Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №537/4741/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/2494/2026

Справа № 537/4741/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Маханькова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Золотаренко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук цивільну справу за позовом представника позивача - представника позивача - Усенко Михайла Ігоровича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Усенко М.І. звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 98732049000 від 19.10.2022 року в сумі: 57277,10 гривень, на користь ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2662,40 гривень та суми 8000,00 гривень витрат на професійну правову допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19.10.2022 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №98732049000. Згідно з умовами Договору, Відповідачу було надано кредит у розмірі 58869,98 грн для особистих потреб шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок банку. Відповідач, укладаючи зазначений Договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами Договору та Правилами надання кредиту. Відповідач зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, порядку та на умовах, визначених Договором і Правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення Договору. 19.06.2023 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №243.Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98732049000 від 19.10.2022 року. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 57277,1 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 49625,96 грн, заборгованість за відсотками – 0 грн., заборгованість за комісією – 7651,14 грн.

Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.08.2026 о 08:15 годині.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому зазначив також, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином про причини не явки суду не повідомили.

10.08.2026 року представник позивача – адвокат Підодвірний Т.І. направив відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтовуванні відзиву зазначив, що поданий позивачем розрахунок заборгованості не містить інформації щодо нарахування відсотків, не містить інформації щодо сплати Відповідачем коштів, якщо така відбувалась, а тому не може бути належним доказом. Окрім того, із наданого позивачем розрахунку, взагалі не можливо встановити за який період його було зроблено, оскільки він не містить жодної дати початку нарахування та закінчення нарахування “заборгованості”. У наданих позивачем договорах факторинг жодним чином не зазначається будь яка інформація, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до Відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші дані. Як «доказ» такого відступлення, Позивачем було направлено до суду витяги з реєстру боржників. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20). Такі витяги створені позивачем, за допомогою спеціального програмного забезпечення (фотошоп, тощо), як зацікавленою особою, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши та надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98732049000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 58869,98 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника НОМЕР_1 , з кінцевим строком повернення не пізніше 19.10.2026 року, із процентною ставкою 0,00001% річних та окремою процентною ставкою за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін в розмірі 7,00001% річних. Позичальник відповідно до п.3.7 та п.6.7 договору зобов`язався погашати кредит шляхом внесення ануїтетних платежів до 19 числа кожного місяця відповідно до графіку платежів.

Згідно з п.3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору.

До кредитного договору від 19.10.2022 сторони підписали додаток №1, згідно якого встановлена щомісячна комісія за управління кредитом в розмірі 2,2% від суми кредиту.

Також до Договору долучено паспорт споживчого кредиту - інформаційний лист, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Паспорт споживчого кредиту, договір № 98732049000 від 19.10.2022 разом із Додатком № 1 та графіком платежів складено в електронній формі засобами Системи АТ «УКРСИББАНК». Датою підписання між банком та клієнтом зазначених документів є дата підписання їх зі сторони банку електронним підписом банка.

Факт отримання відповідачем споживчого кредиту у сумі 58869,98 грн., підтверджується випискою з карткового рахунку за кредитним договором № 98732049000 від 19.10.2022 за період з 19.10.2022 по 19.06.2023.

Наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, за яким обліковуються кошти клієнта банку, в сукупності з іншими доказами, може підтверджувати рух коштів клієнта та відносить до первинних документів, тому є належним та допустимим доказом у справі.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зазначено про те, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

19.06.2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №243, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло прав грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №98732049000, як вбачається із витягу з реєстру боржників.

06.07.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило про те, що відбулося відступлення права вимоги за договором №98732049000 від 19.10.2022 та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» стало новим кредитором, у зв`язку з чим має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості.

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань станом на 10/07/2026 у позичальника утворилася загальна заборгованість за кредитним договором №98732049000 від 19.10.2022 у розмірі 57277.1 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 49625.96 грн.; заборгованості за комісією 7651.14 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 №202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів обставини, які вказують, що відповідач за договором №98732049000 від 19.10.2022 року отримала кредитні кошти, якими користувалася, водночас взяті на себе зобов`язання за вказаним договором не виконує належним чином, чим істотно порушує умови договору.

Враховуючи, що позичальником порушено умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики, вимоги позивача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 49625.96 грн. підлягають задоволенню.

Зазначений розрахунок заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, заперечень щодо неправильності розрахунку, контррозрахунку відповідачем суду не надано.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості з комісії суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3.11 кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатків до Договору.

За змістом додатку № 1 до договору передбачені наступні комісії: щомісячна комісія за управління кредитом – 2.2% від суми кредиту(включається до суми ануїтетного платежу); комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при прострочені сплати чергового платежу - 500 гривень; комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника комісія розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу згідно Графіку платежів, але не більше 10 грн.; комісія за розрахунково-касове обслуговування(РКО) згідно Тарифів Банку.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 7651, 14 грн. слід відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (86,64%), відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2306.76 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розміні 8 000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приймаючи до уваги складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 4 000 грн.

Керуючись ст. ст.10,12,13,18,81,141,259,268, 354, 355 ЦПК України, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача - Усенко Михайла Ігоровича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним №98732049000 від 19.10.2022 року у сумі 49625 гривень 96 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) судовий збір у розмірі 2306 гривень 76 копійок та 4000 гривень витрати на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12.08.2026 року.

Суддя Маханьков О.В.