Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №755/9712/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №755/9712/26 Головуючий у І інстанції Галаган В.І.

Провадження №22-ц/824/14905/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позовна заява ТОВ «Діджі Фінанс» сформована та подана через підсистему «Електронний суд» та в якості додатків до позовної заяви через підсистему «Електронний суд» було долучено копію платіжної інструкції № 17120714 від 17 грудня 2025 року.

Вказує, що позивачем вірно зазначені всі реквізити щодо перерахування судового збору на рахунок Дніпровського районного суду м. Києва.

Вважає, що долучена платіжна інструкції № 17120714 від 17 грудня 2025 року є підтвердженням оплати судового збору саме за подання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у справі №755/9712/26.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

За правилом п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви заявникові (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15500,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду.

Залишаючи позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України, а саме: позивачу необхідно надати суду належні докази сплати судового збору за розгляд указаної позовної заяви, оскільки долучена до матеріалів позовної заяви копія платіжної не містить відомостей про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір. Тому вказана копія платіжної інструкції не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1

03 липня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» надіслав на адресу суду першої інстанції клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Щодо надання належних доказів сплати судового збору за розгляд позовної заяви, представник ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенко М.Е. у клопотанні вказав, що платіжний документ містить сукупність відомостей, які дозволяють однозначно встановити призначення платежу, зокрема індивідуальний номер кредитного договору №1320840460156.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що долучена до матеріалів позовної заяви платіжна інструкція № 17120714 від 17 грудня 2025 року, не містить відомостей про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана платіжна інструкція не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору за позовом до ОСОБА_1 .

При цьому інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подання позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивачем сплачено судовий збір, відсутня.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судді першої інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Тобто, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору та в якій справі це вчинено покладається на суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №826/2429/18, від 20 лютого 2019 року у справі №823/1940/18 та від 25 січня 2021 року у справі №914/1131/20.

Як убачається з матеріалів справи, позов ТОВ «Діджи Фінанс» поданий до Дніпровського районного суду м. Києва через підсистему «Електронний суд».

До позову додана платіжна інструкція від 17 грудня 2025 року №17120714 про сплату судового збору ТОВ «Діджи Фінанс» за подання позову до Дніпровського районного суду м. Києва.

В графі «Призначення платежу» зазначено «101 42649746; Судовий збір, за позовом ТОВ «Діджи Фінанс», Дніпровський районний суд міста Києва, КД 1320840460156».

Тобто, в призначенні платежу зазначено за що саме ТОВ «Діджи Фінанс» сплатив судовий збір, та за яким кредитним договором, що є підтвердженням можливості ідентифікації платіжного документа.

Чинним законодавством не передбачено вимоги до платника судового збору про зазначення у графі платіжного документа «призначення платежу» всіх учасників справи та суті позовних вимог, в тому числі відповідача або всіх відповідачів.

Посилання суду першої інстанції, як на підставу для повернення позову в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про усунення недоліків, що у платіжному документі про сплату судового збору позивачем не вказано, за яку саме позовну заяву сплачено судовий збір, є помилковими, оскільки ЦПК України та Законом України «Про судовий збір» такої вимоги не передбачено.

Згідно з п. 37 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 29 липня 2022 року № 163, платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (п. 41 Інструкції).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неможливості ідентифікувати, за яку саме позовну заяву сплачено судовий збір, адже надана позивачем до суду платіжна інструкція від 17 грудня 2025 року №17120714 відповідає вимогам, встановленим Постановою Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» від 29 липня 2022 року №163.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що додана до позовної заяви від 17 грудня 2025 року №17120714 була використана при поданні інших позовних заяв.

Зарахування судового збору за вказаною платіжною інструкцією можливо перевірити за всіма вищенаведеними обов`язковими реквізитами.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ч. 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст. 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Як наголосив Верховний Суд в постанові від 05 серпня 2020 року у справі №177/1163/16-ц, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про те, що додана до позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» платіжна інструкція від 17 грудня 2025 року №17120714 не є належним доказом оплати судового збору за подання ним позовної заяви до ОСОБА_1 .

Ст. 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 липня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядкудо Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О.В. Борисова

С.А. Голуб