Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №580/8676/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8676/25 Суддя першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2025 пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нараховувати та виплачувати з 01.03.2025 пенсію ОСОБА_1 у розмірі 85% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2025 року по день проведення перерахунку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з обмеженням її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

15.01.2026 представник позивача надав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, позаяк щодо позовних вимог, не ухвалено рішення, зокрема щодо нарахування та виплати позивачу з 01.03.2025 пенсії у розмірі 85 % грошового забезпечення, та різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2025 по день проведення перерахунку, що свідчить про невирішення таких вимог судом.

В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що рішенням по справі № 580/8676/25 не досліджено питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.03.2025 пенсії у розмірі 85 % сум грошового забезпечення та різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2025 по день проведення перерахунку.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з обмеженням її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 у розмірі 85% сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, апелянт зазначив, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку і розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262, після дати набрання законної сили рішення суду у справі № 826/3858/18 не приймалось. У зв`язку з цим, а також з урахуванням пункту 4 постанови № 103 виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах.

Крім того, апелянт наголосив на тому, що на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача, діяла вже інша редакція Закону України №2262, а саме редакція Закону від 13.03.2018, згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром апелянт зазначив, що відповідно до ч.7 ст. 43 Закону України № 2262 визначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожитковим мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує додаткове судове рішення, яке ухвалене судом щодо невирішеної частини позовних вимог, а саме щодо нарахування та виплати позивачу з 01.03.2025 пенсії у розмірі 85 % грошового забезпечення, та різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2025 по день проведення перерахунку, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З матеріалів справи слідує, що розмір пенсії за вислугу років станом на 01.12.2017 було обчислено з розрахунку 85 % сум грошового забезпечення за 30 років вислуги, що підтверджується протоколом розрахунку пенсії за пенсійною справою позивача.

Згідно із відомостями розрахунку пенсії позивача за вислугу років за 01.04.2025 та 01.05.2025, розмір пенсії ОСОБА_1 обчислений виходячи із 70 % грошового забезпечення (вислуга років 30).

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду.

Ухвалюючи додаткове рішення Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені до ч. 2 ст. 13 Закону України № 2262 зміни щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (Закон № 2262).

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 13 Закон № 2262 (в редакції Закону, чинній на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Пунктом 8 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цифри « 90» замінено цифрами « 80».

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині другій статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи встановлені обставини та аналіз зазначених норм права, колегія суддів зазначає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесення змін у законі щодо розміру пенсії у відсотках її обмеження граничним розміром стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку та виплати вже призначеної пенсії, а право позивача на отримання пенсії, яке існувало на момент призначення пенсії не може бути обмежене прийняттям нових законів.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи пенсія позивачу нараховувалась відповідачем у розмірі 85% грошового забезпечення до її перерахунку. Як наслідок, відповідач протиправно зменшив позивачу розмір пенсії до 70% грошового забезпечення.

Оскільки, позивачу відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії) призначено пенсію за вислугу років в розмірі 85% грошового забезпечення, то внесення змін у закон щодо пенсійного забезпечення не поширюються на розмір пенсії, належної позивачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності у позивача права на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 85 % сум грошового забезпечення, яке було визначено на момент призначення його пенсії.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що у суду першої інстанції були наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині позову.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 580/8676/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін