Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №420/28823/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28823/25

Категорія: 106000000 Головуючий 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:06.05.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі – в/ч НОМЕР_2 ) про:

- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 17 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядок №44);

- зобов`язання в/ч НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 17 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскільки зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі – Постанова №103), зокрема до п.4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29 січня 2020 року діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін в якій передбачено, що для визначення посадового окладу, окладу за військовим званням застосовується саме прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. При цьому, навіть з урахуванням викладених вище обставин, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Відтак, починаючи з 17 квітня 2022 року його грошове забезпечення мало обраховуватись з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Оскільки додаткові види грошового забезпечення обраховуються виходячи із розмірів основних видів грошового забезпечення, виплачені протягом спірного періоду зокрема премії, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, також мають бути перераховані відповідачем, виходячи із розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням визначених з урахуванням розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що незважаючи на прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 по справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінетом Міністрів України, жодних змін у п.4 Постанови №704 внесено не було та у грошовому забезпеченні діючим військовослужбовцям розміри посадових окладів та окладів за військовим званням продовжують встановлюватись, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року. При визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям, Адміністрація Держприкордонслужби керувалась правовою нормою, встановленою п.4 Постанови №704 (в редакції чинній на момент звільнення з військової служби Позивача), а також спеціальним законодавством, зокрема наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2018 року №169, Наказ МВС №169, та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558. Крім того, відповідач звертає увагу, що 12 травня 2023 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" (далі – Постанова №481).

Окремо відповідач наголошував на неможливості врахування позиції позивача щодо застосування редакції п.4 Постанови №704 у редакції, яка передбачає обрахунок складових грошового забезпечення військовослужбовців з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позаяк, посилаючись на первісну редакцію Постанови №704, позивач обґрунтовує застосування норми права, яка не чинна та не повинна застосовуватись до спірних відносин. Щодо змісту приміток, в/ч НОМЕР_2 вважає, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням. Примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 17 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 17 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року – 2 481 грн, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року – 2 684 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку №44.

В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- протиправна складова саме у діях відповідача відсутня взагалі; саме положення Закону України №1774-VII вказують на те, що при обчисленні грошового забезпечення не застосовується мінімальна заробітна плата (чи її частина), на підставі чого позивачеві й було відмовлено в його проханні, та повинно бути відмовлено в ycix подібних випадках, що також відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права в таких випадках;

- за приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, відповідач зобов`язаний діяти виключно у відповідності до діючого законодавства, яким не передбачено діяти у спосіб відповідно до вимог позивача, тому в даному випадку вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача є недоцільними та такими, що не підтверджені жодними доказами;

- зобов`язання відповідача перерахувати позивачеві грошове забезпечення застосовуючи прожитковий мінімум станом на 01 січня 2022 року – це зобов`язання суб`єкта владних повноважень, який діє та може діяти лише на підставі Закону, вчинити дії всупереч цьому закону, на догоду спірним та невідповідним самим собі та один одному підзаконним нормативно-правовим актам, що буде досить небаченою правовою колізією, яка значно вийде за межі системи права України;

- відповідач жодним чином не порушував права позивача, та не міг їх порушити, оскільки відповідь про відсутність законних підстав про перерахунок грошового забезпечення ґрунтувалася лише на приписах Закону, та ніяк ні на чому іншому, а тому його позовні вимоги є безпідставними, та такими, що не можуть бут и задоволеними у рамках дійсного Закону;

- таким чином не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача, до складу грошового забезпечення входить посадовий оклад та оклад за військовим званням, які розраховано вірно. Окрім цього, п.2 Постанови №481 внесено зміни до п.4 Постанови №704, таким чином, розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням були розраховані та виплачені позивачу з урахуванням вимог діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, на підставі наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони від 17 квітня 2022 року №121-ОС було зараховано у списки особового складу, на посаду заступника командира загону – командира дивізіону з місцем дислокації АДРЕСА_1 ).

В подальшому на підставі наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони від 28 жовтня 2024 року №567-ОС, капітана 1 рангу ОСОБА_1 заступника командира загону – начальника відділу бойової підготовки, якого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 10 жовтня 2024 року №1832-ОС зараховано у розпорядження начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, з 28 жовтня 2024 року, переведено для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_3 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 від 03 червня 2025 року №08/1157, позивач продовжує знаходитись на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 .

У відповідь на адвокатський запит представника позивача про надання інформації, листом від 17 липня 2025 18 загін морської охорони повідомляв, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, на підставі Постанови №704. Тарифні розряди, згідно з якими розраховувалось грошове забезпечення ОСОБА_1 , визначені також Постановою №704.

Також, була надана інформація про розмір грошового забезпечення позивача за 2022 та 2023 роки у вигляді копій архівних відомостей, дослідивши які суд вбачає, що складові грошового забезпечення позивача протягом спірного періоду обраховувались виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 (1 762 грн).

Також, протягом спірного періоду позивач отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (виплачена у квітні 2022 року та у квітні 2023 року) та грошову допомогу на оздоровлення (виплачена у лютому 2023 року), розміри яких також обраховувались виходячи із розміру грошового забезпечення обрахованого із прожиткового мінімуму встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Листом від 15 липня 2025 року відповідач фактично відмовив у проведенні перерахунку виплаченого позивачу за період служби у НОМЕР_1 загоні морської охорони ДПСУ грошового забезпечення, вказавши, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що обчислення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, то, відповідно, нарахування вказаних додаткових видів грошового забезпечення здійснюється з використанням тієї ж розрахункової величини, що і обрахунок основних видів грошового забезпечення, а саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що складові грошового забезпечення позивача включаючи премії за період з 17 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року, мали визначатись із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а виплачені за вказаний період грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань мали обраховуватись із грошового забезпечення позивача обрахованого із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 відповідачем здійснювався обрахунок складових грошового забезпечення у період з 17 квітня 2022 року по 20 травня 2023 року виходячи із розміру прожиткового мінімуму ля працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року (1 762 грн), та виплата за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, розмір яких визначався виходячи із місячного грошового забезпечення, обрахованого в свою чергу із розрахункової величини прожиткового мінімуму встановленого законом на 01 січня 2018 року (1 762 грн).

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам п.п.1, 3 ч.2 ст. 92 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 №2011-XII, ч.3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV, п.4 Постанові Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п.6 Постанові Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно абз.1 ч.4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Постановою №704 затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пункт 4 Постанови №704 (в первинній редакції) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

24 лютого 2018 набула чинності Постанова №103, якою п.4 Постанови №704 викладений в такій редакції:

"Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, з 24 лютого 2018 року була змінена розрахункова величина, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме – замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою п.4 цієї ж постанови.

На підставі п.4 Постановою №704 в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнаний протиправним та скасований п.6 Постанови №103, яким, зокрема, були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Отже, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню зміни до п.4 Постанови №704, внесені п.6 Постанови №103.

Таким чином, відповідно до п.4 Постанови №704 в редакції, яка діяла до внесення змін п.6 Постанови №103, та вимог п.1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III (далі – Закон №2017-III).

Згідно ст. 6 Закону №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966- XIV (далі – Закон №966-XIV) прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів.

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили – закону.

В свою чергу, Закони України про Державний бюджет за 2020-2023 не містять застережень щодо застосування, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.

Відповідно ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить положенням законів про Державний бюджет України за 2020-2023 роки.

Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Натомість, як встановлено колегією суддів, виплата позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги на оздоровлення у спірний період здійснювалась із розрахунку шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про правомірність застосування такої величини під час обрахунку грошового забезпечення позивача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови №704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Вирішуючи дану справу, колегія суддів, при виборі і застосуванні норм права, за правилами ч.5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що містяться у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 у справі №440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21, від 10 січня 2023 року у справі №440/1185/21, від 15 березня 2023 у справі №420/6572/22, а саме:

"1) з 01.01.2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.".

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у межах заявлених вимог, грошове забезпечення та інші виплати ОСОБА_1 мають обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року, відповідно до Законів України про Державний бюджет України.

Підсумовуючи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 загону морської охорони (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.