Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №590/1074/25 — Ямпільський районний суд Сумської області

Справа №590/1074/25

Провадження №1-кп/590/62/26

Провадження №1-кп/590/75/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року с-ще Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Ямпільського районного суду Сумської області об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025200490000375 від 01.03.2025 та №12025200490001665 від 18.12.2025, відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хутір-Михайлівський (раніше м. Дружба), Шосткинського району Сумської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.1 ст.382 КК України,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.129-1 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об єднаннями на всій території України.

Згідно з постанови Ямпільського районного суду Сумської області від 06.06.2024 (справа N?590/536/24), яка набрала законної, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також, відповідно до постанови Ямпільського районного суду Сумської області від 22.10.2024 (справа №590/980/24), яка набрала законної сили, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУПАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

У той же час ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанов Ямпільського районного суду Сумської області від 06.06.2024 та 22.10.2024 та будучи ознайомленим з ними, умисно, із метою невиконання вказаних рішень, в частині позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, 28.02.2025 о 10:56 годині сів за кермо транспортного засобу ВАЗ 21150 з державним номерним знаком НОМЕР_1 за адресою: бульвар Ювілейний в селищі Ямпіль Шосткинського району Сумської області та керуючи вищевказаним транспортним засобом був зупинений працівниками поліції ВПД №1 (с. Ямпіль) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області у зв`язку із вчиненням адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.5 ст.126 КУпАП. Під час перевірки в застосунку ІПНП «Інформаційний портал Національної поліції України» встановлено, що останній був позбавлений права керувати транспортним засобом на підставі постанови Ямпільського районного суду Сумської області від 22.10.2024. На запитання працівників поліції ОСОБА_4 повідомив, що йому достовірно відомо про наявні вищезазначені постанов суду та про позбавлення його права керування транспортним засобом.

Дії ОСОБА_4 , які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України.

Крім цього, ОСОБА_4 17.12.2025 приблизно о 19:30 годині, перебуваючи на вул. Озерній в м. Хутір-Михайлівський, Шосткинського району Сумської області (поблизу перехрестя вул. Озерної та провулю Озерного м. Хутір-Михайлівський) побачив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив повз нього. Реалізуючи свій виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , керуючись корисним мотивом підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та під надуманим приводом пошуку наркотичних засобів у неповнолітнього, відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «Samsung» моделі A03S, в якому була встановлена сім картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар», з абонентським номером телефону НОМЕР_2 , вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи від 08.01.2026 №СЕ-19/119-26/175-ТВ складає 1933,00 грн, який не зважаючи на вимогу потерпілого повернути майно, залишив собі. В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Озерній в м. Хутір-Михайлівський Шосткинського району Сумської області (поблизу перехрестя вул. Озерної та провул. Озерного в м. Хутір-Михайлівський) керуючись корисним мотивом, наніс удар правою рукою по потиличній ділянці голови ОСОБА_6 та вихопив рюкзак останнього, в якому перебували наступні речі: боксерські шкіряні рукавиці синього кольору марки «Green Hill», вартість яких становить 1200,00 грн.; шкіряні кросівки білого кольору з маркуванням «Nike», вартість яких становить 800,00 грн.; грошові кошти в сумі 3000,00 грн.; рюкзак чорного кольору з текстильного матеріалу, вартість якого становить 400,00 грн.. Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 7333,00 грн.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, надав показання, які підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті та не викликають сумнівів у їх правдивості з огляду на деталізацію подій, описаних обвинуваченим.

Так обвинувачений ОСОБА_4 допитаний в судовому засіданні пояснив, що він, достовірно знаючи про наявність постанов Ямпільського районного суду Сумської області, якими його позбавлено права керування транспортними засобами строком на 5 років, діючи умисно ухилився від їх виконання та 28.02.2025 близько 11:00 години сів за кермо транспортного засобу ВАЗ 21150 з державним номерним знаком НОМЕР_1 за адресою: бульвар Ювілейний в селищі Ямпіль Шосткинського району Сумської області та, керуючи вищевказаним транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції ВПД №1 (с.Ямпіль) Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, у зв`язку із вчиненням адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.126, ч.5 ст.126 КУпАП. Вину у вчиненому визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Крім цього, надав покази, що 17.12.2025 приблизно о 19:00 годині, він разом із дядьком та знайомим на прізвище ОСОБА_7 поверталися від магазину та, перебуваючи на вул. Озерній в м. Хутір-Михайлівський, Шосткинського району Сумської області, він побачив ОСОБА_6 , який проходив повз нього. ОСОБА_4 попросив у нього цигарку і під надуманим приводом забрав у потерпілого телефон та, ввімкнувши на ньому ліхтарик, сказав потерпілому зняти та відкрити рюкзак, який знаходився в останнього на плечі, після чого під надуманим приводом пошуку у неповнолітнього потерпілого наркотичних засобів здійснив огляд вмісту рюкзака та, вдаривши потерпілого правою рукою в область потиличної ділянки голови ОСОБА_6 , вихопив рюкзак в останнього. В рюкзаку знаходились речі, належні потерпілому, а саме: боксерські шкіряні рукавиці; шкіряні кросівки; грошові кошти в сумі 3000,00 грн.. Зазначені речі: грошові кошти та рюкзак, в якому вони знаходились, а також мобільний телефон ОСОБА_4 забрав без дозволу потерпілого. Після чого наляканий потерпілий втік з місця події. Зазначив, що на другий день до нього прийшли працівники поліції та він повернув викрадені речі, а також компенсував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду в обсязі 25000,00 грн.. На даний час потерпілий не має до нього жодних претензій. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_8 , в судове засідання не з`явились. Від них надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , не заперечував факт скоєння його підзахисним інкримінованих кримінальних правопорушень, вважає, що дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано вірно та, враховуючи щире каяття обвинуваченого у скоєному, яке проявилось в його психічному ставленні та висловленому у судовому засіданні жалю з приводу вчиненого та поведінці відразу після скоєння правопорушень, активне сприяння розкриттю злочинів, який раніше не судимий, а також враховуючи ту обставину, що потерпілий не має до обвинуваченого претензій ні матеріального, ні морального характеру, надаючи належну оцінку усьому наведеному в своїй сукупності як обставинам, які істотно знижують тяжкість вчиненого злочину, просив суд прийняти рішення про можливість призначення покарання із застосуванням положень ст.69 та ст.75 КК України.

Таким чином, заслухавши пояснення обвинуваченого судом встановлено, що обвинувачений повністю визнає свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, погоджується із кваліфікацією вчинених ним діянь, а прокурор у судовому засіданні не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, тобто обставини справи ніким не оспорюються.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, з`ясувавши думку учасників судового провадження, за згодою обвинуваченого, суд відповідно до ч.3 ст.26 та ч.3 ст.349 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 та ч.4 ст.186 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за:

- за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили;

- за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Згідно зі ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, є визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які належить за ч.1 ст.382 КК України – до нетяжкого злочину та за ч.4 ст.186 КК України – до тяжкого злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України, суд з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, визнання вини, його молодий вік, відсутність судимості, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, враховує, що вчинення ОСОБА_4 адміністративних правопорушень, передбачених ст.126 КУпАП має систематичних характер, всупереч покаранню у виді позбавлення права керування транспортним засобом, дій для виконання постанов суду обвинуваченим не вчинялось, доказів сплати штрафів не надано, вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального розміру, передбаченого у санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Також, призначаючи покарання ОСОБА_4 за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України, суд з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого його молодий вік, стан здоров`я, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, те, що він раніше не судимий, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, враховує позицію неповнолітнього потерпілого, який претензій ні матеріального, ні морального характеру до обвинуваченого не має, шкоду завдану кримінальним правопорушенням відшкодовано та згідно поданої до суду заяви потерпілий просив призначити обвинуваченому покарання не пов`язане із позбавленням волі, беручи до уваги пом`якшуючі обставини : щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди, які істотно знижують ступінь вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи принцип індивідуалізації, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті.

Остаточне покарання слід визначити у вигляді позбавлення волі в порядку, передбаченому ч.1 ст.70 КК України, із застосуванням принципу поглинання менш суворого більш суворим. На думку суду, таке покарання є справедливим, буде максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні засудженого, його вихованні, соціальній реабілітації та попередженні вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд не вбачає правових підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосування ст.75 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які належить за ч.1 ст.382 КК України – до нетяжкого злочину, його спільну небезпечність, обставини його вчинення - небажання ОСОБА_4 виконувати обов`язки, передбачені законом та рішеннями суду та за ч.4 ст.186 КК України - до тяжкого злочину, його підвищену суспільну небезпечність, обставини його вчинення - відкрите викрадення майна у неповнолітнього потерпілого, вчинення його в умовах воєнного стану в державі придатною до суспільно корисної праці людиною, яка не працевлаштовується, а з метою отримання додаткових незаконних доходів вчинила посягання на чуже майно. Застосування ж ст.75 КК України та призначення обвинуваченому покарання з випробуванням, не дасть змоги досягти його ключової мети - виправлення особи та запобігання вчиненню нових злочинів, що може свідчити про його невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлялися.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-26/175-ТВ в сумі 2674,20 грн.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту накладеного ухвалою суду - підлягають скасуванню.

Згідно з протоколу від 18.12.2025 року про затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 було затримано на підставі ст.208 КПК України.

Відповідно до ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.11.2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15.02.2026 року із правом внесення застави.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був звільнений з ДУ «Сумський слідчий ізолятор» 26.12.2025 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Сумській області №02-4479/25 від 26.12.2025 року, оскільки сума застави 60560,00 грн, визначена ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.11.2025 року, внесена на рахунок 26.12.2025 року.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи те, що під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про зміну запобіжного заходу від сторін кримінального провадження на розгляд суду не надходило, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. №15 (у редакції постанови КМУ від 18.01.2012р. № 27) передбачений і порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а уразі відсутності такого рахунка-готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Частиною 11 ст.182 КПК України визначено, що застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 та ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.382 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

- за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання за цим вироком ОСОБА_4 у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 18.12.2025 року по 26.12.2025 року, тобто з часу затримання ОСОБА_4 по день його звільнення з ДУ «Сумський слідчий ізолятор» у зв`язку із внесенням застави.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку суду до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді застави з покладеними обов`язками до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили, заставу визначену ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.11.2025 року (справа №589/6089/25, провадження №1-кс/591/1210/25) у розмірі 60560,00 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят грн. 00 коп.), внесену за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.12.2025 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Сумській області, за умови дотримання засудженим її умов, повернути заставодавцю.

На підставі ч.4 ст.174 КПК України скасувати арешт з майна (накладений ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23.12.2025 року), а саме на: мобільний телефон марки «Samsung», моделі А03s, об?ємом пам?яті 4/64гб, в корпусі синього кольору, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI1: НОМЕР_4 ; сім-карта оператор ПрАТ «Київстар» з номером телефону НОМЕР_2 ; боксерські рукавиці, шкіряні «Green Hill», синього кольору; кросівки білого кольору, шкіряні, 43 розмір, маркування «Nike», рюкзак чорного кольору, з тканевого матеріалу, шляхом обмеження права відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung», моделі А03s, об?ємом пам?яті 4/64гб, в корпусі синього кольору, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI1: НОМЕР_4 ; сім-карта оператор ПрАТ «Київстар» з номером телефону НОМЕР_2 ; боксерські рукавиці, шкіряні «Green Hill», синього кольору; кросівки білого кольору, шкіряні, 43 розмір, маркування «Nike»; рюкзак чорного кольору, з тканевого матеріалу, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області (квитанція №2808 від 17.12.2025) – повернути власнику ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-26/175-ТВ в сумі 2674,20 грн (дві тисячі шістсот сімдемят чотири грн. 20 коп.).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_1