Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №760/26620/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/3526/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/26620/25

11 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.,

при секретарі Д'яченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 рокув справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, ч. 1 ст. 130 КУпАПта застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 18 червня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 29.05.2026 у справі № 760/26620/25 та закрити провадження у справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що обставини, за яких на ОСОБА_1 було складені матеріали про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, викликають обґрунтовані сумніви стосовно перебування останнього в стані наркотичного сп`яніння або перебування під дією лікарських препаратів.

Зазначає, що поліцейські не застосували до ОСОБА_1 відсторонення від керування транспортними засобами, що є обов'язковим зважаючи на положення ч. 1 ст. 266 КУпАП. В матеріалах справи відсутній жоден доказ стосовно того, що ОСОБА_1 застосовувалося відсторонення від керування транспортними засобами, що є обов`язковим, зважаючи на положення ч. 1 ст. 266 КУпАП, вказана обставина свідчить про те, що були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів.

В матеріалах справи відсутній жодний доказ який підтверджував відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Тобто відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів.

Вказує на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду на наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в закладі охорони здоров`я, останній відмовився їхати з поліцейськими в їх машині лише з мотивів того, щоб поліцейські не доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки до цього повідомляли про такі наміри.

Звертає увагу на те, що, згода ОСОБА_1 проїхати в закладі охорони здоров`я на власному транспортному засобі до закладу охорони здоров`я для огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, не може вважатися відмовою від проведення огляду зважаючи на те, що ОСОБА_1 не відстороняли від керування транспортним засобом. Так само, не може вважатися відмовою від проведення огляду в закладі охорони здоров' я на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів за умови поставлення ОСОБА_1 іншим способом, зокрема який би був зданий забезпечити умову супроводу поліцейським, тобто поставлення водієм іншим транспортним засобом, зокрема таксі або на транспортному засобі яким керував ОСОБА_1 за умови забезпечення присутності поліцейського та керування іншою особою.

Апелянт зазначає, що поліцейські оголосили йому вимогу про огляд на стан наркотичного чи іншого сп`яншня або перебування під впливом лікарських препаратів після того як перевірили військово-облікові документи ОСОБА_1 , та після того, як повідомили, що мають намір його доставити до районного ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зафіксоване на записах бодікамер. Після того, як він відмовив поліцейським їхати з ними до ІНФОРМАЦІЯ_2 поліцейські вирішили оголосити вимогу на проведення огляду в закладі охорони здоров`я на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. За вказаних обставин, зважаючи на те, що поліцейські не відсторонили його від керування транспортним, та не вбачали у ОСОБА_1 ознак стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, апелянт стверджує, що вказані поліцейськими ознаки перебування стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів е надуманими та переслідували виключно єдину мету - доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За вказаних обставин апелянт стверджує, що вимоги поліцейських на проведення огляду в закладі охорони здоров'я були безпідставними, не мали на меті дотримання забезпечення безпеки дорожнього руху та дотримання Правил дорожнього руху. Тобто, як вимога на проведення огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів так і адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП були складені безпідставно.

На підставі вищевикладеного, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку для оскарження постанови суду першої інстанції від 29.05.2026 у справі № 760/26620/25

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що оскаржувана постанова була виготовлена після завершення строку на апеляційне оскарження 08.06.2026, зареєстрована в ЄДРСР 09.06.2026 та забезпечено надання загального доступу 10.06.2026, вказана постанова суду апелянту на надсилалась та не була отримана апелянтом, про її існування останньому стало відомо нещодавно з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 29 травня 2026 року без участі ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься супровідний лист від 02.06.2026 про направлення копії постанови суду від 29.05.2026 на адресу ОСОБА_1 , проте докази отримання оскаржуваної постанови апелянтом в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до відомостей з ЄДРСР оскаржувана постанова суд від 29.05.2026 зареєстрована: 09.06.2026. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2026.

18 червня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

В судове засідання з`явився, представник ОСОБА_1 адвокат Крикунов Дмитро Олександрович який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення захисника, дослідивши та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453970, складеного поліцейським 2 взводу 6 роти 4 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві кпралом поліції Осаулюком Романом Олександровичем, 14.09.2025 о 20 год. 40 хв. в м. Києві по вулиці Протасів Яр, 39, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку відмовився, чим порушив п.2.5.ПДР - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є доведеною, оскільки останній керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.

З наявного в матеріалах справи постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5722931 вбачається, що причиною зупинки ОСОБА_1 стало те, що він керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 прим. КУпАП. Даних про те, що вказана постанова визнана незаконною та скасована у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

У свою чергу, винуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння встановлюються за результатами оцінки доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду регулюються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я від 09 листопада 2015 року №1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до розділу 3 Інструкції №1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

З долученого до матеріалів справи в якості доказу відеозапису події з портативної камери поліцейського вбачається, що співробітники поліції при спілкуванні з ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці, які не реагують на світло та запропоновано вийти з машини, щоб пройти тест на сп`яніння або проїхати з працівниками поліції до лікаря нарколога (зафіксований час на відео 20:46-20:47).

Співробітник поліції повторно запитує ОСОБА_1 та пропонує вийти з автомобіля, щоб пройти тест на місці або проїхати до лікаря нарколога (зафіксований час на відео 20:49-20:50).

Із матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції були зафіксовані ознаки, які стали підставою для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проведення огляду. Законність вимоги про проходження такого огляду була предметом дослідження суду першої інстанції, який дав належну оцінку зібраним доказам.

Посилання апелянта на те, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом, саме по собі не свідчить про відсутність підстав для направлення на медичний огляд та не є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Вирішальним у справах цієї категорії є встановлення факту законної вимоги поліцейського пройти медичний огляд та поведінки водія щодо виконання такої вимоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не відмовлявся від проходження огляду, а лише висловлював бажання прибути до закладу охорони здоров`я іншим способом, були предметом перевірки суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про фактичне виконання апелянтом законної вимоги поліцейських щодо проходження медичного огляду у встановленому законом порядку.

Посилання апелянта на можливі мотиви працівників поліції, пов`язані з перевіркою військово-облікових документів та наміром доставити його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, мають характер припущень та самі по собі не спростовують встановленого судом першої інстанції факту невиконання законної вимоги про проходження медичного огляду. Обставини щодо перевірки військово-облікових документів не впливають на вирішення питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З дослідженого відеозапису також вбачається, що співробітники поліції доставили декілька раз пропонували ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога, проте останній зазначив, що з працівника поліції не поїде, а поїде на своїй машині, на що працівники поліції зазначили, що ОСОБА_1 відсторонений від керування, оскільки наявні ознаки наркотичного сп`яніння.

Крім того, під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції запитав чи буде він отримувати копію протоколу для оскарження, на що останній зазначив, що не буде оскаржувати дії (зафіксований час на відео 21:21)

У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного перегляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим правопорушенням.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: