Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №758/9020/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/9020/23 Головуючий у І інстанції - Ковбасюк О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/8850/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 про зупинення провадження

у справі за позовом ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності,-

установив:

У серпні 2023 року ОСОБА_5 , як законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до Подільської РДА, ОСОБА_3 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА), треті особи: Служба у справах дітей Подільської РДА, ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

03 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, у зв`язку з її перебуванням на військовій службі у складі у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року зазначену вище заяву задоволено.

Провадження у цивільній справі №758/9020/23 за позовом ОСОБА_1 , який також діє як законний представник ОСОБА_2 , до Подільської РДА, ОСОБА_3 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА), треті особи: Служба у справах дітей Подільської РДА, ОСОБА_4 , про визнання незаконними та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності зупинено до закінчення перебування відповідача ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України.

Зобов`язано відповідача ОСОБА_3 повідомити Подільський районний суд м. Києва про припинення її перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - протягом 10 днів з дня звільнення зі служби.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, вказує, що суд помилково дійшов висновку про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що оскаржувана ухвала порушує права дитини на невизначений термін та прямо суперечить нормам національного та міжнародного законодавства щодо охорони дитинства.

Вказує, що предметом даного судового спору є визнання незаконними та скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Житлові права малолітньої ОСОБА_2 були грубо порушені ще у 2020 році, коли заочним рішенням у справі №758/5758/20 її було позбавлено права користування квартирою, чим скористалась ОСОБА_3 , одноосібно приватизувавши квартиру.

Приймаючи ухвалу про зупинення провадження, суд першої інстанції дійшов хибного та вкрай необґрунтованого висновку про те, що зупиненням справи не порушуватимуться житлові права дитини.

Звертає увагу, що у справах, що стосуються інтересів дитини, суди зобов`язані діяти з особливою ретельністю та оперативністю, чого суд першої інстанції не забезпечив.

Крім того, вказує, що ОСОБА_3 добровільно мобілізувалась, уклавши контракт про проходження служби в Національній гвардії України на посаді офіцера відділення кадрової роботи, тобто проходить службу у м. Києві, а тому вона має повну об`єктивну можливість брати участь у судовому процесі особисто, або через представника, не змушуючи малолітню дитини чекати на рішення ще невідомо скільки часу.

Просив суд, скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_3 подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що доводи апеляційної скарги про порушення житлових прав малолітньої дитини не мають правового значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності передбачених законом підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачі перебували та/або перебувають на обліку як особи, які потребують поліпшення житлових умов, або що малолітня ОСОБА_2 позбавлена житла чи можливості користуватися іншим житловим приміщенням.

Крім того, звертає увагу, що ОСОБА_1 з березня 2015 року є власником житлового будинку загальною площею 81.5 кв.м, житловою - 43.4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що разом із заявою про зупинення провадження у справі нею було подано до суду першої інстанції належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт її проходження військової служби у складі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ).

Таким чином, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі були належним чином підтверджені матеріалами справи, що виключало для суду першої інстанції можливість вирішення зазначеного питання на власний розсуд.

Водночас, звертає увагу, що факт її перебування у складі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), яка переведена на воєнний стан, та має вирішальне значення для застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, позивачем не оспорюється.

Вказує, що позивачем не наведено об`єктивних обставин чи доказів, які б свідчили про наявність у її діях наміру ухилитись від участі у судовому процесі або штучно затягнути розгляд справи.

Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При вирішенні питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22, та дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_3 надані достатні та належні докази її перебування у складі Національної гвардії України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, а тому вона не має можливості приймати участь у судових засіданнях по справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

У ст. 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «під час застосування правил п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.».

У контексті доводів апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для зупинення провадження у вказаній справі, слід зазначити наступне.

Як вбачається із наданої ОСОБА_3 копії витягу з наказу від 12 січня 2026 року №9 по військовій частині НОМЕР_1 , ОСОБА_3 відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 09 січня 2026 року №10 о/с прийнята на військову службу за контрактом та призначена на посаду офіцера відділення кадрової роботи (ВОС - 2905003) до оголошення демобілізації.

Факт перебування ОСОБА_3 на військовій службі в Національній гвардії України також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим на її ім`я 19 січня 2026 року.

Відповідач ОСОБА_3 заявила клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з її перебуванням на військовій службі у складі утвореного, відповідно до закону, військовому формуванні, що переведене на воєнний стан.

Встановивши, що ОСОБА_3 перебуває у складі Національної гвардії України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, що є об`єктивною обставиною, що перешкоджає її участі в розгляді справи, а також її клопотання про зупинення провадження у справі, що свідчить про відсутність її беззастережної волі на продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25).

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 проходить службу у м. Києві, а тому вона має повну об`єктивну можливість брати участь у судовому процесі особисто, або через представника, не змушуючи малолітню дитини чекати на рішення ще невідомо скільки часу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, зазначені твердження не мають юридичного значення для вирішення питання щодо наявності підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦАК України. Вказане не спростовує встановленого судом та підтвердженого належними доказами факту перебування ОСОБА_3 на військовій службі у складі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) - військового формування переведеного на воєнний стан.

Доводи апеляційної скарги про те, що у справах, що стосуються інтересів дитини, суди зобов`язані діяти з особливою ретельністю та оперативністю, а зупинення провадження у даній справі грубо порушує житлові права малолітньої дитини, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що позивачі перебували та/або перебувають на обліку як особи, які потребують поліпшення житлових умов, або що малолітня ОСОБА_2 позбавлена житла чи можливості користуватися іншим житловим приміщенням.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з березня 2015 року є власником житлового будинку загальною площею 81.5 кв.м, житловою - 43.4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, твердження позивача про відсутність у малолітньої ОСОБА_2 іншого житла, окрім спірної квартири є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, питання наявності або відсутності порушення житлових прав малолітньої особи належить до предмета доказування у даній справі та підлягає встановленню виключно за результатами розгляду справи по суті.

Колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування відповідача у складі Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) - військового формування переведеного на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань, а тому тимчасове зупинення провадження у справі не зумовить порушення ні прав та інтересів дитини, ні прав та інтересів позивача.

Передбачене п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України обов`язкове зупинення провадження у справі є процесуальною гарантією реалізації права військовослужбовця на особисту участь у судовому розгляді та ефективне здійснення ним своїх процесуальних прав в умовах виконання конституційного обов`язку щодо захисту незалежності і територіальної цілісності України. Таке законодавче регулювання переслідує легітимну мету забезпечення справедливого судового розгляду та рівності процесуальних можливостей сторін.

При цьому застосування зазначеної норми не має наслідком позбавлення позивача права на судовий захист, а лише зумовлює тимчасове відтермінування розгляду справи до усунення визначеної законом обставини

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Правильно встановивши обставини справи, які є підставою для обов`язкового зупинення провадження у справі та керуючись імперативною нормою цивільного процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба

Т.О. Писана