Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №400/5678/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5678/24

Категорія: 111030600 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:30.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Сток" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Зерно-Сток" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС (далі – ГУ ДПС) у Миколаївській області та Державної податкової служби України (далі – ДПС України), в якому просило про:

- визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області №3459867/41807321 від 02 грудня 2021 року та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №12 від 27 квітня 2021 року, складену ТОВ "Зерно-Сток", в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання;

- визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області №3459845/41807321 від 02 грудня 2021 року та зобов`язати ДПС України зареєструвати Податкову накладну №13 від 27 квітня 2021 року, складену ТОВ "Зерно-Сток", в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області №3459859/41807321 від 02 грудня 2021 року та зобов`язати ДПС України зареєструвати Податкову накладну №16 від 28 квітня 2021 року, складену ТОВ "Зерно-Сток", в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання;

- визнання протиправним та скасування Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області № 3474481/41807321 від 06 грудня 2021 року та зобов`язати ДПС України зареєструвати Податкову накладну №6 від 14 травня 2021 року, складену ТОВ "Зерно-Сток", в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржувані рішення як акти індивідуальної дії не відповідають критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки під час прийняття оскаржуваних рішень ГУ ДПС у Миколаївській області не було всебічно, в повному обсязі та належним чином розглянуто надані позивачем пояснення та документи.

Відповідач №1 (ГУ ДПС у Миколаївській області) позов не визнав, вказуючи, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган вказує на наявну податкову інформацію та надає можливість на її спростування. Вказане право відображається у формі пояснення платників податків та копіях документів, які підтверджують відомості, зазначені у поясненнях.

Відповідач вказував, що обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача, при цьому, вказані первинні документи мають відповідати стандартам бухгалтерського обліку та вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

На момент винесення оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач не виконав вимоги ПК України та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого наказом Міністерства фінансів України №520 від 12 грудня 2019 року (далі – Порядок №520) щодо підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкових накладних і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в реєстрації податкових накладних.

Відповідач №2 (ДПС України) відзив на адміністративний позов не надав.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 січня 2026 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року:

1. Позов ТОВ "Зерно-Сток" до ГУ ДПС у Миколаївській області та ДПС України – задоволено.

2. Визнано протиправними та скасовані Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Миколаївській області №3459867/41807321 від 02 грудня 2021 року, №3459845/41807321 від 02 грудня 2021 року, №3459859/41807321 від 02 грудня 2021 року, №3474481/41807321 від 06 грудня 2021 року.

3. Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "Зерно-Сток" №12 від 27 квітня 2021 року, №13 від 27 квітня 2021 року, №16 від 28 квітня 2021 року, №6 від 14 травня 2021 року датами їх подання.

4. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ТОВ "Зерно-Сток" судові витрати у розмірі 9 689,60 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- ухвалою суду першої інстанції 03 січня 2025 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк;

- обґрунтовуючи пропуск процесуального строку звернення до суду об`єктивними обставинами, пов`язаними з воєнною агресією РФ проти України та її наслідками для Миколаївської області позивач вказував, - "Постійні обстріли, повітряні тривоги, відсутність стабільного електропостачання та інтернет-зв`язку, евакуація документації та скорочення робочого часу підприємства унеможливили своєчасне здійснення господарської діяльності та підготовку необхідних документів для звернення до суду. Крім того, кадровий дефіцит та необхідність пошуку нових клієнтів після тривалої перерви у роботі додатково ускладнили процес підготовки до судового розгляду. Зазначені обставини носили форс-мажорний характер та виходили за межі контролю позивача, що підтверджується відповідними наказами та публікаціями у ЗМІ. Таким чином, відсутність бухгалтера, вивезення документації та офісної техніки в безпечне місце, запровадження скороченого робочого дня, потерпання діяльності підприємства, пошук нових клієнтів, пошук адвоката позивачем, а також, збір документів, підготовка адміністративного позову та подання його до суду адвокатом також зайняло певний проміжок часу, що також, в свою чергу, вплинуло на строк звернення до суду";

- апелянт вважає, що роблячи висновок про поважність підстав пропуску строку на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, суд першої інстанції не дослідив, яким чином запровадження воєнного стану внаслідок збройної агресії РФ проти України вплинуло саме на позивача;

- при цьому, позовна заява у даній справі подана позивачем 17 червня 2024 року, тобто зі значним пропуском строку, що становить понад два роки;

- з приводу посилань позивача на обставини введення воєнного стану апелянт зазначає, що такі обставини не мали прямого причинного зв`язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду; так, позивач не перебував під окупацією, на щастя, не зазнав руйнувань і втрат матеріальних активів; більше того, позивач продовжував здійснювати господарські операції протягом строку звернення до адміністративного суду (24.12.2021-06.06.2022), подавав документи податкової звітності, а отже, мав доступ до комп`ютерної техніки та мережі Інтернет, що забезпечує можливість звернення також і до суду;

- сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій; такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду, аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі №240/7127/23;

- обґрунтовуючи апеляційну скаргу по суті позовних вимог, апелянт вказував, що п.5 Порядку №520 встановлений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; при цьому апелянт наголошував, що податковий орган позбавлений будь-якої реальної можливості деталізувати ненадані йому документи, оскільки він не може наперед знати які саме документи є у платника податків і які він не надав, у зв`язку з чим, є абсолютно обґрунтованим, з точки зору логіки, зазначення у рішенні про відмову у реєстрації ПН загальних назв документів, які зазвичай та за загальними правилами обліку можуть складатися при здійсненні господарських операції суб`єктами господарювання, що і передбачено положеннями Порядку;

- апелянт вважає, що підстави відмови зазначені в рішеннях податкового органу є цілком обґрунтованими, оскільки оскаржені рішення Комісії ГУ ДПС у Миколаївській області про відмову в реєстрації ПН ґрунтується на тому, що позивачем не було надано податковому органу на його пропозицію доказів, які б підтверджували законність та реальність здійснення господарських операцій, зазначених у поданих на реєстрацію податкових накладних;

- окремо апелянт звертає увагу на те, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

- у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган вказує на наявну податкову інформацію та надає можливість на її спростування, вказане право відображається у формі пояснення платників податків та копіях документів, які підтверджують відомості, зазначені у поясненнях, таким чином, обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача;

- на момент винесення оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач не виконав вимоги ПК України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкових накладних і саме з цих підстав контролюючий орган відмовив в їх реєстрації;

- апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції, не дослідивши питання повноти та достатності доказів, порушив засади адміністративного судочинства: верховенства права та змагальності сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ "Зерно-Сток" зареєстровано як юридична особа 13 грудня 2017 року та перебуває на обліку в органах ДПС як платник податків та зборів з 14 грудня 2017 року.

Основний вид господарської діяльності товариства: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Інші види діяльності: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською, сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Наявність у позивача достатньої кількості товару для його реалізації підтверджується Видатковою накладною №210514/039 від 14 травня 2021 року, згідно з якою попередньо позивачем було придбано товар у ТОВ "Альянс Енерго Трейд" (код ЄДРПОУ 38489035).

Все рухоме та нерухоме майно відображено та зафіксовано у повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, що подається до контролюючого органу.

01 січня 2021 року між позивачем (постачальник) та ТОВ "Прометей Сайлос" (код ЄДРПОУ 40155738) (покупець) було укладено Договір поставки №01.01.2021 від 01 січня 2021 року (далі – Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця такий товар (насіння для сівби; пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту, регулятори росту рослин і мікродобрива; мінеральні добрива; дизельне паливо), а покупець – приймати цей товар й оплачувати його.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що погоджені Сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються ними в специфікаціях до Договору, що є невід`ємними його частинами.

27 квітня 2021 року сторонами було підписано специфікацію №1, згідно якої поставці підлягав наступний товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, у кількості 19 000 л на суму 433 200,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.3 специфікації №1 товар оплачується покупцем повністю і в такі строки: до 31 грудня 2021 року.

У відповідності з положеннями Договору та специфікації постачальником було передано товар для покупця. Так, на підставі цього 27 квітня 2021 року між сторонами було підписано видаткову накладну №66 від 27 квітня 2021 року, відповідно до якої позивачем було передано покупцеві такий товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, код 2710194300 у кількості 19 000 л на суму 433 200,00 грн. з ПДВ.

За фактом поставки товару, позивачем було надіслано для ТОВ "Прометей Сайлос" рахунок на оплату №63 від 27 квітня 2021 року на суму 433 200,00 грн. з ПДВ. На підтвердження транспортування товару надавалась товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №66 від 27 квітня 2021 року.

Разом з цим, позивач додатково надав акцизну накладну №38913 від 27 квітня 2021 року та акцизну накладну №20 від 27 квітня 2021 року, які було складено та подано на реєстрацію відповідно до вимог законодавства за фактом придбання та за фактом реалізації пального.

Товар попередньо було придбано у ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що підтверджується видатковою накладною №1478 від 27 квітня 2021 року.

За фактом передачі товару (першої події) та відповідно до положень ст. 201 ПК України, позивачем було складено податкову накладну №12 від 27 квітня 2021 року.

27 квітня 2021 року сторонами було підписано специфікацію №1, згідно якої поставці підлягав наступний товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, у кількості 30 000 л на суму 684 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.3 специфікації №1 товар оплачується покупцем повністю і в такі строки: до 31 грудня 2021 року.

У відповідності з положеннями Договору та специфікації постачальником було передано товар для покупця. Так, на підставі цього 27 квітня 2021 року між сторонами було підписано видаткову накладну №67 від 27 квітня 2021 року, відповідно до якої позивачем було передано покупцеві такий товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, код 2710194300 у кількості 30 000 л на суму 684 000,00 грн. з ПДВ.

За фактом поставки товару, позивачем було надіслано для ТОВ "Прометей Сайлос" рахунок на оплату №64 від 27 квітня 2021 року на суму 684 000,00 грн. з ПДВ. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №300 від 27 квітня 2021 року.

Разом з цим, позивач додатково надав акцизну накладну №52 від 27 квітня 2021 року та акцизну накладну №2381 від 27 квітня 2021 року, які було складено та подано на реєстрацію відповідно до вимог законодавства за фактом придбання та за фактом реалізації пального.

За фактом передачі товару (першої події) та відповідно до положень ст. 201 ПК України, позивачем було складено податкову накладну №13 від 27 квітня 2021 року.

28 квітня 2021 року сторонами було підписано специфікацію №1, згідно якої поставці підлягав наступний товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, у кількості 19 000 л на суму 433 200,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.3 Специфікації №1 товар оплачується покупцем повністю і в такі строки: до 31 грудня 2021 року.

У відповідності з положеннями Договору та специфікації постачальником було передано товар для покупця. Так, на підставі цього 28 квітня 2021 року між сторонами було підписано видаткову накладну №65 від 28 квітня 2021 року, відповідно до якої позивачем було передано покупцеві такий товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, код 2710194300 у кількості 19 000 л на суму 433 200,00 грн. з ПДВ.

За фактом поставки товару, позивачем було надіслано для ТОВ "Прометей Сайлос" рахунок на оплату №62 від 28 квітня 2021 року на суму 433 200,00 грн. з ПДВ.

Разом з цим, позивач додатково надав акцизну накладну №54 від 28 квітня 2021 року та акцизну накладну №14667 від 28 квітня 2021 року, які було складено та подано на реєстрацію відповідно до вимог законодавства за фактом придбання та за фактом реалізації пального.

За фактом передачі товару (першої події) та відповідно до положень ст. 201 ПК України, позивачем було складено податкову накладну №16 від 28 квітня 2021 року.

14 травня 2021 року сторонами було підписано специфікацію №1, згідно якої поставці підлягав наступний товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, у кількості 9 000 л на суму 221 400,00 грн з ПДВ.

Згідно з п.3 специфікації №1 товар оплачується покупцем повністю і в такі строки: до 31 грудня 2021 року.

У відповідності з положеннями Договору та специфікації постачальником було передано товар для покупця. Так, на підставі цього 14 травня 2021 року між сторонами було підписано видаткову накладну №75 від 14 травня 2021 року, відповідно до якої позивачем було передано покупцеві такий товар: дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО.3, код 2710194300 у кількості 9 000 л на суму 221 400,00 грн з ПДВ.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №452 від 14 травня 2021 року.

Разом з цим, позивач додатково надав акцизну накладну №68 від 14 травня 2021 року та акцизну накладну №3354 від 14 травня 2021 року.

За фактом передачі товару (першої події) та відповідно до положень ст. 201 ПК України, позивачем було складено податкову накладну №6 від 14 травня 2021 року.

Складені за результатами господарських операцій податкові накладні №12 від 27 квітня 2021 року, №13 від 27 квітня 2021 року, №16 від 28 квітня 2021 року, №6 від 14 травня 2021 року, направлено позивачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Згідно квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено. Підстава зупинення: платник податку, яким подано до реєстрації податкову накладну, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивачем подано до контролюючого органу пояснення із доданими до нього доказами щодо проведеної господарської операції та придбання реалізованого товару, а саме:

- разом з повідомленням №27 від 30 листопада 2021 року (щодо податкової накладної №12 від 27 квітня 2021 року) надіслано копії таких документів: акцизна накладна форми "П" №38913 від 27 квітня 2021 року; акцизна накладна форми "П" №20 від 27 квітня 2021 року; видаткова накладна №66 від 27 квітня 2021 року; видаткова накладна №1478 від 27 квітня 2021 року; договір поставки №01.01.2021 від 01 січня 2021 року; рахунок на оплату №63 від 27 квітня 2021 року; специфікація №1 від 27 квітня 2021 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №66 від 27 квітня 2021 року;

- разом з повідомленням №28 від 30 листопада 2021 року (щодо податкової накладної №13 від 27 квітня 2021 року) надано копії таких документів: акцизна накладна форми "П" №52 від 27 квітня 2021 року; акцизна накладна форми "П" №2381 від 27 квітня 2021 року; видаткова накладна №67 від 27 квітня 2021 року; видаткова накладна №210427/015 від 27 квітня 2021 року; договір поставки №01.01.2021 від 01 січня 2021 року; рахунок на оплату №64 від 27 квітня 2021 року; специфікація №1 від 27 квітня 2021 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №300 від 27 квітня 2021 року;

- разом з повідомленням №29 від 30 листопада 2021 року (щодо податкової накладної №16 від 28 квітня 2021 року) надано копії таких документів: акцизна накладна форми "П" №54 від 28 квітня 2021 року; акцизна накладна форми "П" №14667 від 28 квітня 2021 року; видаткова накладна №65 від 28 квітня 2021 року; договір поставки №01.01.2021 від 01 січня 2021 року; рахунок на оплату №62 від 28 квітня 2021 року; специфікація №1 від 28 квітня 2021 року;

- разом з повідомленням №30 від 30 листопада 2021 року (щодо податкової накладної №6 від 14 травня 2021 року) надано копії таких документів: акцизна накладна форми "П" №68 від 14 травня 2021 року; акцизна накладна форми "П" №3354 від 14 травня 2021 року; видаткова накладна №75 від 14 травня 2021 року; видаткова накладна №210514/039 від 14 травня 2021 року; договір поставки №01.01.2021 від 01 січня 2021 року; специфікація №1 від 14 травня 2021 року; товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №452 від 14 травня 2021 року.

02 грудня 2021 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС прийнято рішення №3459867/41807321 про відмову у реєстрації податкової накладної №12 від 27 квітня 2021 року в ЄРПН.

Підстави відмови у реєстрації: ненадання платником податків договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Додаткова інформація відсутня.

02 грудня 2021 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС прийнято рішення №3459845/41807321 про відмову у реєстрації податкової накладної №13 від 27 квітня 2021 року в ЄРПН.

Підстави відмови у реєстрації: ненадання платником податків договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Додаткова інформація відсутня.

02 грудня 2021 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС прийнято рішення №3459859/41807321 про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 28 квітня 2021 року в ЄРПН.

Підстави відмови у реєстрації: ненадання платником податків договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Додаткова інформація відсутня.

06 грудня 2021 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС прийнято рішення №3474481/41807321 про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 14 травня 2021 року в ЄРПН.

Підстави відмови у реєстрації: ненадання платником податків розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Додаткова інформація відсутня.

Позивач частково скористався правом оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, подав скарги на рішення від 02 грудня 2021 року №3459867/41807321, №3459845/41807321 та №3459859/41807321. Рішеннями ДПС від 24.12.2021 року у задоволенні скарг було відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Також суд першої інстанції у судовому рішенні вказав, що ним встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем надані до контролюючого органу всі наявні у нього документи на підтвердження здійснених господарських операцій.

Відповідно до матеріалів справи, у квитанції не конкретизовано, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкових накладних стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованих квитанцій вимогам до них, які визначені п. 11 Порядку №1165.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що формальне зазначення у квитанції пропозиції "надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН" є лише дублюванням норми пп.3 п.11 Порядку №1165.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що жодних відомостей стосовно господарської операції з контрагентом відповідач у квитанції не зазначає, але витребує документи та пояснення, які спростовують цю податкову інформацію, не зазначаючи при цьому їх перелік.

За таких умов, рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії та породжує неоднозначне їх трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані первинні документи на підтвердження здійснення операції по податковим накладним засвідчує факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов`язань за вказаним вище договором.

Відповідачі не спростували належними та допустимими доказами твердження позивача про наявність всіх первинних документів щодо здійснення господарської операції, не надали жодного доказу, що господарські операції не здійснювались, а надані документи не підтверджували здійснення вказаних операцій.

Факт зупинення реєстрації податкових накладних та відмови у їх реєстрації в ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності надання послуг, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкові накладні. Позивачем були надані суду всі документи, які підтверджують факт надання послуг. Відповідачем вказані обставини не спростовані. Тому суд доходить висновку, що податкові накладні повністю відповідають вимогам законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні сформовані позивачем у відповідності до умов договору та підтверджується первинними документами.

Враховуючи викладене, першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що визнаючи поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлюючи пропущений строк ухвалою від 03 січня 2026 року суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав заяву про поновлення строку для звернення до суду, у якій зазначив, що відповідно до рекомендацій Ради Суддів України від 02 березня 2022 року, рекомендовано по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану. Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права позивача на звернення до суду, та посилаючись на ч.1 ст. 118, ч.ч. 1, 4 ст. 121 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З огляду на порушені в апеляційній скарзі питання, які поставлені перед судом апеляційної інстанції, першочерговим є перевірка дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, які регламентують питання поновлення процесуальних строків.

Положеннями ч.1 ст.122 КАС України чітко визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами ч.4 ст. 122 КАС України визначено, що, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 123 КАС України, у відповідності до якої, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/2433 був сформований правовий висновок, що: в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку – строк звернення до суду становить 6 місяців (ч.2 ст. 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), – строк звернення до суду становить 3 місяці (ч.4 ст. 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), – строк звернення до суду становить 1 місяць (п.56.19 ст. 56 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за правилом першої події – фактом надходження коштів на рахунок, позивачем було сформовано та подано на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні №12 від 27 квітня 2021 року, №13 від 27 квітня 2021 року, №16 від 28 квітня 2021 року, №6 від 14 травня 2021 року.

У подальшому, рішеннями Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкового органу від 02 грудня 2021 року було відмовлено у реєстрації надісланих податкових накладних №12 від 27 квітня 2021 року, №13 від 27 квітня 2021 року, №16 від 28 квітня 2021 року.

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних податкового органу від 06 грудня 2021 року було відмовлено у реєстрації надісланої податкової накладної №6 від 14 травня 2021 року.

Позивач частково скористався правом оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, зокрема, подав скарги на рішення податкового органу від 02 грудня 2021 року, проте відповідними рішеннями ДПС України від 24 грудня 2021 року скарги залишено без задоволення, а рішення регіонального рівня – без змін.

Аналізуючи вищевказане, з урахуванням приписів ч.4 ст. 122 КАС України та наведеної судової практики, колегія суддів зазначає, що строк на звернення до суду із цим позовом, стосовно оскарження податкових накладних №12 від 27 квітня 2021 року, №13 від 27 квітня 2021 року, №16 від 28 квітня 2021 року закінчився у квітні 2022 року, стосовно оскарження податкової накладної №6 від 14 травня 2021 року строк на звернення до суду закінчився у червні 2022 року.

При цьому, з позовною заявою позивач звернувся 17 червня 2024 року, тобто більше ніж через два роки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Також слід зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на перелік постанов Верховного Суду, які на його переконання, не застосовано судом першої інстанції у цих правовідносинах щодо питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні та дослідження обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Ухвалою від 03 січня 2026 року, суд першої інстанції, поновлюючи строк звернення до адміністративного суду, виходив з наступного:

"Позивач надав заяву про поновлення строку для звернення до суду, у якій зазначив, що відповідно до рекомендацій Ради Суддів України від 02.03.2022 року, рекомендовано по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.

Частиною 1 ст. 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.

Суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 121 КАС України).

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права позивача на звернення до суду, суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку.".

Надаючи оцінку наведеному висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №686/22156/23.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні, обстріли, перебої в енергопостачанні, евакуація звітності та інші зазначені у клопотанні обставини, не є підставою для поновлення процесуального строку, оскільки не призводять до неможливості виконання учасником судового процесу процесуальних дій по своєчасному зверненню до суду з позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зазначила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як було зауважено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі №9901/462/21 (провадження №11-101заі22), згідно практикою ЄСЛП застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення статті 6 Конвенції). Натомість, безпідставне поновлення таких строків може також свідчити про порушення принципу правової визначеності, як невід`ємної складової принципу верховенства права.

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 року у справі №340/7858/23 указував на те, що суди попередніх інстанцій слушно зауважили, що зупинення роботи підприємства (простій) та перебування директора у відпустці у період з 26.12.2022 по 26.03.2023 за власним рішенням позивача є суб`єктивними обставинами та не доводять існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк або у максимально короткий термін після закінчення цього строку.

У пп.64, 65 постанови Верховного Суду від 03 лютого 2026 року у справі №420/922/23 Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Колегія суддів зазначає, що оцінка обставин, причин та доводів щодо питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду визначеного процесуальним законодавством є першочерговою для правильного вирішення цієї справи, зважаючи на те, що відповідач наголошує на недотриманні позивачем такого строку протягом усього розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свою позицію щодо наявності підстав для поновлення строку на звернення до адміністративного суду об`єктивними обставинами, пов`язаними з воєнною агресією РФ проти України та її наслідками для Миколаївської області позивач вказував наступні підстави: "Постійні обстріли, повітряні тривоги, відсутність стабільного електропостачання та інтернет-зв`язку, евакуація документації та скорочення робочого часу підприємства унеможливили своєчасне здійснення господарської діяльності та підготовку необхідних документів для звернення до суду. Крім того, кадровий дефіцит та необхідність пошуку нових клієнтів після тривалої перерви у роботі додатково ускладнили процес підготовки до судового розгляду. Зазначені обставини носили форс-мажорний характер та виходили за межі контролю позивача, що підтверджується відповідними наказами та публікаціями у ЗМІ. Таким чином, відсутність бухгалтера, вивезення документації та офісної техніки в безпечне місце, запровадження скороченого робочого дня, потерпання діяльності підприємства, пошук нових клієнтів, пошук адвоката позивачем, а також, збір документів, підготовка адміністративного позову та подання його до суду адвокатом також зайняло певний проміжок часу, що також, в свою чергу, вплинуло на строк звернення до суду".

У цьому випадку колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Станом на дату звернення позивача до адміністративного суду з позовом у цій справі дія воєнного стану в Україні продовжувалася і триває досі.

Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Такий значний пропуск строку (більше ніж на два роки) вимагає підвищеного стандарту оцінки судом поважності причин його пропуску, з огляду на необхідність дотримання принципу правової визначеності та балансу інтересів особи та держави.

Позаяк позивач не зазначив, а суд першої інстанції не встановив та не надав оцінку посиланням позивача на обставини пропуску строку звернення до суду (постійні обстріли, повітряні тривоги, відсутність стабільного електропостачання та інтернет-зв`язку, евакуація документації та скорочення робочого часу підприємства), а також не зіставив цю інформацію безпосередньо з часом звернення до суду.

З огляду на тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку необхідним є встановлення чи вживала особа, яка звертається з відповідним клопотанням, розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску).

Між іншого, з матеріалів справи вбачається, що позивач продовжував здійснювати господарські операції протягом строку звернення до адміністративного суду (24 грудня 2021 року – 06 червня 2022 року), подавав документи податкової звітності, а отже, мав доступ до комп`ютерної техніки та мережі Інтернет, що в свою чергу, забезпечує можливість звернення також і до суду.

Тобто, судом першої інстанції не було враховано сукупність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право на звернення до суду у межах визначеного процесуального строку.

При цьому, суд першої інстанції не надав оцінку певним подіям, чи завадили ці події вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду, не врахували тривалість строку, який пропущений тощо.

Судова колегія, ураховуючи заявлені в апеляційній скарзі доводи, не може залишити це поза увагою та вважає, що судом першої інстанції продемонстровано формальний підхід до вирішення питання в частині надання оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2026 року по справі № 420/20898/24.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обґрунтування позивача поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду носять декларативний характер та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в них відсутні конкретні обставини, які б давали підстави зробити висновок щодо неможливості виконання позивачем процесуальних дій по своєчасному зверненню до адміністративного суду з позовом.

Відповідно, колегія суддів констатує, що у даній справі позивачем пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду і підстави пропуску строку, вказані позивачем є неповажними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, 17 червня 2024 року (а.с.3), тобто з пропуском тримісячного строку встановлено ч.4 ст. 122 КАС України, більше ніж на два роки.

За правилами п.8 ст. 240 КАС України – суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 123 КАС України – якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, у даній справі, повинен був застосувати правила ч.3 ст. 123 КАС України та залишити позов без розгляду.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, від 17 березня 2021 року у справі № 460/4872/20.

Згідно ч.1 ст. 319 КАС України – судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 238, 240 цього Кодексу.

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що відповідно до вимог ч.1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції належить скасувати, а позовну заяву ТОВ "Зерно-Сток" залишити без розгляду.

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, відсутні.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.3 ч.1 ст. 315, ч.1 ст. 319, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року – скасувати.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Сток" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.