Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №559/2945/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2945/26

Провадження № 3/559/1093/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2026 м. Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін О.М., при секретарі Солімчук М.Р., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у ТОВ «Енерготопкомплект», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.ч.1,2 ст.173-2, ст.173 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 215654, № 215655, № 215653 від 07.07.2026 ОСОБА_1 07.07.2026 року о 11.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 та неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, ображав, висловлювалася нецензурною лайкою, чим була завдана шкода психологічному здоров`ю останніх.

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ч.ч.1, 2 ст. 1732 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 327365 від 06.07.2026 у цей день близько 12:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у громадському місці вчинив дрібне хуліганство, під час словесного конфлікту розбив мобільний телефон, спалив матрац, пошкодив три картини, які належать ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Дії ОСОБА_1 правоохоронним органом кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні з приводу подій 06.07.2026 вказав, що дійсно вчинив такі дії, що було обумовлено подружньою зрадою зі сторони дружини, проте зауважив, що ці дій відбувалися у огородженому дворі приватного будинку, окрім нього та дружини у дворі нікого не було, громадський порядок порушено не було. З приводу подій 07.07.2026 ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав та пояснив, що проживав за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2 разом з колишньою дружиною та дітьми. У вказаний день він приїхав додому зібрати свої речі (інструмент, одяг), оскільки збирався з`їжджати з будинку, що було мотивовано подружньою зрадою дружини. Остання у вказаний день прийшла раніше з роботи, оскільки її звільнили з роботи за його повідомленням про скоєння нею крадіжки. ОСОБА_2 відразу сама почала конфлікт, забороняла йому забирати його власні речі, висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою, голосно кричала. Всі ці дії відбувалися в присутності неповнолітніх. Він особисто її не ображав, не висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи в її відсутність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, не встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З приводу протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 327365 від 06.07.2026 суд зазначає наступне.

Так, ст. 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за вчинення особою дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення як сукупності передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Об`єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння.

Тобто, з об`єктивної сторони хуліганство, незалежно від виду відповідальності характеризується порушенням громадського порядку.

З матеріалів справи вбачається, що місцем вчинення даного правопорушення є приватний двір за адресою: АДРЕСА_2 , що не є громадським місцем, а приватною територією. Тобто, в даному випадку громадський порядок не порушувався. Таким чином доказів наявності об`єктивної сторони інкримінованого правопорушення в діях ОСОБА_1 матеріали справи не містять, отже відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Статтею 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки: настання фізичної чи психологічної шкоди потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачена наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.

Таким чином, під домашнім насильством, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному або фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Аналіз вищевказаної правової норми та її конструкції дає підстави для висновку, що завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілій особі є однією з, а не єдиною кваліфікуючою ознакою психологічного домашнього насильства.

Так, законодавець між словами “нездатність захистити себе” і “завдали шкоду” використав сполучник “або”, у зв`язку з чим виникнення у потерпілої особи побоювань за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе є (кожна окремо) окремими кваліфікуючими ознаками домашнього насильства, і їх наявність та доведення у встановленому законодавстві порядку є достатньою підставою для висновку про наявність в діях особу ознак складу адміністративного правопорушення за статтею 173- 2 КУпАП.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, за змістом закону слідує, що вчинення особою дій, передбачених даною статтею, тягнуть за собою завдання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю особи, у відношенні якої вчинені дії, тобто настання певних наслідків.

В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст.1732 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Суд, вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, у тому числі звукозапис з місця події, продемонстрований останнім, оцінивши всі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв`язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП.

Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Так, з дослідженого звукозапису з місця події вбачається, що саме ОСОБА_2 розпочала конфлікт, ображала ОСОБА_1 , висловлювалася нецензурною лайкою, забороняла останньому забирати речі. З приводу домашнього насильства відносно неповнолітніх дітей, як про це вказано у протоколах, суд вказує, що таке звинувачення не відповідає дійсності, оскільки з матеріалів справи (письмових пояснень сторін) вбачається, що події відбувалися у присутності неповнолітніх, а не у відношенні до них.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 було вчинено домашнє насильство стосовно ОСОБА_2 , внаслідок чого останній заподіяно шкоди психічному здоров`ю, оскільки сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, вважаю за необхідне провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 173-2, ст.173 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки зазначені справи розглядаються судом одночасно, суд вважає за необхідне на виконання вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП об`єднати та розглядати в одному провадженні дані справи про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 9, ст.36, ст.173, ст. 173-2, ст.247, ст.ст. 283 - 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Об`єднати справи про адміністративні правопорушення №559/2945/26 з №559/2947/26, №559/2948/26, №559/3048/26 з присвоєнням єдиного номера №559/2945/26.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.ч. 1, 2 ст.173-2 та ст.173 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя О.М.Томілін