Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №640/22117/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22117/22 Суддя першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України Володимировича до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій позивач, з урахуванням уточнення, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення виплати позивачу пенсії після її перерахунку, починаючи з 01.12.2019, з обмеженням максимального розміру;

- зобов`язати відповідача здійснити виплату пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством,...), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат, починаючи з 01.12.2019;

- зобов`язати відповідача надати завірені належним чином копії протоколів «перерахунок пенсії», які складені після перерахунку за рішенням суду починаючи з 01.12.2019 та надати розрахунок помісячного перерахунку з відображенням доплати за кожен місяць.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що при перерахунку його пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/25736/21 відповідач протиправно обмежує пенсію максимальним розміром, що на його думку, є протиправним, оскільки такі обмеження до його пенсії не застосовуються.

Крім того, позивач зазначає, що ним у справі № 640/25736/21 було також заявлено вимогу здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії. Проте суд відмовив в її задоволенні як передчасну, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачем було обмежено виплату пенсії її максимальним розміром.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 із обмеженням її максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України від 02.06.2021 №22/6-2327 про розмір грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати ОСОБА_1 завірені належним чином копії протоколів «перерахунок пенсії», які складені після перерахунку за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/25736/21 починаючи з 01.12.2019 та надати розрахунок помісячного перерахунку з відображенням доплати за кожен місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт щодо права позивача на проведення перерахунку зазначив, що у зв`язку зі скасуванням пунктів 1,2 постанови № 103 неможливо здійснити жодні перерахунки, в тому числі з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру пенсії апелянт зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІІ встановлено обмеження щодо максимального розміру пенсії до 31.12.2017. Тобто, Рішення Конституційного Суду не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік, а тому дії органів Пенсійного фонду є правомірними.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФ України в м. Києві не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України з 07.09.1997 та з часу її призначення отримував пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закону № 2262-ХІІ).

На даний час позивач отримує пенсію по інвалідності внаслідок війни та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві (пенсійна справа № N/A 2281), що підтверджується пенсійним посвідченням від 18.10.2017 серії НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ПФУ в м. Києві в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу з урахуванням 80% розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення, виданій Департаментом персоналу МВС України від 02 червня 2021 року №22/6-2327;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності внаслідок війни з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення, який визначено у довідці про розмір грошового забезпечення, виданій Департаментом персоналу МВС України від 02 червня 2021 року №22/6-2327, та складає 25678,00 грн. без обмеження максимального розміру пенсії, без обмеження будь-яким строком, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/25736/21, яке набрало законної сили 24.01.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення, виданій Департаментом персоналу МВС України від 02.06.2021 №22/6-2327.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок війни з розрахунку грошового забезпечення, який визначено у довідці про розмір грошового забезпечення, виданій Департаментом персоналу МВС України від 02.06.2021 №22/6-2327 та складає 25678,00 грн., з урахуванням раніше проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Отже спір між сторонами стосовно виплати позивачу пенсії по інвалідності внаслідок війни з 01.04.2019 з розрахунку грошового забезпечення, який визначено у довідці про розмір грошового забезпечення, виданій Департаментом персоналу МВС України від 02 червня 2021 року №22/6-2327 врегульовано судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/25736/21, яке набрало законної сили.

Щодо вимоги про протиправне обмеження виплати пенсії позивачу максимальним розміром, то в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/25736/21 зазначено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії виходячи з 80% та без обмеження максимального її розміру та без обмеження будь-яким строком, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про передчасність позовних вимог в цій частині та про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру та без обмеження будь-яким строком.

16.08.2022 позивача звернувся до відповідача з заявою в якій просив провести перерахунок пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/25736/21 та надати інформацію про застосування до пенсії позивача обмеження що максимального розміру.

Листом відповідача від 15.11.2022 № 24879-23443/Т-02/В-2600/22 позивачу повідомлено, що у серпні 2022 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2021 у справі №640/25736/21 здійснено з 01.12.2019 перерахунок пенсії по інвалідності із розрахунку грошового забезпечення, яке визначено у довідці про розмір грошового забезпечення, виданій Департаментом персоналу МВС України від 02.06.2021 № 22/6-2327, та складає 25678,00 грн.

Крім того позивачу було повідомлено про застосування до нього обмеження пенсії максимальним розміром на підставі статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа ГУ ПФУ в м. Києві від 15.11.2022 № 24879-23443/Т-02/В-2600/22 згідно розрахунку пенсії позивача по пенсійній справі № N/A 2281, позивачу нараховано пенсію у розмірі 29272,93 грн., проте з урахуванням обмеження максимальним розміром до виплати підлягає 20270,00 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії позивача станом на 19.08.2022 по пенсійній справі № N/A 2281, позивачу нараховано пенсію у розмірі 25678,00 грн., проте з урахуванням обмеження максимальним розміром до виплати підлягає 16380,00 грн.

Згідно із наявним в матеріалах справи розрахунком пенсії позивача станом на 01.09.2022 по пенсійній справі № N/A 2281, позивачу нараховано пенсію у розмірі 29272,93 грн., проте з урахуванням обмеження максимальним розміром до виплати підлягає 20270,00 грн.

Таким чином нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюється з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалюючи рішення про задоволення частини позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, яким введено обмеження щодо максимального розміру пенсії. Суд виснував, що аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Крім того, суд першої інстанції щодо надання позивачу копії протоколів перерахунку пенсії, які складені після перерахунку за рішенням суду починаючи з 01.12.2019 вказав, що відповідач у листах від 24.03.2022, від 14.09.2022 та від 15.11.2022 у задоволенні вказаної вимоги позивача відмовив, чим порушив права заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Закон України «про Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Департаменту персоналу МВС України від 02.06.2021 №22/6-2327 про розмір грошового забезпечення, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.

Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про те, що пенсія позивачу не підлягає обмеженню максимальним розміром. Відтак, з метою належного захисту прав позивача слід визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати завірені належним чином копії протоколів «перерахунок пенсії», які складені після перерахунку за рішенням суду починаючи з 01.12.2019 та надати розрахунок помісячного перерахунку з відображенням доплати за кожен місяць, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з заявами від 21.02.2022, від 05.05.2022, від 16.08.2022 та від 11.10.2022 в яких просив окрім проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2021 у справі № 640/25736/21 також просив надати йому копії протоколів перерахунку пенсії, які складені після перерахунку за рішенням суду починаючи з 01.12.2019.

Проте відповідач у листах від 24.03.2022, від 14.09.2022 та від 15.11.2022 у задоволенні вказаної вимоги позивача відмовив. Доказів надання позивачу протоколів перерахунку його пенсії суду надано не було, відтак наявні підстави для задоволення у цій частині позовних вимог.

Висновки суду першої інстанції в цій частині позову є обґрунтованими.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Інші доводи та заперечення апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №640/22117/22 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін