Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №359/1545/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№33/824/3675/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Київ

справа №359/1545/26

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.5 ст.126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, які за своїм змістом є ідентичними, а тому суд вважає, що вони підлягають розгляду як одна.

В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2026 рокускасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що за фабулою протоколу ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, вчиненого повторно, тобто ч.5 ст.126 КУпАП. Водночас з доданих до протоколу матеріалів справи вбачається, що поліцейські ініціювали складення матеріалів відносно ОСОБА_1 за начебто вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, вчиненого повторно, відповідальність за яке також передбачено ч.5 ст.126 КУпАП.

Вказував, що протоколом ЕПР1 №597391 від 21 лютого 2026 року ОСОБА_1 інкриміновано ознаки двох об`єктивних сторін, що становлять різні та самостійні склади адміністративних правопорушень передбачених ч.2 та ч.4 ст.126 КУпАП. Вказана помилковість, неконкретність та двозначність сформульованого обвинувачення свідчить про неправильну кваліфікацію діяння, невідповідність фактичним обставинам справи, положенням ст.126 КУПАП, Інструкції №1395 та порушення особи на захист.

Зазначав, що вину ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності в спосіб, що визначений законодавством не доведено, оскільки містить неправильну (помилкову) кваліфікацію діянь, яка суперечить фактичним обставинам справи та в формулюванні обвинувачення не розкрито суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення.

Посилався на те, що докази справи не можна визнати належними та достатніми, які б узгоджувались із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який би свідчив про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 слід тлумачити на його користь.

Вказував, що при цьому кваліфікуюча ознака у вигляді повторності також належним чином не відображена, оскільки в протоколі не вказано повторності за ч.2 ст.126 КУпАП та дату набрання законної сили постанов. Довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та рішення з ЄДРСР не є документом, який підтверджує факт притягнення особи до відповідальності, оскільки не є належним чином завіреною постановою суду, із вказівкою про набрання постановою чинності, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право на її оскарження, що не може вбачатися із вказаної довідки або з ЄДРСР.

Зазначав, що відсутність даних відомостей позбавляє можливості перевірити викладені в протоколі обставини та свідчить про те, що в протоколі належним чином не розкрита об`єктивна сторона правопорушення.

Посилався на те, що в діях ОСОБА_1 відсутня також обов`язкова ознака суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУПАП, як вина у форму умислу, оскільки він не був обізнаний про рішення суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, постанови суду не отримував. Відомості про отримання ОСОБА_1 копій судових рішень в матеріалах справи відсутні.

В судове засідання апеляційного суду призначене на 30 липня 2026 року о 13.20 год. особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомляв.

А відтак суд апеляційної інстанції вважає неявку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пунктом 2.1.а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.5 ст.126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597391, 21 лютого 2026 року о 11.48 год. в місті Борисполі по вулиці Київський шлях, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, будучи позбавленим права керування транспортними засобами. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року у справі №333/8026/25 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП. Чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2026 року серії ЕПР1 №597391;

рапортом інспектора взводу №2 роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Андрущенка Д.О., в якому зазначено, що 21 лютого 2026 року під час несення служби у складі екіпажу «Лемур-105» о 11:48 год під час відпрацювання швидкісного режиму в населеному пункті за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 2, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam TC008458 (відеофіксація БК №475723, 475749) було виявлено порушення швидкісного режиму водієм транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначений транспортний засіб рухався зі швидкістю 94 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год у межах населеного пункту, чим перевищив максимально встановлену швидкість на 44 км/год, що є порушенням п.12.4 ПДР. Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» транспортний засіб було зупинено. Під час перевірки документів встановлено, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 . Під час спілкування водій повідомив, що посвідчення водія при собі не має. Під час подальшої перевірки по інформаційних базах НПУ встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами без права керування та відповідно до судових рішень позбавлений права керування транспортними засобами. Відносно громадянина ОСОБА_1 було складено адміністративні матеріали: за ч.1 ст.122 КУпАП (порушення швидкісного режиму в населеному пункті); за ч.5 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року та будучи позбавленим права керування);

довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 22 лютого 2026 року в якій вказано, що 30 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №315988 за ч.5 ст.126 КУпАП. Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року у справі №211/4871/25 ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років. 11 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №419165 за ч.5 ст.126 КУпАП. Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року у справі №333/8026/25 ОСОБА_1 визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 7 років. 21 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597391 за ч.5 ст.126 КУпАП. А тому особою повторно протягом року вчинено адміністративне правопорушення.

довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідно до якої водій ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, яке перебуває в статусі «Здане на збереження»;

копією постанови судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП;

копією постанови судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП;

відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №475749, №475723.

Доводи апеляційної скарги про те, що протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597391 від 21 лютого 2026 року ОСОБА_1 інкриміновано ознаки двох різних та самостійних складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.2 та 4 статті 126 КУпАП, а також про неконкретність та двозначність сформульованого обвинувачення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зміст протоколу про адміністративне правопорушення дає можливість чітко встановити, яке саме діяння ставиться ОСОБА_1 у вину, за яких обставин воно вчинене та за якою нормою КУпАП його кваліфіковано. Саме по собі зазначення у фактичному описі обставин того, що особа не мала при собі посвідчення водія та одночасно була позбавлена права керування транспортними засобами, не свідчить про інкримінування їй двох самостійних адміністративних правопорушень, а відображає фактичні обставини, за яких було встановлено наявність у її діях складу правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що кваліфікуюча ознака у вигляді повторності належним чином не відображена так як в протоколі не вказано повторності за ч.2 ст.126 КУпАП та дату набрання законної сили постанов, а також на те, що довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та рішення з ЄДРСР не є документом, який підтверджує факт притягнення особи до відповідальності, оскільки не є належним чином завіреною постановою суду, із вказівкою про набрання постановою чинності, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право на її оскарження, що не може вбачатися із вказаної довідки або з ЄДРСР, суд апеляційної інстанції відхиляє та вважає за необхідне зазначити наступне.

У протоколі серії ЕПР1 №597391 від 21 лютого 2026 року зазначено, що правопорушення вчинено повторно протягом року, а дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст.126 КУпАП. При цьому посилання апелянта на відсутність у протоколі повторності за ч.2 ст.126 КУпАП є безпідставним, оскільки саме за цією нормою ОСОБА_1 правопорушення не інкримінувалося.

Посилання апелянта на відсутність у копіях постанов відмітки про набрання ними законної сили не свідчить про те, що зазначені судові рішення не набрали законної сили. При цьому апелянт не надав жодного доказу їх оскарження, скасування чи зміни.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року у справі №211/4871/25 набрала законної сили 27 червня 2025 року, а постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2025 року у справі №333/8026/25 - 04 листопада 2025 року.

Крім того за результатами опрацювання відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом апеляційної інстанції не встановлено відомостей про скасування зазначених постанов у встановленому законом порядку. Отже, на момент розгляду цієї справи вказані судові рішення є такими, що набрали законної сили, а тому підстави ставити під сумнів їх чинність відсутні.

Таким чином, твердження про недопустимість зазначених доказів ґрунтується лише на припущенні та не спростовує факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня також обов`язкова ознака суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУПАП, як вина у форму умислу, оскільки він не був обізнаний про рішення суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, постанови суду не отримував, а також відомості про отримання ОСОБА_1 копій судових рішень в матеріалах справи відсутні, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з довідки про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами посвідчення водія ОСОБА_1 перебуває у статусі «Здане на збереження». ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування, що об`єктивно свідчить про те, що йому було відомо про відповідні обмеження щодо права керування транспортними засобами. Сам по собі факт відсутності в матеріалах справи документа про особисте отримання ОСОБА_1 копії відповідної постанови суду не свідчить про відсутність його обізнаності про позбавлення права керування та відповідно не спростовує наявності його вини.

Докази які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.1а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Борисова О.В.