Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №940/1305/26 — Тетіївський районний суд Київської області

12.08.2026 Провадження по справі № 2-а/940/14/26

Справа № 940/1305/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № R184614 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 14.11.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі, посилаючись на те, що дана постанова є незаконною, ґрунтується на неповному та необ`єктивному з`ясуванні обставин справи, оскільки він повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 годину 30.12.2025 року отримав 23.12.2025 року, 16.12.2025 року пройшов військово-лікарську комісію та відповідно 30.12.2025 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зареєструвався та уточнив свої облікові дані, з огляду що вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (додаток 2), не порушив, а будь-яка інша повістка від ТЦК та СП йому не надходила, жодного повідомлення від ТЦК та СП чи відділення Укрпошти він не отримував, телефонних дзвінків йому не було.

Крім того, позивач вказує, що дана постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, а саме в ній не зазначено об`єктивної сторони самого правопорушення, та була винесена за його відсутності в порушення вимог ст. 277-2 КУпАП, а те, що він 07.11.2025 року через електронний кабінет заявника подав заяву про те, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності не відповідає дійсності, жодної такої заяви він не подавав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, надав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В судовому засіданні встановлено, що 14.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесена постанова № R184614 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000 гривень, відповідно до якої за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яка передбачає, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував, що позивачем порушені вимоги ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає, зокрема те, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Разом з цим судом встановлено, що позивач як громадянин України чоловічої статі віком від 18 до 60 років 16.12.2025 року пройшов військово-лікарську комісію та 30.12.2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 уточнив свої облікові дані, що підтверджується копією витягу з Резерв+ військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем правомірності прийнятого рішення у вигляді постановиначальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R184614 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 14.11.2025 року, доведено не було, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення позивачем вимог ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», останній прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 30.12.2025 року, пройшов військово-лікарську комісію та уточнив свої облікові дані.

Жодних доказів того, що до 14.11.2025 року позивачу направлялась інша повістка від ТЦК та СП, суду не надано.

Крім того, відповідно до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Проте , як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, остання не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, а саме в ній не зазначено об`єктивної сторони самого правопорушення, зокрема дати, часу та місця вчинення правопорушення – не зазначено яким саме числом була датована повістка про явку до ТЦК та СП, коли саме її було направлено позивачу та яким способом, коли саме останній її отримав чи відмовився від отримання, коли згідно повістки він мав прибути до ТЦК та СП та до якого саме відділу, яким чином зафіксовано було факт його неявки, тобто самої суті вчиненого правопорушення постанова не містить.

При цьому суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом.

Такі висновки надані Європейським судом з прав людини у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р).

Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона винесена відповідно до ст. 279-9 КУпАП - за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, в самій постанові зазначено, що ОСОБА_1 07.11.2025 року через електронний кабінет заявника подав заяву про те, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Проте ОСОБА_1 заперечує факт подання ним такої заяви від 07.11.2025 року, а відповідачем протилежного доведено не було.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а зробив наступні висновки: "Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Враховуючи те, що відповідачем не було доведено факту подання позивачем заяви про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, суд вважає, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбувся в порушення вимог ст. 277-2 КУпАП, що призвело до обмеження його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що постанова № R184614 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 14.11.2025 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 246 КАС України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат. При цьому, згідно ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору за подання позову в сумі 665,60 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 998,40 грн., що підтверджується квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» від 21.07.2026 року, а томудані витрати суд у відповідності ст. 139 КАС Українистягує за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись, ст.ст. 5, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R184614 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 14.11.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , - 1664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) гривні судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Т.П.Косович