Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №363/7618/25 — Вишгородський районний суд Київської області

"10" серпня 2026 р. Справа № 363/7618/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Чіркова Г.Є, при секретарі Лещенко І.А., за участі захисника Кубрак Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

14 грудня 2025 року о 23 год. 45 хв. в м. Вишгороді по вул. Набережна, 30, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами алкотестеру «Drager» №839 (0.39‰) та №841 (0.43‰), чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник Кубрак Ю.В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі. Зазначила, що висновки поліцейського, які викладені у протоколі не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим необхідно закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, відсутні докази факту керування та зупинки ОСОБА_1 , з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом не зупиняли, а навпаки транспортний засіб стояв скраю дороги і рух не здійснював, коли ознак алкогольного сп`яніння у водія також не встановлено.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено наявності законних підстав для ініціювання щодо ОСОБА_1 процедури огляду на стан алкогольного сп?яніння, оскільки до моменту пропозиції пройти такий огляд працівниками поліції не було повідомлено жодної конкретної ознаки алкогольного сп?яніння, передбаченої пунктом 3 розділу Інструкції №1452/735. За таких обставин сама вимога про проходження огляду не грунтувалася на вимогах статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, а тому отримані внаслідок такої процедури результати не можуть оцінюватися окремо від законності підстав її ініціювання.

Також зазначила, що відеозаписи не містять фіксації складання протоколу про адміністративне правопорушення, внесення працівниками поліції відомостей до про роз?яснення ОСОБА_1 прав, передбачених статтею 268 КУПАП, отримання від нього пояснень, ознайомлення зі змістом протоколу, його підписання та вручення примірника протоколу.

Крім цього, посилається на те, що ОСОБА_1 категорично заперечує факт належного оформлення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, протокол йому не був зачитаний, права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, не роз?яснювалися, можливість надати письмові пояснення йому не надавалася, а сам протокол ОСОБА_1 не підписував.

ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає. Пояснив, що працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак не пояснили ознак та підстав проведення даного огляду, а також не роз`яснили можливість пройти огляд у лікарні. Крім цього зазначив, що протокол не відповідав установленим вимогам та йому не роз`яснили права передбачені ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП та він не мав можливості повною мірою надавати пояснення і заперечення щодо обставин, зазначених у протоколі.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, зазначені в протоколі обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №541035 від 15 грудня 2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатами тестів на приладі «Drager» від 14 грудня 2025 року, посвідчення водія ОСОБА_1 , витягом з ІПНП та даними відеозапису.

Відповідно до п. 2.9.а. ПДР України, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом можливість керування цим транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом.

Відповідно до розділу II ч. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Згідно п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі – Інструкція), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Отже, з наведеного слідує, що здійснення обов`язкової відеофіксації всієї події правопорушення – руху транспортного засобу, його зупинки, оформлення матеріалів, тощо, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, жоден доказ для суду не має наперед встановленої сили.

Суд встановлює обставини справи на підставі сукупності та взаємозв`язку усіх наявних доказів, які відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та є допустимими.

З долученого до матеріалів справи відеозапису встановлено, що 14 грудня 2025 року близько 23 год. 48 хв., після зупинки транспортного засобу Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , співробітником поліції після спілкування з водієм виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), у зв`язку з чим останньому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager».

За результатами проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Drager» встановлено наявність алкоголю в організмі ОСОБА_1 у розмірі 0,39‰. За бажанням ОСОБА_1 проведено повторний огляд тим самим приладом, за результатами якого встановлено 0,43‰ алкоголю в його організмі, що в межах допустимої похибки (±0,042‰) спеціального технічного засобу «Drager» вказує на стан алкогольного сп`яніння у водія.

При цьому, під час проведення огляду ОСОБА_1 не заперечував факту вживання алкоголю. Будь-яких зауважень щодо порядку проведення огляду чи його результатів не висловлював, а його застереження зводилися лише до часу вживання алкоголю за день до керування транспортним засобом.

Відтак, ОСОБА_1 з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу погодився, будь-яких заперечень чи незгоди з його результатами не висловлював.

Сама тільки та обставина, що співробітник поліції під час проведення огляду детально не роз`яснював водієві положення ст. 266 КУпАП, на незаконність виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія під час керування транспортним засобом вказувати не може. Й до того ж, закон не вимагає обов`язку поліцейського детально роз`яснювати водієві право не погоджуватись з результатами огляду приладом «Drager» на місці зупинки транспортного засобу(ст. 266 КУпАП).

За таких обставин підстав для визнання результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння недопустимим та недостовірним доказом суд не вбачає, коли будь-яких істотних порушень порядку його проведення не встановлено.

В зв`язку з цим, суд позбавлений можливості дійти висновку про відсутність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом.

Що стосується доводів адвоката про відсутність на відеозаписі факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , неповідомлення останньому про причини його зупинки, відсутність відеофіксації складання протоколу, його проголошення, підписання, роз`яснення процесуальних прав водієві тощо, то суд їх відхиляє, оскільки чинне законодавство України та вказані вище норми закону не містять імперативного обов`язку здобуття відеодоказів всіх без винятку етапів дій поліцейського по припиненню правопорушення та притягненню особи до відповідальності за його вчинення.

При цьому, суд зазначає, що сам лише факт відсутності на відеозаписі моменту зупинки транспортного засобу та оформлення протоколу поліцейськими про недоведення керування ОСОБА_1 автомобілем за викладених у протоколі обставин свідчити не може.

Вирішальним є також те, що будь-яких заперечень чи застережень на відеозаписі після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не зазначив, а протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №541035 від 15 грудня 2025, а також п. 13 даного протоколу, про те, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та 268 КУпАП та результати огляду на стан сп`яніння «Drager» №839 (0.39‰ проміле) та №841 (0.43‰ проміле) від 14 грудня 2026 року, ОСОБА_1 підписав без будь-яких застережень.

Та лише обставина, що ОСОБА_1 двічі (повторно) з різницею в одну хвилину пройшов огляд на стан сп`яніння з використанням приладу «Drager», а не один раз, на незаконність та недопустимість цих доказів вказувати не може, що вимогам ст. 266 КУпАП не суперечить, будь-якої недостовірності результатів огляду не виявляє. При цьому повторний тест не містить істотної розбіжності в показних промілях (0,39‰ та 0,43‰), який в межах допустимої похибки вказує на стан алкогольного сп`яніння водія, і в суді не спростований.

За таких обставин підстав для виконання вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у співробітників поліції не існувало.

Відтак, оцінюючи докази в сукупності та взаємозв`язку, у суду не залишається сумнівів, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що доказами згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, коли відеозапис є одним із доказів.

Частиною 2 ст. 256 КУпАП передбачено обов`язкове долучення до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалів відеозаписів, зібраних поліцейським за допомогою технічних засобів під час проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння.

Такі матеріали в справі наявні, до протоколу долучені, які є достатніми в сукупності з іншими доказами для висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п. 2.9.а ПДР України за обставин, викладених у протоколі, що сумнівів у суду не викликає.

При цьому, всі суттєві процесуальні дії по оформленню матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які мають істотне значення для правильного вирішення справи відображено повністю і безперервно, які сумнівів у суду не викликають та дозволяють повно, всебічно, об`єктивно і достовірно встановити всі дійсні обставини події.

Суд звертає увагу на те, що досліджений судом відеозапис в частині огляду водія на стан сп`яніння є безперервним, підтверджує зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення фактичні обставини, узгоджується із сукупністю інших досліджених доказів по справі та ґрунтується на вимогах Закону.

Зі справи ніщо не вказує на те, що долучений до справи відеозапис та результати огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу приладом «Drager», зібрано з істотним порушенням прав, свобод та інтересів інших осіб.

Підстав вважати ці докази неналежним, недопустимим і недостовірним у суду немає, будь-які відомості та ознаки їх недостовірності у справі відсутні.

При цьому, всі обставини події детально і послідовно зафіксовано на відеозаписі, які сумнівів у суду не викликають, коли будь-яких доводів та доказів на спростування обставин викладених у протоколі, ОСОБА_3 суду не надано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, зазначено, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з?ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливості їх ефективного використання.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону не в будь-якому випадку нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, а лише в разі, якщо вона (невідповідність) призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.

Метою встановлення та дотримання процесуального порядку є насамперед унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

Тому при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення прямо та істотно порушують права і свободи людини чи зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з КУпАП та інших законів України.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Згідно принципу автономного тлумачення та установленої практики ЄСПЛ поняття «кримінальне обвинувачення» має для суду автономний зміст і не залежить від його розуміння законодавства держав – учасниць Конвенції і може означати «звинувачення у вчиненні правопорушення».

Беручи до уваги викладене, з огляду на принципи правової визначеності та автономного тлумачення Конвенції судовий розгляд у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а тому при вирішення справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у згаданій вище справі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відомості викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9.а Правил дорожнього руху України є достовірними та підтверджені зазначеними вище доказами, а тому в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом`якшують або ж обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, є необхідним застосування стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відноситься до категорій осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При обранні стягнення суд ураховує конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 33, 130, 283, 284, 285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП України судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2026 року.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя