Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №420/18117/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18117/25

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/18117/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25 адміністративний позов задоволено.

Суд вирішив: Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.01.2025 року максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року по справі № 420/2728/25 з використаним понижуючих коефіцієнтів згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” та неврахування до розміру пенсії індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 “Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” з 01.03.2024 року, та неврахування до розміру пенсії індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” з 01.03.2025 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2025 року провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року по справі № 420/2728/25, без використання понижуючих коефіцієнтів згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 року “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 “Про індексацію пенсійний і страхових виплат та податкових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” з 01.03.2024 року, та з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” з 01.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду від 01.09.2025 року набрало законної сили 04.11.2025 року.

21.11.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25.

Ухвалою суду від 27.11.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю (вх. №123598/25 від 21.11.2025) за виконанням рішення суду по справі №420/18117/25.

10.02.2026 року за допомогою системи “Електронний суд” позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/18117/25 (вх. №14948/26 від 10.02.2026), обґрунтовану тим, що відповідачем не виконується резолютивна частина рішення суду у цій справі. Зазначено, що 05.02.2026 року позивач отримав пенсію за лютий 2026 року у розмірі 30140,29 грн., замість нарахованої 44595,94 грн. 22.01.2026 року Головне Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області провело перерахунок пенсії згідно рішення суду по справі № 420/18117/25, яке вступило у законну силу 04.11.2025 року, відповідно до якого підсумок пенсії з надбавками 44595,94 грн., проте з урахуванням максимального розміру пенсії - 32533,69 грн. Пониження суми 44595,94 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025. Заявник вказував, що ГУ ПФУ не мало законних підстав проводити йому у черговий раз перерахунок пенсії, використовуючи понижуючі коефіцієнти, оскільки це суперечить змісту рішення суду по справі № 420/18117/25, а також ст. 58 Конституції України.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/18117/25 (вх. №14948/26 від 10.02.2026).

25.02.2026 року за допомогою системи “Електронний суд” позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/18117/25 (вх. №20570/26 від 25.02.2026).

Ухвалою суду від 27.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/18117/25 (вх. №20570/26 від 25.02.2026) – залишено без розгляду. Судом встановлено, що заява за своїм змістом аналогічна до заяви про встановлення судового контролю вх. №14948/26 від 10.02.2026, яка вже розглянута судом.

28.02.2026 року за допомогою системи “Електронний суд” позивачем подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/18117/25 (вх. №22349/26 від 02.03.2026).

Ухвалою суду від 10.04.2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №420/18117/25 (вх. №22349/26 від 02.03.2026). Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом шістдесяти днів з дати отримання копії цієї ухвали Звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25.

08.06.2026 року до суду надійшов Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення у справі №420/18117/25, датований 04.06.2026.

У поданому Звіті зазначено, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі № 420/18117/25, якою залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі № 420/18117/25, 26.11.2025, 09.02.2026 та 27.05.2026 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2026 року становить 47190,94 грн, з урахуванням ПКМУ № 1778 від 30.12.2025 — 33052,69 грн (копії перерахунків пенсії додаються). На виконання рішення суду проведені перерахунки без обмеження максимальним розміром пенсії з наступних дат: з 01.02.2020 — 19931,76 грн; з 01.02.2021 — 21198,30 грн; з 01.02.2022 — 25589,96 грн; з 01.02.2023 — 41595,94 грн; з 01.03.2024 — 43095,94 грн; з 01.01.2025 — 43095,94 грн; з 01.03.2025 — 44595,94 грн; з 01.01.2026 — 44595,94 грн, з урахуванням ПКМУ № 1778 — 32533,69 грн; з 01.03.2026 — 47190,94 грн, з урахуванням ПКМУ № 1778 — 33052,69 грн. Сума доплати пенсії з урахуванням фактично виплачених сум склала з 01.03.2024 по 03.11.2025-144865,67 (відкладена заборгованість) і з 04.11.2025 по 30.06.2026 — 19324,21 грн (поточна заборгованість) (копія розрахунку додається). Частина нарахованої доплати пенсії в сумі 2354,65 грн (поточна заборгованість) з лютого по квітень 2026 року зарахована на рахунок ОСОБА_1 за рахунок виділених асигнувань додатковими відомостями (скріншот виплати додається). Станом на день подання звіту заборгованість становить 175335,23 грн. Листом Головного управління від 03.06.2026 №1500-0504-5/86499, здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо сформування бюджетного запиту для виділення коштів з Державного бюджету України для виплати нарахованого боргу по справі № 420/18117/25. Таким чином, покладені судом зобов`язання виконані в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Головне управління не може визначити орієнтовні строки повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 по справі №420/18117/25 в частині виплати всієї суми заборгованості, оскільки виплата напряму залежить від виділених бюджетних асигнувань.

Враховуючи викладене, Головне управління просить прийняти звіт про виконання рішення суду у справі № 420/18117/25.

05.06.2026 року позивачем по справі подано відповідь-заперечення на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з проханням: 1. Прийняти заяву до розгляду. 2. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті звіту від 04 червня 2026 року про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року по справі № 420/18117/25. 3. Винести окрему ухвалу суду відповідно до ст. 249 КАС України і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: -ГУ ПФУ в Одеській області свідомо не виконало вимогу ст. 129-1 Конституції України, ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України, частину 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402 VIII, (не виконало рішення суду по справі 420/18117/25 від 01.09.25 року). 4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення від 01.09.2025 року у справі № 420/18117/25, а саме:- прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження;- реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника ГУ ПФУ в Одеській області;- зареєстроване місце його проживання. 5. Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 , штраф в розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 6. Зобов`язати керівника ГУ ПФУ в Одеській області Буряченко О. Є., протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду подати новий звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі № 420/18117/25.

Ухвалою суду першої інстанції від 22.06.2026 року прийнято Звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25 (вхід. 63384/26 від 08.06.2026).

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25 в частині виплати ОСОБА_1 суми заборгованості внаслідок перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом шістдесяти днів з дати отримання копії цієї ухвали Звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25, відповідно до окреслених висновків суду.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо винесення окремої ухвали та накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 року по справі № 420/18117/25; винести нове судове рішення, а саме: відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області у прийнятті звіту від 04 червня 2026 року про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09 2025 року по справі № 420/18117/25; винести окрему ухвалу суду відповідно до ст. 249 КАС України і направити ії відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25, а саме:- прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження;- реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника ГУ ПФУ в Одеській області;- зареєстроване місце його проживання; накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 , штраф в розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб; зобов`язати керівника ГУ ПФУ в Одеській області Буряченко О. Є., протягом десяти календарних днів з дня отримання ухвали суду подати новий звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року у справі № 420/18117/25.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що ГУ ПФУ в Одеській області під керівництвом ОСОБА_2 , застосовав протиправну Постанову КМУ № 821 від 14.07.2025 року. Позивач як отримував 30104.29 грн., так и на далі продовжував отримати таку пенсію, замість 44595.94 грн.

Вказує, що починаючи з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року не зважаючи на рішення судів які вступили у законну силу позивач недотримував що місяця 14491.65 грн., сумарно це складає 144916.50 грн. В наслідок свідомих протиправних дій з боку ГУ ПФУ в Одеській області під керівництвом ОСОБА_2 , позивач тільки за період з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року не дотримав 144916.50 грн.

Надалі з 01.01.2026 року ГУ ПФУ в Одеській області під керівництвом ОСОБА_2 , протиправно застосував Постанову КМУ № 1778 від 30.12.2025 року та провів у черговий раз перерахунок моєї пенсії. У наслідок чого пенсія позивача склала 32533.69 грн.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що станом на дату подання цього звіту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року по справі № 420/18117/25 в частині виплати суми заборгованості внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 , на виконання цього рішення, залишається невиконаним, а тому суд, відповідно до приписів ч.11 ст.382-3 КАС України, вважав за необхідне встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду в частині виплати заборгованості.

При цьому вказав, що оскільки з метою перевірки належного виконання судового рішення у справі №420/18117/25, суд встановив новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 01.09.2025 року, то заява позивача щодо винесення окремої ухвали та накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є передчасною.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами частини 1 статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст. 382-2 КАСУ суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За ч. 1 ст. 382-3 КАСУ за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У зазначеній вище нормі процесуального кодексу (ст. 382 КАС України), законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 01.09.2025 року, ГУ ПФУ в Одеській області проведено перерахунки пенсії позивача з 01.03.2024, з 01.01.2025 року та з 01.03.2025 року.

Згідно перерахунку, з 01.01.2025 року підсумок пенсії з надбавками становив 43095,94 грн. та з урахуванням максимального розміру - 43095,94 грн.

Згідно перерахунків, з 01.03.2025 року та з 01.02.2026 року підсумок пенсії з надбавками становить 44595, 94 грн. та з урахуванням максимального розміру - 44595, 94 грн.

Так, з 01.01.2026 року застосовуються коефіцієнти обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, однак це питання не було предметом розгляду у справі №420/18117/25, а отже не досліджується під час судового контролю.

Що стосується виплати доплати внаслідок перерахунку пенсії за період з 01.03.2024, з 01.01.2025 по 01.02.2026 рр., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у цій частині рішення суду від 01.09.2025 року у справі №420/18117/25 залишається невиконаним, а тому правомірно зобов`язано відповідача подати звіт про виконання судового рішення у цій частині.

Доводи апелянта у відповіді (запереченнях) щодо того, що Постанова КМУ № 821 була визнана протиправною та скасована є необгрунтованими, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі чітко констатував, що в частині виплати заборгованості рішення суду залишається невиконаним. Тобто суд не припинив судовий контроль і не визнав рішення повністю виконаним, а застосував процесуальний механізм, передбачений ч. 11 ст. 382-3 КАС України - встановлення нового строку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у звіті про виконання рішення у справі №420/18117/25, є загальновідомими та у своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю управління чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а пов`язана з відсутністю бюджетного асигнування.

Колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Верховний суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ у Хмельницькій обл.) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.

Разом з тим, згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Тобто, з наведеної норми випливає, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту.

З матеріалів справи встановлено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року по даній справі не виконано в повному обсязі, оскільки виплата заборгованості не проведена, а отже судом правомірно прийнято звіт та встановлено новий строк для подання звіту.

Щодо доводів апелянта про те, що ГУ ПФУ в Одеській області надало невірну інформацію з розрахунків на виконання рішення суду по справі 420/18117/25, то оскільки суд у судовому рішенні від 01.09.2025 не встановлював конкретної грошової суми, яка підлягає стягненню, а лише зобов`язав здійснити перерахунок та виплату, суперечність щодо розміру цієї суми є новим спором про право, який не може вирішуватися в порядку судового контролю.

Апелянт також не погоджується з викладеним у звіті про те, що з набранням чинності постанови № 1279 з 01.04.2021 змінився порядок розподілу та фінансування пенсій, дана функція на сьогодні належить Пенсійному фонду України (а не Головному управлінню).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови КМ України від 16.12.2020 № 1279, з наступними змінами, до 1 квітня 2021 року Пенсійному фонду України встановлено провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.

Вищевказаною постановою затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596, від 23 липня 2014 р. № 280 та від 11 травня 2017 р. № 312 відповідні зміни.

Відповідно до пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (в редакції Постанови №1279) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Отже, з 01 квітня 2021 року повноваження щодо здійснення фінансування виплати нарахованої пенсії перейшли від головних управлінь до Пенсійного фонду України.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

З приводу посилання апелянта в апеляційній скарзі на численні рішення ЄСПЛ, зокрема рішення в справі «Кечко проти України», «Бакалов проти України», «Сук проти України» варто зазначити, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відмовив позивачу у праві на виплату заборгованості і не звільнив ПФУ від боргу. Навпаки, суд визнав факт невиконання рішення в частині виплати, встановив новий строк та зобов`язав подати новий звіт.

Апелянт також просив зобов`язати керівника ГУ ПФУ протягом десяти календарних днів подати новий звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. у справі 420/18117/25.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Отже, вимога позивача щодо встановлення 10-денного строку є необґрунтованою, оскільки чинне законодавство (ст. 382-1 КАС України) покладає визначення строку звітування на розсуд суду. Встановлюючи строк у шістдесят днів, суд діяв у межах наданої йому процесуальної компетенції та у відповідності до вимог закону.

Щодо вимоги апелянта про накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченко О. Є., штрафу в розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки ухвалою суду першої інстанції встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення, та не встановлено обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, відтак підстави накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення на даний час відсутні.

Крім того, апелянт просить постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України.

З даного питання колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 324 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

У силу вимог ч.4 ст.249 КАС України, в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства, зокрема, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Водночас, необхідно зазначити, що ст.249 КАС України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Окрема ухвала, у даному випадку, є формою реагування на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Підставою ж для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Постановлення окремої ухвали суду не є формою притягнення порушника до відповідальності, а є формою реагування суду на виявлені ним можливі порушення з метою вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Перевірка наявності чи відсутності підстав для притягнення відповідних осіб до відповідальності здійснюється органами, уповноваженими на це.

З викладеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є саме правом, а не обов`язком суду та здійснюється, якщо судом було виявлено порушення закону та такі порушення є очевидно протиправними.

Так, колегія суддів зазначає, що заявником не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії пенсійного органу носять очевидний, систематичний протиправний характер та такі дії спрямовані навмисно на грубе порушення його прав.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова