Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №420/54/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/54/26

Категорія:111010000 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:06.03.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НОТЕО" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю "НОТЕО" (далі – ТОВ "НОТЕО") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 26 червня 2025 року за №32631/15-32-04-04 на суму 94 999,52 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ТОВ "НОТЕО", 30 січня 2023 року у визначений законом строк, подав до ГУ ДПС в Одеській області (Приморської ДПІ) уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2022 рік, де в розділі ІІ "Податковий кредит" суму податкового кредиту зазначено 357 594,00 грн., та в розділі ІІІ "Розрахунки за звітний період" сума податку на додану вартість, що сплачується до бюджету 206 256,00 грн. Також разом із уточненим розрахунком був поданий додаток №1 "Відомості про суми ПДВ". Зазначений уточнений розрахунок був отриманий та прийнятий ДПСУ 30 січня 2023 року.

Внаслідок прийняття контролюючим органом уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2022 рік, ТОВ "НОТЕО" 30 січня 2023 року сплатило до державного бюджету України ПДВ за грудень 2022 року на загальну суму 206 256,00 грн.

Таким чином, твердження відповідача, викладені в акті про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №26315/15-32-04-04 та в податковому повідомленні-рішенні (форма "Ш") за №32631/15-32-04-04 від 26 червня 2025 року, щодо несвоєчасної сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання за податковою декларацією ТОВ "НОТЕО" з податку на додану вартість за звітний 2022 рік, реєстраційний номер 9300749561, не відповідають дійсності та спростовуються документами. При цьому, зазначене стало можливим у зв`язку із тим, що відповідачем не було прийнято до уваги та не внесено до своєї бази даних відомостей про прийняття 30 січня 2023 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань ТОВ "НОТЕО" з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2022 рік.

В подальшому, ТОВ "НОТЕО" 20 лютого 2023 року подало податкову декларацію з податку на додану вартість січень 2023 року, в якому зазначило в розділі І "Податкові зобов`язання", обсяги постачання (без ПДВ) операцій за основною ставкою на суму 430 110 грн., сума ПДВ 86 022,00 грн., в розділі ІІ "Податковий кредит" суму податкового кредиту зазначено 42 692,00 грн., та в розділі ІІІ "Розрахунки за звітний період" сума податку на додану вартість, що сплачується до бюджету 43 330,00 грн. Також разом із декларацією був поданий додаток №1 "Відомості про суми ПДВ". Вказана податкова декларація була прийнята 20 лютого 2023 року органом ДПС, що підтверджується квитанцією, реєстраційний номер 9028958492.

24 лютого 2023 року ТОВ "НОТЕО" сплатило до державного бюджету України ПДВ за січень 2023 року на загальну суму 45 300,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №732 від 24 лютого 2023 року.

Таким чином, твердження відповідача, викладені в акті про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №26315/15-32-04-04 та в податковому повідомленні-рішенні (форма "Ш") за №32631/15-32-04-04 від 26 червня 2025 року, щодо несвоєчасної сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання за податковою декларацією ТОВ "НОТЕО" з податку на додану вартість за січень 2023, реєстраційний номер 9028958492, не відповідають дійсності та спростовуються вищевказаними документами.

Викладені обставини призвели до подальшої помилки відповідачем щодо несвоєчасної сплати суму зобов`язань з ПДВ в наступних періодах, тоді як усі платежі були виконанні своєчасно, а тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що з підстав того, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.1 п.75.1 ст. 75, ст. 76 розд. ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі – ПК України) проведена камеральна перевірка ТОВ "НОТЕО" з питання своєчасності сплати податку на додану вартість та встановлено порушення вимог п.124.1 ст. 124 гл. 11 розд. II ПК України, а саме: Платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755 (зі змінами та доповненнями).

За результатами проведеної камеральної перевірки складено акт від 27 травня 2025 року №26315/15-32-04-04, який направлено засобами поштового зв`язку в порядку, визначеному ст. 42 ПК України. Акт, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення №0601152560510, повернуто до ГУ ДПС в Одеській області з причини "за закінченням терміну зберігання".

На підставі вищезазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2025 року №32631/15-32-04-04 (форма "Ш") у сумі 96 424,55 грн., податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) направлено платнику засобами поштового зв`язку, відповідно до ст. 42 ПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення №0601164264258, повернуто до ГУ ДПС в Одеській області з причини "адресат відмовився".

Заперечення на акт від 27 травня 2025 року №26315/15-32-04-04 до ГУ ДПС в Одеській області не надавалось.

Заява щодо неможливості виконання податкових зобов`язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, від ТОВ "НОТЕО" до ГУ ДПС в Одеській області не надавалась.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважав позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року адміністративний позов ТОВ "НОТЕО" до ГУ ДПС в Одеській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 26 червня 2025 року за №32631/15-32-04-04 в частині суми 94 999,52 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ТОВ "НОТЕО" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями);

- за результатами проведеної камеральної перевірки складено акт від 27 травня 2025 року №26315/15 32-04-04, який направлено засобами поштового зв`язку в порядку, визначеному ст. 42 ПК України; акт, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення №0601152560510, повернуто до ГУ ДПС в Одеській області з причини "за закінченням терміну зберігання";

- на підставі вищезазначеного акту винесено ППР від 26 червня 2025 року №32631/15-32-04-04 (форма "Ш") у сумі 96 424,55 грн. ППР направлено платнику засобами поштового зв`язку, відповідно до ст. 42 ПК України, рекомендованим листом з повідомленням про вручення; відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення №0601164264258, повернуто до ГУ ДПС в Одеській області з причини "адресат відмовився";

- заява щодо неможливості виконання податкових зобов`язань відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року №225, від ТОВ "НОТЕО" до ГУ ДПС в Одеській області не надавалась;

- суд І інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 8 КАС України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу, призвело до порушення вимог ст.ст. 72, 242 КАС України, зокрема, судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

У відзиві ТОВ "НОТЕО" на апеляційну скаргу вказується, що окрім посилань апелянта на законодавчі акти, що регламентують порядок проведення відповідних перевірок та порядку прийняття податкових повідомлень, жодних обґрунтувань неправомірності прийняття судом першої інстанції свого рішення, апелянтом не наведено. При цьому, позивач вважає безпідставними посилання апелянта на те, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 8 КАС України щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, адже відповідач в противагу доводів та доказів, наданих до позову, а ні у відзиві на позов а ні в апеляційній скарзі не навів жодного аргументу на спростування позиції позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ТОВ "НОТЕО" перебуває як платник податків на обліку у відповідача, та зареєстровано платником ПДВ з 18 квітня 2019 року №200861064.

На підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 розд. І, ст. 76 гл. 8 розд. II ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб галузі оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Каражеляско С.С., проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість за квітень 2020 – березень 2024 років, під час якої встановлено порушення термінів, визначених п.п.69.1 п.69 підрозд. 10 розд. XX ПК України.

За результатами перевірки складено акт від 27 травня 2025 року №26315/15-32-04-04.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 26 червня 2025 року винесено податкове повідомлення-рішення (форма "Ш") №32631/15-32-04-04 на суму 96 424,55 грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним в частині суми 94 999,52 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції вважав, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 26 червня 2025 року за №32631/15-32-04-04 є протиправним та підлягає скасуванню в частині суми 94 999,52 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Податкового Кодексу України.

Колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє, як необґрунтовані доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, обов`язки і повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як передбачено пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України, "бюджетне відшкодування" - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника.

Як видно зі змісту п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, "податковим кредитом" вважається сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 ПК України.

За приписами п.п.200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену згідно з п.200-1.3 ст. 200-1 цього ж Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду і враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до положень ПК України), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому, податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді) або до Державного бюджету України.

Фактично доводи апеляційної скарги про порушення позивачем наведених норм обумовлені невизнанням (ігноруванням) відповідачем уточнюючого розрахунку з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (за 2022 рік), поданого позивачем з метою уточнення числових показників декларації з ПДВ за 2022 рік,.

Перевіряючи правильність наданої судом першої інстанції правової оцінки оскаржуваним ТОВ "НОТЕО" податковим повідомленням-рішенням в контексті недотримання відповідачем ч.2 ст. 2 КАС України при їх прийнятті, судова колегія звертає увагу на те, що особливості внесення змін до податкової звітності регламентовано ст.50 ПК України.

Згідно з п.50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Разом із тим, п.50.2 ст. 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абз.3 п.50.1 ст. 50 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 ПК України. При цьому, таке право має бути реалізоване платником податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №360/3701/19.

Встановлене п.50.2 ст. 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу. При цьому, норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених вище норм права Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 12 лютого 2021 року у справі №808/537/16, від 22 грудня 2020 року у справі №640/15334/19, від 03 вересня 2020 року у справі №808/2156/17 та від 31 серпня 2020 року у справі №820/6771/16, висловлював позицію, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Як підтверджується матеріалами даної справи, що 30 січня 2023 року ТОВ "НОТЕО" було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітний (податковий) період – 2022 рік у зв`язку із виправленням ним самостійно виявлених помилок.

Однак, відповідачем не було прийнято до уваги та не внесено до своєї бази даних відомостей про прийняття 30 січня 2023 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань ТОВ "НОТЕО" з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2022 рік.

Так, відповідно до положень п.48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити як: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер; РНОКПП або серію та номер паспорта; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абз.7 цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 ст. 48 ПК України передбачено, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може також містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників ПДВ за звітний (податковий) період, тощо.

Згідно з п.48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п.46.4 ст. 46 цього Кодексу.

Разом із тим, за правилами п.49.11 ст.49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

З урахуванням наведених правових норм законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених п.п.48.3,48.4 ст. 48 ПК України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.

Стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками.

Таким чином, умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3,48.4 ст. 48 ПК України. При цьому, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які безпосередньо впливають на порядок адміністрування податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №805/1005/15-а та від 19 березня 2019 року у справі №810/110/16.

У свою чергу, перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку носить виключний характер та, як наслідок, розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається із матеріалів справи, направлений позивачем уточнюючий розрахунок було проігноровано, а дані, що в ньому містяться, не було внесено до відповідної бази.

Колегія суддів також враховує, що у повідомленні від 26 червня 2019 року №32631/15-32-04-04 податковим органом жодним чином не зазначено та не доведено підстав для застосування п.49.11 ст. 49 ПК України. Не зазначено про наявність відповідних підстав як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі відповідача.

Підсумовуючи, колегія суддів враховує, що ТОВ "НОТЕО" самостійно виявлено помилки у податковій декларації з ПДВ за спірний період та останнім вживались заходи для їх належного виправлення, відповідно, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах податкового законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.