Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №650/2926/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2926/26

провадження № 2/650/3243/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області, у якому просила визнати за нею право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 як ОСОБА_2 . Її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження, виданим 12 листопада 2025 року. Після укладення 10 вересня 1971 року шлюбу з ОСОБА_5 позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб, виданим 18 лютого 2026 року.

Після смерті матері позивачки – ОСОБА_4 – відкрилася спадщина. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23 вересня 1988 року, зареєстрованим за № 418 у спадковій справі № 73/88, ОСОБА_1 успадкувала житловий будинок з прибудовами у селі Львове Бериславського району Херсонської області. У свідоцтві також зазначено розташовані при будинку літню кухню, сарай і пригребицю.

Відомості про свідоцтво були внесені до книги Львовської сільської ради за № 4, особовий рахунок № НОМЕР_1 , про що на документі зроблено відповідну відмітку. Свідоцтво про право на спадщину не скасовано, недійсним не визнавалося та є чинним.

30 травня 2025 року КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради виготовило дублікат технічного паспорта станом на 05 вересня 1988 року, інвентарна справа № 6, ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3316352.4679067.20250616.26.0000.02, на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі схематичного плану технічного паспорта вбачається, що до складу об`єкта входять житловий будинок, літня кухня, пригребиця, сарай, туалет, огорожа та басейн для води. Наявність технічної інвентаризації підтверджується листом КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» від 16 червня 2025 року.

Згідно з листом КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» від 12 червня 2025 року право власності на вказаний об`єкт станом на 31 грудня 2012 року в бюро технічної інвентаризації не зареєстроване.

27 серпня 2025 року позивачка звернулася до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради із заявою № 68593643 про державну реєстрацію права власності. Рішенням державного реєстратора від 15 жовтня 2025 року № 81341989 їй відмовлено у проведенні реєстраційних дій з тієї підстави, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речового права, оскільки за інформацією бюро технічної інвентаризації право власності станом на 31 грудня 2012 року не було зареєстроване.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав. З огляду на наявність передбачених ЦПК України умов суд проводить заочний розгляд справи за наявними у ній письмовими доказами.

Оскільки розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність доказів у їх сукупності.

Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права, право власності є непорушним, а набуття права власності вважається правомірним, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність його набуття не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності.

Суд установив, що позивачка набула право власності на спірний житловий будинок у порядку спадкування на підставі виданого 23 вересня 1988 року свідоцтва про право на спадщину за законом. Тотожність особи спадкоємиці підтверджена документами про народження та зміну прізвища після реєстрації шлюбу. Відомості про правовстановлюючий документ були зареєстровані Львовською сільською радою у книзі за № 4, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на той час законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності не є самостійною підставою його набуття, а лише офіційним визнанням і підтвердженням державою вже набутого права. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Відсутність відомостей про реєстрацію права в архівах бюро технічної інвентаризації сама по собі не припиняє права власності, набутого на законній підставі до запровадження сучасної системи державної реєстрації. Водночас рішення державного реєстратора від 15 жовтня 2025 року фактично позбавило позивачку можливості підтвердити це право у Державному реєстрі речових прав.

Технічний паспорт та матеріали технічної інвентаризації дають змогу ідентифікувати нерухоме майно, його адресу і склад. Зміна поштового найменування та уточнення переліку господарських будівель не свідчать про створення іншого об`єкта, а відображають актуальні характеристики того самого домоволодіння, успадкованого позивачкою.

Пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Враховуючи чинність свідоцтва про право на спадщину, відповідність технічної документації успадкованому об`єкту, відсутність доказів належності майна іншій особі та неможливість зареєструвати право в позасудовому порядку, суд вважає, що право позивачки не визнається та підлягає захисту шляхом його визнання за статтею 392 ЦК України.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, статтями 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого згідно з технічним паспортом, інвентарна справа № 6, ідентифікатор об`єкта нерухомого майна 01.3316352.4679067.20250616.26.0000.02, входять: житловий будинок, літня кухня, пригребиця, сарай, туалет, огорожа та басейн для води.

Заочне рішення може бути переглянуте Великоолександрівським районним судом Херсонської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути поновлений також у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя: О.О. Сікора