Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №280/8408/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8408/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/8408/25 (головуючий суддя першої інстанції – Богатинський Б.В.) за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (третя особа: Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25.09.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, (третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати неправомірними та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 10.09.2025 року, складені начальником Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колган Ю.С., якими виконавчі листи, видані Запорізьким окружним адміністративним судом 11.08.2025 року у справі №280/4401/24 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за січень, лютий 2024 року; про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виплатити йому визначені наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.03.2024 року №65 виплати, повернуто стягувачу;

- зобов`язати начальника Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колган Ю.С. відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 11.08.2025 року у справі №280/4401/24 про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за січень, лютий 2024 року; виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 11.08.2025 року у справі №280/4401/24 про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 визначені наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.03.2024 року №65 виплати.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що оскаржувані повідомлення державного виконавця є протиправними та порушують права позивача як стягувача на виконання рішення суду, у спосіб та порядок, передбачені законом. Вважає, що державний виконавець не послався на жодний нормативний акт, який визначає відповідну підвідомчість за Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві. Вважає, що Військова частина НОМЕР_1 не є територіальним органом центрального органу виконавчої влади. Також вона не є структурним підрозділом Міноборони, як центрального органу виконавчої влади, оскільки не входить до апарату Міноборони України, тобто не є його структурним підрозділом. Відповідачем протилежне не доведено, зокрема не надано Положення про військову частину НОМЕР_1 , затвердженого згідно із законом, з якого б вбачалось, що боржник є територіальним органом центрального органу виконавчої влади або структурним підрозділом Міноборони.

Відповідач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 28.05.2026 року по 16.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі №280/4401/24 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

На виконання рішення вказаного рішення, яке набрало законної сили 03 квітня 2025 року, судом 11.09.2025 року видані виконавчі листи, які пред`явлені для виконання до Сіверськодонецького ВДВС у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

10 вересня 2025 року начальником Сіверськодонецького відділу державної виконавчої служби у Сіверськодонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колган Ю.С. прийняті повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

У повідомленнях зазначено, що виконавчі документи пред`явлено не за підвідомчістю. Рішення підлягає виконанню Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса для листування: 19003, Черкаська область, місто Канів, вулиця Захисників України, буд. 2.

Не погодившись із вказаними повідомленнями про повернення виконавчих листів, позивач оскаржив такі повідомлення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на час виникнення спірних правовідносин є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами першою, третьою статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 року (далі по тексту - Закон №1403-VIII в редакції на час спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до статті 6 Закону №1403-VIII систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка розроблена відповідно до Закону №1404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (далі по тексту - Інструкція №512/5 в редакції на час спірних правовідносин).

Згідно п. 3 Розділу І Інструкції №512/5 органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

- відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Розділу І Інструкції №512/5 Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

У пункті 6 Розділу І Інструкції №512/5 зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено критерії підвідомчості рішень Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, зокрема, за місцем знаходження боржника або майна та за суб`єктним статусом боржника виконавчого провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту оскаржуваних повідомлень про повернення виконавчих документів встановлено, що виконавчі документи направлені не за підвідомчістю та виконання вказаних виконавчих листів підвідомче Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Абзацом 5 пункту 4 Розділу І Інструкції №512/5 визначено виключний перелік умов, за наявності яких виконавчий документ підлягає виконанню Відділами примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, а саме, у разі якщо:

- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

- сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до виконавчих листів, сума зобов`язання за ними не досягає розміру двадцяти п`яти мільйонів та боржником за ними визначено Військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до частини першої Закону України «Про Збройні Сили України» №1934-XII від 06 грудня 1991 року (далі по тексту - Закон №1934-XII) Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно із статтею 3 Закону №1934-XII до структури Збройних Сил України входять, зокрема, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Типового положення про орган військового управління, військову частину, заклад, установу, безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони України» від 15.04.2019 року №177, пунктом 1 якого, встановлено: Типове Положення про орган військового управління, військову частину, заклад, установу, безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони України (далі - структурний підрозділ) визначає структуру положення про структурний підрозділ, основні завдання і функції, порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами, повноваження керівника структурного підрозділу та повноваження, якщо структурний підрозділ має в підпорядкуванні військові частини, установи, організації та заклади (далі - підпорядкований підрозділ).

Структурний підрозділ підпорядковується Міністру оборони України (пункт 4 Типового положення).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням..

Наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997 року затверджено Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, згідно із п.1.1 якого, під військовими частинами треба розуміти частини, які входять до складу з`єднань, окремі частини, кораблі, установи, військово-навчальні заклади, об`єкти та організації Збройних Сил України, які ведуть своє господарство, а також адміністративно-господарські частини, відділення, відділи, управління та інші господарські підрозділи, органи військового управління відповідних рівнів, на які покладені завдання щодо матеріального та технічного забезпечення діяльності цих органів та їх особового складу.

Аналіз наведених положень нормативно-правових актів дозволяє зробити висновок, що військова частина це військово-господарська одиниця Збройних Силах України, що входить до сфери управління Міністерства оборони України, яка створена відповідно до закону на базі окремо виділеного державного майна з метою реалізації завдань щодо оборони України, захисту її суверенітету та територіальної цілісності.

Як встановлено судом першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 відноситься до суб`єктів, які визначені пунктом 4 розділу I Інструкції №512/5, тому виконавчий документ підлягає пред`явленню на виконання до Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, а тому спірні повідомлення від 10.09.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є правомірними.

Отже, в оскаржуваних повідомленнях позивачу роз`яснено, що рішення підлягає виконанню Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса для листування: 19003, Черкаська область, місто Канів, вулиця Захисників України, буд. 2.

З огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 288, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/8408/25 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/8408/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак