Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №580/10322/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/10322/25 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджинія-Техно» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірджинія-Техно» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової служби України від 11.03.2025 року №128-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності;

- зобов`язати Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію щодо припинення ліцензії на право виробництва тютюнових виробів, виданої ТОВ «Вірджинія-Техно» з реєстраційним номером 990111202100005 терміном дії з 11.03.2021 до 11.03.2026 року, місцезнаходження провадження діяльності: 18009, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Дахнівська, будинок 23;

- зобов`язати Державну податкову службу України поновити в Єдиному державному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах/внести відомості/ про ліцензію на виробництво тютюнових виробів на своєму офіційному веб-сайті за реєстраційним номером 990111202100005, терміном дії з 11 березня 2021 року до 11 березня 2026 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем отримано ліцензію на виробництво тютюнових виробів (суміші тютюнові для кальяну), реєстраційний номер 990111202100005 від 11.03.2021, з терміном дії з 11.03.2021 по 11.03.2026.

Позивач 12.03.2025 отримав через електронний кабінет лист від ДПС України за № 103/АП/99-00-09-01-01-06 з додатком нового тексту рішення, в якому зазначено, що у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію, направлено копію рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності за № 128-р/лєр від 11.03.2025, яким припинено дію ліцензії на виробництво тютюнових виробів. Копію рішення направленого раніше позивачу в електронний кабінет 11.03.2025 року, у зв`язку з встановленням технічної помилки, відповідач вказав не брати до уваги. Підставою не чинності рішення про припинення дії ліцензії отриманого позивачем 11.03.2025 року в електронний кабінет вказано, як допущення відповідачем технічної помилки, а саме: зазначено вид ліцензії, дія якої припинена - виробництво алкогольних виробів, хоча у позивача ніколи не було такої ліцензії. Позивач вважає, що вказані дії відповідача вчинені в порушення вимог Податкового кодексу України.

Крім того, зазначає що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», який зобов`язує відповідача направляти повідомлення позивачу про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової служби України про припинення дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджинія-Техно» на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 11.03.2025 №128-р/лєр.

Зобов`язано Державну податкову службу України видалити з Єдиного державного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію щодо припинення дії ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджинія-Техно» на виробництво тютюнових виробів (суміші тютюнові для кальяну) реєстраційний номер 990111202100005 від 11.03.2021.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державна податкова служба України звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свою позицію обґрунтовує тим, що суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити сплату чергової річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного періоду.

Щодо повідомлення суб`єкта господарювання про необхідність внесення чергового платежу за відповідну ліцензію, апелянт зазначає, що на дату припинення дії ліцензії ліцензіат не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» або не здійснював листування з контролюючим органом через електронний кабінет, що згідно з пунктом 42 частини 2 статті 46 Закону №3817-IX є підставою для припинення дії ліцензії. Відповідно до інформації з інформаційно-комунікаційних систем ДПС, Товариством подана до ДПС заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет 21.05.2025, тобто після припинення дії ліцензії. Повідомлення про сплату надіслано позивачу 24.02.2022, однак після отримання зазначеного повідомлення ліцензіат не звертався до ДПС із заявами щодо внесення інформації про черговий платіж за ліцензію, чим порушив частину першу статті 54 Закону №3817-IX (повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України).

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2025 та від 04.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від позивача до суду 21.01.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Вірджинія-Техно» є юридичною особою, за основним КВЕД: 12.00 Виробництво тютюнових виробів та за іншими КВЕД: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Післяурожайна діяльність, Вирощування тютюну, Оптова торгівля тютюновими виробами, Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах та ін.

ТОВ «Вірджинія-Техно» отримано ліцензію на виробництво тютюнових виробів (суміші тютюнові для кальяну), реєстраційний номер 990111202100005 від 11.03.2021, з терміном дії з 11.03.2021 по 11.03.2026.

В.о. заступника голови Державної податкової служби України 11.03.2025 прийняте рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності за № 128-р/лєр, в якій зазначено вид ліцензії, дія якої припинена «Виробництво алкогольних напоїв».

До позивача 12.03.2025 надійшов лист відповідача № 103/АП/99-00-09-01-01-06 від 12.03.2025, у якому зазначено, що Державна податкова служба України припинила дію ліцензії на право виробництва тютюнових виробів № 990111202100005, долучивши рішення № 128-р/лєр від 11.03.2025.

Також зазначено, що рішення направлене раніше товариству в електронний кабінет 11.03.2025, у зв`язку з встановленням технічної помилки, просили не брати до уваги.

Рішенням № 128-р/лєр від 11.03.2025 відповідачем припинено дію ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності Товариству з обмеженою відповідальністю «Вірджинія-Техно», вид ліцензії, дія якої припинена «Виробництво тютюнових виробів», реєстраційний номер ліцензії 990111202100005.

В обґрунтування зазначено, що встановлена несплата чергового платежу за ліцензію, чим порушені вимоги частини першої статті 54 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817-IX) щодо зобов`язання суб`єкта господарювання забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.

Не погодившись з рішенням Державної податкової служби України № 128-р/лєр від 11.03.2025 про припинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки контролюючим органом не надано належних доказів дотримання вимог статті 54 Закону №3817-ІХ при прийнятті рішення про припинення дії виданої позивачу ліцензії, суд зазначив про необґрунтованість та передчасність оскаржуваного рішення.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, інформацію щодо припинення дії ліцензії ТОВ «Вірджинія-Техно» на виробництво тютюнових виробів (суміші тютюнові для кальяну) реєстраційний номер 990111202100005 від 11.03.2021, суд зазначив, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних в цій частині.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволених позовних вимог, то саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час видачі позивачу ліцензій №990111202100005 на право виробництва тютюнових виробів (суміші тютюнові для кальяну) діяв Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон - №481/95-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Частиною першою статті 16 Закону №481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

18.06.2024 прийнято Закон України №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», який набрав чинності 27.07.2024.

Відповідно до абз.1 п.3 Розділу «Перехідних положень» Закону №3817-ІХ ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.

Порядок та підстави припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності визначено ст.46 Закону №3817-ІХ.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №3817-ІХ дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Пунктом 7 частини другої статті 46 Закону №3817-ІХ визначено, що підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є несплата чергового платежу за ліцензію.

Згідно частини першої статті 54 Закону №3817-ІХ суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.

Відповідно до фактичних обставин справи, позивачем платіжною інструкцією №1226 від 19.03.2025 сплачено 780 грн та платіжною інструкцією №1228 від 25.03.2025 сплачено 420 грн за ліцензію, з терміном сплати до 11.03.2025.

Нормами частини третьої статті 54 Закону №3817-ІХ визначено, що орган ліцензування автоматично формує та направляє суб`єкту господарювання в електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України, повідомлення про:

- необхідність внесення чергового платежу за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності - за 90, 75, 60, 45, 30 та 15 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію;

- дату, з якої буде припинена дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у разі невнесення чергового платежу за таку ліцензію, - за дев`ять днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію.

Контролюючим органом до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів того, що ним направлялись повідомлення про необхідність внесення чергового платежу та про дату, з якої буде припинена дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у разі невнесення чергового платежу за таку ліцензію.

Щодо доводів апелянта про те, що на дату припинення дії ліцензії ліцензіат не пройшов електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» або не здійснював листування з контролюючим органом через електронний кабінет, що згідно з пунктом 42 частини другої статті 46 Закону №3817-IX є підставою для припинення дії ліцензії, колегія суддів зазначає таке.

Нормами пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Згідно пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

В матеріалах справи міститься заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірджинія-Техно» про бажання отримувати документи через електронний кабінет від 21.05.2025 (а.с.63).

Таким чином, проаналізувавши норми Податкового кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що до 21.05.25 відповідач був зобов`язаний відповідно до п.42.5. статті 42 Податкового кодексу України здійснювати листування з позивачем лише шляхом надіслання йому документів рекомендованими листами з повідомленням про вручення або особисто вручати позивачу.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі №380/9517/23 зазначив, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

У зв`язку із вищевикладеним, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки контролюючим органом не надано належних доказів дотримання вимог статті 54 Закону №3817-ІХ при прийнятті рішення про припинення дії виданої позивачу ліцензії, а тому оскаржуване рішення від 11.03.2025 року №128-р/лєр про припинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності є передчасним та необґрунтованим.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення, що є підставою для визнання його протиправними та скасування.

Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для часткового задоволення позову.

Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Більше того, сам по собі факт незгоди апелянта з оцінкою доказів чи з правовими висновками суду не може свідчити про порушення вимог статей 90 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то позивач в цій частині рішення суду не оскаржував.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі №580/10322/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова