Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №753/5414/26 — Київський апеляційний суд

справа №753/5414/26 головуючий у суді І інстанції Заруба П.І.

провадження №33/824/3465/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 22 червня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року та закрити адміністративне провадження, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що ст.35 Закону України "Про Національну Поліцію" України визначено вичерпний перелік підстав для зупинки автотранспортного засобу і ні одна із цих підстав реально не відбулася і не була оголошена ОСОБА_1 під час накладення відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення. У зв`язку з цим, що всі матеріали представлені поліцією як докази вчинення адміністративного правопорушення зібрані з порушенням процедури зібрання доказів і не можуть слугувати доказом протиправної поведінки і бути покладеними в основу обвинувального висновку суду стосовно ОСОБА_1 .

Зокрема, зазначено, що складання протоколу за статтею 130 КУпАП без зупинки автомобіля поліцією може вважатися законним лише у виняткових випадках, якщо у матеріалах справи є беззаперечні докази того, що саме ця особа керувала транспортним засобом у стані сп`яніння.

Також зазначено, що формально в постанові вказані дата, місце і час, однак час, який зафіксований в постанові вказує не на сам факт правопорушення, а на той час коли співробітники під`їхали до автомобіля, до того місця, де стояв автомобіль, біля якого стояв ОСОБА_1 . Тобто не зафіксувавши на відео безпосередньо руху автомобіля, яким керував би саме ОСОБА_1 поліція стверджує, що машиною керував останній.

Враховуючи, що відсутній факт зупинки автомобіля, яким би керував саме ОСОБА_1 в справі не має законних підстав, за які можливо притягнути за інкриміновані адміністративні правопорушення, а всі складені процесуальні документи відносно останнього не можуть бути належними та допустимими доказами вини.

Також, апелянт не погодився з направленням на медичний огляд.

Окрім цього, апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відео-записуюча техніка, за допомогою якої зафіксований процес складення адміністративних протоколів стосовно нього є належним чином сертифікована, придатна саме для фіксації правопорушень і видана чи закріплена для службового користування за конкретною посадовою особою патрульної поліції. І зокрема, що стосується сержанта патрульної поліції - ОСОБА_2 , який склав протоколи стосовно апелянта, то за ним особисто ці технічні засоби не закріплювались.

До матеріалів справи були долучені два екземпляри паперової копії одного і того ж рішення Дніпровського районного м. Києва від 08.09.2025р. №755/16006/25. Ці дві копії є неналежним чином оформлені з точки зору оформлення доказу в кримінальному судочинстві, а тому ці докази є неналежними.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Кірюхов Р.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Апелянт ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Київська міська прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 16 липня 2026 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.

Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

З метою реалізації права на апеляційне оскарження, у тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.

Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 у прохальній частині апеляційної скарги просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови посилаючись на те, що апеляційна скарга була вчасно подана до суду апеляційної інстанції, а саме 20 травня 2026 року, однак постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки захисником не було долучено витягу з договору про надання правової допомоги.

Дану постанову, як стверджує апелянт його адвокат отримав 19 червня 2026 року, з якою останній не погоджується, оскільки долучений ордер до апеляційної скарги є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Таким чином, 22 червня 2026 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу.

Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови, з поважних причин, а тому клопотання підлягає задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2026 о 17-й годині 16 хвилин в м. Києві, вул. Євгенія Харченка, 25-а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки відмовився, чим вчинив порушення повторно протягом року, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Крім того, 28 лютого 2026 о 17-й годині 16 хвилин в м. Києві, вул. Євгенія Харченка, 25-а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування за рішенням суду, чим здійснив порушення повторно протягом року. Постанова за ч. 4 ст. 126 КУпАП ЕНА 6226448 від 26.11.2025, чим порушив п. 2.1а ПДР України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В суді ОСОБА_1 свою вину у вчинених правопорушеннях не визнав. Пояснив, що у дівчини розболілось коліно, і її треба відвезти в лікарню. Якраз в цей момент підійшов товариш ОСОБА_3 , якому він дав ключі від автомобіля. За кермо сів ОСОБА_3 коли вони під`їхали і зупинились, до них підійшли працівники поліції. За кермом ОСОБА_1 не був, і про це повідомляв працівників поліції. Виходив з водійського місця, тому що двері пасажирського не працюють.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що вони з ОСОБА_1 друзі. В день коли сталась подія, він гуляв по вул. Харченка та зустрів ОСОБА_1 та Дарину, яку треба було везти до лікарні. ОСОБА_3 повідомив, що може сісти за кермо. По дорозі ОСОБА_3 захотів до туалету, тому зупинився і вийшов з автомобіля. Коли повернувся, вже стояла поліція. ОСОБА_1 за кермом не був. Також свідок повідомив, що водійського посвідчення немає. Свої права загубив, в додатку ДІЯ вони не відображаються.

Захисник Кірюхов Р.В. просив закрити адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складів правопорушення. Вказав, що матеріалами справи вину ОСОБА_4 не доведено. Так, працівниками поліції не була здійснена зупинка автомобіля, біля якого ОСОБА_1 просто стояв, як цього вимагає ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», оскільки автомобіль стояв знерухомлений. Рішення суду долучені до матеріалів справи не завірені належним чином і не можуть бути належними доказами. В матеріалах справи відсутні відомості з приводу того, якими саме технічними засобами була зроблена відеофіксація працівниками поліції, що є порушенням і вказує на недопустимість вказаного доказу. Направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння складено не повно, так як медичний заклад вказаний лише абревіатурою. Крім того, даних що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом не надано, а свідок в судовому засіданні підтвердив, що саме він був за кермом, а не ОСОБА_1 .

Так, під час судового розгляду у судді першої інстанції у присутності ОСОБА_1 та його захисника було відтворено відеозаписи з нагрудних бодікамер працівників поліції, що надійшли разом з матеріалами справи, з відеозапису VID_20260303_164537_309 вбачається, як автомобіль «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 здійснює рух, маневр повороту, зупиняється і з місця водія виходить ОСОБА_1 . На наступному відеозаписі зафіксовано як працівники поліції підходять до ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 . На питання працівників поліції, що вони роблять, ОСОБА_3 відповідає, що вони перепарковують машину товариша. На 00.50 секунді працівники поліції просить підійти водія автомобіля, підходить ОСОБА_1 .. Працівник поліції проводить його поверхневу перевірку, запитує чи є документи, що посвідчують особу. ОСОБА_1 повідомляє, що немає документів. На 01 хвилині 40 секунд інспектор пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На 01 годині 53 секунді ОСОБА_1 говорить «Ні, не буду». На 02 хвилині 05 секунді працівник поліції говорить, що люди скаржаться на водіння ОСОБА_1 . На 02 хвилині 40 секунд інспектор роз`яснює порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер. На 03 хвилині 20 секунд працівник поліції роз`яснює порядок проходження огляду у лікаря, на що ОСОБА_1 говорить вимикайте камеру, якщо ні я спілкуватись не буду. На 04 хвилині 05 секунді ОСОБА_1 говорить, що не буде спілкуватись з працівниками поліції. На 04 хвилині 14 секунді працівник поліції оголошує ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, та пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовляється. В подальшому працівник поліції починає оформляти відносно ОСОБА_1 документи, та виявляється, що ОСОБА_1 позбавлений права керувати транспортними засобами. Даний факт ОСОБА_1 підтверджує.

Переглянутий відеозапис повністю спростовує пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 , що він не керував транспортним засобом, оскільки на відео останній не заперечує, що саме він водій автомобіля. Лише після того, як ОСОБА_1 зрозумів, що відносно нього будуть складені протоколи, він почав заперечувати факт керування.

Так само вказаний відеозапис підтверджує неправдивість показів ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 з приводу того, що останній віз в лікарню дівчину ОСОБА_6 . Оскільки на відео чітко вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стверджують, що перевозили автомобіль товариша.

Доводи захисника про те, що патрульним поліцейським не було зазначено підстави для зупинки транспортного засобу, що є порушенням вимог ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколів про адміністративні правопорушення за вказаними статтями.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що причина зупинки автомобіля не звільняє водія від обов`язку, встановленого п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки дана норма носить імперативний обов`язок для водія.

З приводу позиції захисника, що постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025, якою ОСОБА_1 визнано винними у вчинені правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень та 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами є не завіреною належним чином, а відтак є неналежним доказом суд першої інстанції зазначив, що копія зазначеної постанови зроблена шляхом витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень і містить дані про надіслання її судом в Реєстр та дату набрання законної сили. Крім того дана копія зроблена через повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру, яка забезпечується за допомогою електронного кабінету виключно для авторизованих користувачів. Даний доступ має виключний перелік категорій осіб, визначений Рішенням ВРП № 1200/0/15-18 від 19.04.2018 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».

Враховуючи викладене, наявна в матеріалах справи копія постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 08.09.2025 є належним доказом у даній справи (а.с.11-14).

Одночасно повторність правопорушення за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 125 КУпАП підтверджується довідками адмінпрактики УПП у м. Києві, які містять достатню інформацію щодо вчинення попередніх адміністративних правопорушень ОСОБА_1 і прийняті в справі рішення. Дані довідки містять підписи посадових осіб, які надали інформацію, та відповідні печатки, а наявна у них інформація повністю підтверджується наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.09.2026 та постановою серія ЕНА № 6226448 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП. (а.с.7, 22, 28).

З приводу того, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не містить повної назви медичного закладу а лише містить абревіатуру, суд зазначив, що чинне законодавство не вимагає обов`язку зазначення повної назви медичної установи. Крім того, даний факт не скасовує обов`язку водія на проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу працівника поліції.

Також суд першої інстанції звернув увагу захисника, що Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», наказом № 1376 від 06.11.2015 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» та вимогами КУпАП не передбачено долучення до протоколу про адміністративне правопорушення технічної документації, щодо відеореєстраторів, бодікамер працівників поліції.

Розбіжності в часі при складанні направлення та протоколах про адміністративні правопорушення ніяким чином не впливають на встановлення факту порушення ПДР України ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції критично оцінив позицію ОСОБА_1 , висловлену ним в судовому засіданні і вважає, що вона є способом його захисту від висунутого обвинувачення у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та наміром уникнути адміністративної відповідальності. Його пояснення в повному обсязі спростовуються вище викладеними доказами.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується фактичними даними, які в протоколах про адміністративні правопорушення серія ЕПР 1 № 602967, ЕПР 1 № 602976, які складені відповідно до вимог ст. 256 КУпАП (а.с.1, 19) картках обліку адміністративних правопорушень (а.с.4, 21).

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні п.2.5, 2.1а ПДР України та наявності в його діях складів адміністратвиних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5. Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та п. 2.1а, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є законним і обґрунтованим.

Так, статтею 130 КУпАП передбачено керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями абзацу п`ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Процедура та порядок огляду на стан сп`яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено наступне.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. (п. 6, 7).

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (п. 10).

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 13, 14).

Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Також, пункт 2.1 «а» ПДР передбачає обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Так, з відеозаписів наявних у матеріалів справи вбачається, що видно, як автомобіль «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 здійснює рух, маневр повороту, зупиняється і з місця водія виходить ОСОБА_1 .

Окрім цього, вбачається з відеозапису, що поліцейські виявили у водія ознаки сп`яніння та повідомили їх водієві, та запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці та у лікаря-нарколога, однак останній неодноразово відмовлявся (відеозапис 17:18:33, 17:21:14).

Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив, що був за кермом транспортного засобу, а саме о 17:24:37 «Я перепаковував автомобіль», та о 18:10:21 «Я увімкнув поворотник повернув і потім тільки ви під`їхали».

Окрім цього, з відеозапису вбачається, що було встановлено, що водій керував транспортним засобом без посвідчення водія, що не заперечувалось останнім щодо відсутності у нього посвідчення водія та те, що останній притягувався раніше до адміністративної відповідальності.

Оскільки відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, надані до суду відеозаписи містять необхідні фактичні дані, які підтверджують наявність складу зазначених вище адміністративних правопорушень.

Окрім цього, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо достатності доказів на доведення обставин щодо повторності вчинення адміністративного правопорушення, а посилання представника апелянта, що такі докази є неналежними є необґрунтованими, оскільки копія постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025, якою ОСОБА_1 визнано винними у вчинені правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень та 1 року позбавлення права керувати транспортними засобами, зроблена шляхом витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень і містить дані про надіслання її судом в Реєстр та дату набрання законної сили. Крім того дана копія зроблена через повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру, яка забезпечується за допомогою електронного кабінету виключно для авторизованих користувачів. Даний доступ має виключний перелік категорій осіб, визначений Рішенням ВРП № 1200/0/15-18 від 19.04.2018 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень».

Крім того, повторність правопорушення за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 125 КУпАП підтверджується довідками адмінпрактики УПП у м. Києві, які містять достатню інформацію щодо вчинення попередніх адміністративних правопорушень ОСОБА_1 і прийняті в справі рішення, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пояснили водію причину зупинки, не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративних правопорушень, оскільки повністю охоплюється складом інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

Щодо посилань на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не містить повної назви медичного закладу, а лише містить абревіатуру, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, оскільки жодним нормативним актом не передбачено обов`язку зазначення повної назви медичної установи. Крім того, поведінка водія під час встановлення події була категорична щодо відмови від проходження тесту на алкогольне сп`яніння та останній не уточнював у поліцейських щодо назви установи у якій приймає лікар нарколог.

Посилання захисника на те, що у постанові не вірно зазначений час, апеляційний суд такі доводи вважає необґрунтованими, оскільки час вчинення адміністративного правопорушення повністю збігається з відеозаписами наданими поліцейськими, а час складання протоколів не є фабулою інкримінованих адміністративних правопорушень.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп`яніння.

Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року.

Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року.

Суддя: Р.В. Березовенко