Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №750/4814/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4814/26

Провадження № 2/750/2742/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

представника позивача – адвоката Макаренко О.М.,

відповідача та її представника – адвоката Прокоф`єва Б.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в:

у квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів. Позов мотивує тим, що вона не мала та не має будь-яких договірних відносин із відповідачкою, однак, 23 жовтня 2023 року з її карткового рахунку, відкритому у Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» були здійснені перерахування грошових коштів без її фізичного втручання на користь відповідачки в рахунок погашення її кредитних договорів, укладених з ТОВ «Лінеура Україна». У позивачки будь-які договірні відносини з ТОВ «Лінеура Україна» відсутні. Вказує, що підтвердженням перерахувань належних позивачці коштів є платіжні інструкції в яких зазначено індивідуальний податковий номер саме відповідачки – 3197302988 та 23.10.2023 року було перераховано з урахуванням комісії банку 179 528,00 гривень. З вказаного приводу позивачка відразу звернулася із заявою до Національної Поліції про здійснення перерахування її коштів без її згоди на користь відповідачки. Відповідачка укладаючи 23.10.2023 року кредитні договори з ТОВ «Лінеура Україна» отримала в своє користування грошові кошти та мала обов`язок на їх повернення, проте, таке повернення відбулось за рахунок особистих коштів позивачки, що вказує на безпідставне набуття нею – грошових коштів у розмірі 179 528,00 грн. та безпідставне її збагачення за рахунок позивачки. Вказаних коштів відповідачка не повернута позивачці. Відповідачка прострочила виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, тому позивачка нарахувала 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК, що враховуючи час користування відповідачкою чужими коштами на протязі 913 днів (з 23.10.2023 року по 24.04.2026 року) в грошовому виразі становить 13 471,97 грн. ((179528,00 грн. х 3%) : 365 дн. х 913 дн.). Просить стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

26 травня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача – адвокат Прокоф`єв Б.І. позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, вказуючи, що про укладення кредитних договорів між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 , остання дізналася з матеріалів позовної заяви та вона ніколи не укладала таких договорів з ТОВ «Лінеура Україна». Вказує, що у вересні 2023 року у її було зламано застосунок Приватбанка та шахрайським способом списані грошові кошти в сумі 37517,00 грн., що підтверджується Витягом з ЄДРДР від 18.05.2025 року. Саме із шахрайськими діями невідомих осіб і могли бути укладені відповідні кредитні договори. З 2023 року відповідачка не отримувала жодних претензій по укладенню кредитних договорів. Відповідачка зверталася із заявою про шахрайські дії до Банку та Банк повернув їй списані грошові кошти. Вказує, що для застосування ст. 1213 ЦК України необхідно, щоб одна особа набула(зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. Також, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте. Суд має встановити, зокрема, наявність/відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за результатами дослідження на підставі належних та допустимих доказів у справі та встановити безпосередньо сам факт набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача. Наголошує, що грошові кошти були перераховані безпосередньо на рахунок ТОВ «Лінеура Україна», тому відповідач не був отримувачем вказаних коштів, не здійснював дій щодо ініціювання, погодження чи підтверджень вказаних перерахувань коштів. У матеріалах справи відсутні докази, що відповідачка вчинила злочинні шахрайські дії відносно позивачки. Вказує, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачки та вибуття коштів із володіння позивачки, що виключає можливість покладення на відповідачку обов`язку з їх повернення в порядку ст. 1212 ЦК України. Зазначає, що позивач не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів безпідставного отримання саме відповідачкою грошових коштів, які просить з неї стягнути позивачка та доказів, що внаслідок шахрайських дій відповідачки було безпідставно списано кошти з рахунку позивачки та перераховано на рахунок ТОВ «Лінеура Україна», тому ОСОБА_2 не є належним відповідачем, що є підставою для відмови у позові. Просить стягнути з позивачки на користь відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка не прибула. Її представник у судовому засіданні у режимі відеоконференції позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позові. Вказав, що надасть суду докази розміру витрат, які сплатила позивачка на професійну правничу допомогу на протязі п`яти днів з дня ухвалення судового рішення у справі.

Відповідач та її представник – адвокат Прокоф`єв Б.І. у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні з підстав наведених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з банківського рахунку ОСОБА_1 були перераховані кошти на рахунок ТОВ «Лінеура Україна», а саме:

-код документа 9321-7156-7280-6041, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 23 460,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077006 клієнт ІПН 3197302988 дата складання 23/10/2023 04:21;

-код документа 9321-7229-3659-9631, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 23 460,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077044 клієнт ІПН 3197302988 дата складання 23/10/2023 06:22;

-код документа 9321-7303-1387-1168, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 15 300,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077102 клієнт ІПН 3197302988 дата складання 23/10/2023 08:25;

-код документа 9321-7339-4526-2788, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 23 460,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077175 клієнт ІПН 3197302988 дата складання 23/10/2023 09:26;

-код документа 9321-7375-7546-9459, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 23 460,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077271 клієнт ІПН 3197302988 дата складання 23/10/2023 10:26;

-код документа 9321-7412-4746-1548, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 23 460,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077426 клієнт ІПН 3197302988 дата складання 23/10/2023 11:27;

-код документа 9321-7265-5158-9061, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 23 460,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077070 клієнт ІПН 3197302988 дата складання 23/10/2023 07:23;

-код документа 9321-7192-9941-4414, платник – ОСОБА_1 , отримувач Лінеруа Україна кредит 7Credit7 на суму 23 460,00 грн. призначення платежу: погашення кредиту №4077026 клієнт ІПН НОМЕР_1 дата складання 23/10/2023 05:22(а.с.9-12).

Вказане свідчить про здійснення восьми платежів на загальну суму 179 520,00 грн. за що банку була сплачена комісія у розмірі 8 грн.

У матеріалах справи наявна довідка про присвоєння ОСОБА_2 ідентифікаційного коду НОМЕР_1 .

23 жовтня 2023 року до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 були внесені відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме, що невстановлені особи, в умовах воєнного стану, з банківської картки Приватбанку № НОМЕР_2 , яка прив`язана до мобільного номера НОМЕР_3 , здійснили крадіжку грошових коштів на загальну суму 179827 грн. 9 транзакціями( 23461,00; 23461,00; 23461,00; 23461,00; 299,00; 15301,00; 23461,00; 23461,00; 23461,00), чим завдали потерпілій ОСОБА_1 матеріальні збитки на вказану суму(а.с.13).

У листі № 782 від 19.02.2024 ТОВ «Лінеура Україна» повідомило слідчий відділ Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області, що між Товариством та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено Договори № 4077006 від 23.10.2023, 4077026 від 23.10.2023, 4077044 від 23.10.2023, 4077070 від 23.10.2023, 4077102 від 23.10.2023 4077175 від 23.10.2023, 4077271 від 23.10.2023, 4077426 від 23.10.2023, відповідно до яких, Товариство надало Клієнту в кредит кошти у розміру:

-23000,00 грн. за Договором № 4077006 від 23.10.2023;

-23000,00 грн. за Договором № 4077026 від 23.10.2023;

-23000,00 грн. за Договором № 4077044 від 23.10.2023;

-23000,00 грн. за Договором № 4077070 від 23.10.2023;

-15000,00 грн. за Договором № 4077102 від 23.10.2023;

-23000,00 грн. за Договором № 4077175 від 23.10.2023;

-23000,00 грн. за Договором № 4077271 від 23.10.2023;

-23000,00 грн. за Договором № 4077426 від 23.10.2023.

Вказано на які картки перераховувалися кошти, а саме: № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 (а.с.16-18).

Згідно листа АТ «Універсал Банк» від 03.07.2026 № С-1528/КЕП, на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Банком було імітовано банківські картки № НОМЕР_6 , НОМЕР_7 та інші картки. Станом на 03.07.2026 року, усі Банківські рахунки в стані закриті. До листа додані довідки про операції за рахунками НОМЕР_6 , НОМЕР_7 за період з 23.10.2023 року по 24.10.2023 року з яких вбачається, що 23.10.2023 року на ці рахунки були зараховані сім платежів у сумі по 23000,00 грн. та один у сумі 15000,00 грн.

У матеріалах справи наявний Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні 120232703400033396 з якого вбачається, 08 вересня 2023 року за заявою ОСОБА_2 до Реєстру були внесені відомості про те, що невідома особа заволоділа шляхом обману її грошовими коштами, а саме 06.09.2023 року о 10:53 год. у додатку «Вайбер» від користувача ОСОБА_3 з номеру НОМЕР_8 надійшло повідомлення про отримання грошової допомоги з Франції в розмірі 12200 грн., в повідомленні також містилося посилання для підтвердження особи. В подальшому їй зателефонували з «Приват» щодо підтвердження входу вона погодилась та натиснула «1», в подальшому виявила, що з її банківської карти списалось грошові кошти в сумі 37517 грн. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 4 ст. 190 КК України(а.с.45).

Постановою від 31.10.2023 року, слідчий закрив кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 120232703400033396 від 08.09.2023 за ч. 4 ст. 190 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Вказаною постановою встановлено, що потерпілій повернуті списані у неї грошові кошти(а.с.46).

У ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року

у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 621/2155/20 вказав, що зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Верховний Суд у постанові 28.01.2026 р. у справі № 503/1418/23 вказав, що обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того, чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Матеріалами справи підтверджено, що 23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» кошти на загальну суму 179 520,00 грн. з призначенням платежу на погашення кредитів за договорами які були укладені ТОВ «Лінеура Україна» з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ).

У позові ОСОБА_1 вказує що не мала та не має будь-яких відносин із ОСОБА_2 , а гроші були перераховані поза її волею.

Доказів зворотного суду не надано.

Судом встановлено також, що на карткові рахунки, які були імітовані у АТ «Універсал банк» на ім`я ОСОБА_2 , 23.10.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» перерахували кошти на виконання кредитних договорів.

Отже, отримавши кошти у кредит, ОСОБА_2 не повертала їх суми кредитодавцю, а ці кредити були погашені за рахунок коштів ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_2 набула кошти фактично за рахунок ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, тобто безпідставно збагатилася.

Представник відповідача вказував, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 кошти від ОСОБА_1 не отримувала, тому позивачка має вирішувати цей спір із ТОВ «Лінеура Україна», оскільки кошти перераховані цій юридичній особі.

Однак, суд вважає таку позицію представника позивача необгрунтованою, оскільки хоча кошти від ОСОБА_1 перераховувалися не на картку ОСОБА_2 , а ТОВ «Лінеура Україна», але вони і не призначалися для ТОВ «Лінеура Україна», а були перераховані на погашення кредиту, який був виданий ОСОБА_2 та останній не довелося ці кошти повертати, тобто саме остання збагатилася за рахунок коштів ОСОБА_1 , а не ТОВ «Лінеура Україна».

При цьому, хоча представник відповідача вказував, що ОСОБА_2 кредитні договори з ТОВ «Лінеура Україна» не укладала, а кошти, які були їй перераховані на виконання кредитних договорів, відразу ж були перераховані із її банківської карти, тобто остання стала жертвою шахрайських дій. Однак, суду не було надано доказів, що кредитні кошти з карткового рахунку були перераховані на інші рахунки не самою ОСОБА_2 та поза її волею. Крім того, згідно ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Викладене свідчить, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у даній справі, оскільки саме на погашення її кредитної заборгованості були сплачені кошти ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують безпідставне набуття відповідачкою коштів за рахунок позивачки, а тому позов у частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 179528,00 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

У постанові від 13.11.2025 року у справі № 175/679/23 Верховний Суд зазначив, що «відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17».

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 13471,97 грн.((179528,00 грн. х 3%) : 365 дн. х 913 дн.).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2023 р. з банківського рахунку позивачки були перераховані кошти на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 на загальну суму 179528,00 грн. Період з часу перерахування коштів на погашення кредиту ОСОБА_2 (23.10.2023 р.) до звернення позивачки до суду з даним позовом(24.04.2026 р.) складає 913 дні. Суд вважає, що розрахунок 3% річних виконаний вірно, а стягнення такого нарахування грунтується на положеннях ЦК України та практики Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1544,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно набутих коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 179528,00 грн. та відсотки за користування безпідставно отриманими коштами у розмірі 13471,97 грн., а всього на загальну суму 192999,97 грн.(сто дев`яносто дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 97 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1544,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Слісар