Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №591/15000/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/15000/25

Провадження № 2-а/591/728/25

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 в особі представника – адвоката Волохової Вікторії Олегівни,

до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

установив:

30.12.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшов адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому представник позивача просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № R 103151 від 29.09.2025. Звертаючись до суду, також представник позивача подала клопотання, у якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду. На обґрунтування клопотання вказує, що позивач постанову про накладення адміністративного стягнення не отримував, а вона як представник дізналася про її існування лише 17.12.2025.

Позов обґрунтований тим, що, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак жодних повісток про виклик, окрім повістки № 3129 від 28.05.2025, позивач не отримував, а у матеріалах адміністративної справи взагалі відсутні будь-які повістки, які б надсилались позивачу чи були йому вручені. Також представник звертає увагу, що відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення могло бути накладене протягом трьох місяців з дня його виявлення, тобто не пізніше 28.08.2025.

Ухвалою Зарічного районного суду Сумської області від 02.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 07.01.2026 представник позивача виконала вимоги ухвали суду, подала до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 09.01.2026 задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлено строк на подання позову, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, вважає оскаржувану постанову законною та правомірною, а також вважає, що строк накладення адміністративного стягнення не сплив на час винесення оскаржуваної постанови.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відзиву на позов не подавав.

Заяв про розгляд справи з повідомленням сторін та проведенням судового засідання до суду не надходило.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до оскаржуваної постанови №R103151 від 29.09.2025, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), встановлений абзацом 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за що на позивача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Будь-які відмітки, які б свідчили про дату направлення чи вручення позивачеві оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідно до повістки № 3129, сформованої 28.05.2025, (яка була додана до позовної заяви) позивачу належало прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження ВЛК та визначення призначення на особливий період.

Відповідно до повістки № 3935770, сформованої 16.06.2025, копія якої додана до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 29.06.2025 о 14-00 год мав прибути для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дана повістка була направлена позивачеві за адресою: АДРЕСА_4 та повернута відправнику за відсутністю адресата.

Відповідачем до відзиву також додана копія заяви ОСОБА_1 від 02.09.2025 про те, що він не оспорює допущене ним правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП, однак із змісту даної заяви незрозуміло, щодо визнання якого саме правопорушення вона подана.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17 березня 2014 року оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За змістом абзаців 1, 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Аналіз вищенаведеної норми права дозволяє дійти висновку, що у розумінні частин першої, третьої статті 22 Закону № 3543-XII обов`язок з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, виникає у громадянина України для взяття його, як військовозобов`язаного чи резервіста, на військовий облік, визначення його призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Слід зазначити, що дана норма Закону не містить обов`язку громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Згідно з абзацом 3 частини 9 статті 29 Закону № 2232-XII поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм слідує, що громадяни саме за умови призову на строкову військову службу повинні прибути за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити про поважність причин не прибуття за повісткою.

Як вбачається із змісту наданої відповідачем повістки № 3935770, позивач мав прибути саме для уточнення даних.

Оскільки за змістом положень статті 22 Закону № 3543-XII обов`язку з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки «для уточнення даних» у громадянина України не виникає, висновок першого відповідача про порушення позивачем статті 22 Закону № 3543-XII є хибним.

До того ж, за приписами примітки до статті 210 КУпАП слідує, що положення статей 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, відповідальність, передбачена статтею 210-1 КУпАП, не застосовується у разі можливості отримання даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до положень частини першої статі 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

За приписами частини другої статті 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:

1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;

2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";

4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;

5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Даною частиною статті 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «;Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов`язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, до яких закон відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.

Всупереч наведеному, відповідачами докази та пояснення щодо можливості або неможливості отримання відомостей щодо персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до суду не надано.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, ані в оскаржуваній постанові, ані у повістці не конкретизовано, яких саме даних позивача недостатньо, що зумовило необхідність його виклику для уточнення таких, більш того законодавство взагалі не визначає обов`язку громадян з`являтись до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних.

Враховуючи встановлені у ході розгляду справи обставини, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як юридичної особи, структурним підрозділом якого є ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72, 77, 139, 229, 241-246, 262, 286, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Волохової Вікторії Олегівни до відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову начальника міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення №R103151 від 29.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17000 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ,

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Ю.О. Зеря