 за вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_4 розповіла суду, що не пам`ятає повністю всіх подій дорожньо-транспортної пригоди. Чи вживав у той день ОСОБА_7 алкогольні напої - не бачила. Підтвердила, що останній добровільно відшкодував їй завдану шкоду, жодних претензій до нього не має.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 – її матір ОСОБА_5 підтвердила показання доньки, повідомила, що ОСОБА_7 добровільно відшкодував завдану шкоду, жодних претензій до нього також не має.

Потерпіла ОСОБА_9 показала суду, що не пам`ятає всіх подій дорожньо-транспортної пригоди, була госпіталізована до лікарні. Чи вживав у той день ОСОБА_7 алкогольні напої не бачила. Підтвердила, що обвинувачений сплатив їй витрати на лікування в сумі приблизно 150 000 грн.Свій цивільний позов підтримала. Однак, наразі продовжує лікуватися, проходити реабілітацію, а тому несе додаткові витрати, ще приблизно 180000 грн., які обвинувачений повинен оплатити додатково. Тому просить заявлений нею цивільний позов задоволити в повному обсязі.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпілі (кожен окремо) також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілі (кожен окремо), правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують позитивно особу обвинуваченого за місцем проживання, який є раніше не судимий, вчинив необережний нетяжкий злочин, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України доведена повністю.

У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Виходячи з вищенаведеного суд, враховуючи визнання вини самого обвинуваченого та на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом, зважаючи також на досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, що викладено в обвинувальному акті.

За роз`ясненнями, що містяться в п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , вказують на позитивну його характеристику, він вперше притягується до кримінальної відповідальності. До адміністративної відповідальності також раніше не притягався. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння (2,38 проміле) та сп`яніння від психоактивної речовини (Бензодіазепіни). Однак, наявні кілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 згідно ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття; добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_4 ; добровільне часткове відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_9 .

Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З досліджених судом доказів, суд приходить до висновку та враховує, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки, перебуваючи під дією заспокійливих ліків та алкоголю.

Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, а також ставлення особи до вчиненого та до потерпілої сторони.

При призначені покарання суд враховує позитивну характеристику обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також бере до уваги відсутність претензій з боку потерпілих (кожної окремо) та їх думку щодо призначення покарання, які просили не позбавляти волі.

Зважаючи на вищенаведені обставини суд вважає, що можливо призначити обвинуваченому основне покарання за нижньою межею санкції вказаної статті.

Потерпілою ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку про наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями відповідача – обвинуваченим ОСОБА_7 і шкодою, заподіяною позивачці та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди.

У відповідності до ч.1. ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Ст.3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі.

Обвинувачений повністю визнав заявлений до нього вищезазначений цивільний позов.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає до задоволення на підставі ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та з урахуванням принципу диспозитивності (обвинувачений визнав позовні вимоги, заявлені щодо нього).

Питання про судові витрати, що підтверджені документально, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, питання про долю речових доказів - на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати після набрання вироком законної сили з моменту його затримання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити повністю.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 114327 (сто чотирнадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 27 копійок та моральну шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових експертиз у розмірі 7 576 (сім тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 90 коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду від 18 вересня 2025 року, на автомобіль марки «LAND ROVER» моделі «RANGE ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

Речові докази по справі, а саме:

- автомобіль марки «LAND ROVER» моделі «RANGE ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 та перебуває у користуванні ОСОБА_7 - повернути законному володільцю ОСОБА_7 ;

- оптичні диски формату «DVD-R», які зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1